Генетика з основами селекції - М.П.Мигун - 2008
РОЗДІЛ VI. Генетика популяцій
6.4. Частота генів та генотипів у популяції
За вивченням генетичної будови та мінливості популяцій дуже важливим є поняття генофонду - це сукупність генів усіх її особин. Для диплоїдних організмів генофонд популяції із N особин із 2N гаплоїдних геномів. Особини цієї популяції містять 2N генів кожного локуса і N пар гомологічних хромосом. Винятки складають статеві хромосоми і зчеплені зі статтю гени, які у гетерогаметних особин можуть бути представлені лише одним екземпляром.
Мінливість генофонду виражається або частотами генів, або частотами генотипів.
Частота алельного гена - відношення його кількості в усіх особин популяції до загальної суми генів, що є в даному локусі цих особин.
Частота генотипу - це його доля (частка) в загальній сукупності особин популяції.
Ми спостерігаємо лише фенотипи, а не генотипи чи гени. Однак, якщо співвідношення між генотипами і відповідними фенотипами не викликає сумніву, то із частот фенотипів можна розрахувати частоти генотипів, а потім і частоти алельних генів.
Це можна прослідкувати на такому прикладі розповсюдження груп крові за системою MN. Існує три групи крові - М, N і MN, які визначаються двома алелями одного локуса — LMLN. За даними обстеження 730 аборигенів Австралії у 22 осіб була знайдена група крові М, 216 осіб була знайдена група крові MN, 492 осіб була знайдена група крові N.
Генотипи цих людей - відповідно LMLM, LMLN, LNLN.
Частоту кожного генотипу визначають відношенням кількості людей з відповідною групою крові до загальної суми обстежених. Отже, частота генотипу LMLM (група крові М) складає 22/730 = 0,030, частота LMLN (група крові MN) - 216/730 = 0,296, а доля генотипу LNLN - 492/730 = 0,674. Якщо вибірка репрезентативна (значно), то наведені частини можна вважати характеристикою мінливості генофонду всіх аборигенів Австралії. Однак, частота одного і того ж генотипу і відповідних алельних генів дуже різна в окремих популяціях.
Частоти алелів можна визначити і через число представників різних генотипів. У першому випадку необхідно підрахувати кількість алелей досліджуваного типу в усіх особин вибірки і поділити на загальну кількість усіх алелей даного локуса. В наведеному прикладі популяції людей Австралії з генотипами LMLM, LMLN, LNLN загальна кількість алельних генів у дослідженому локусі складає 2N=730*2=1460. Індивіди з генотипом LMLM утримують по два алелі LM, генотипи LMLN - по одному алелю LM та LN, генотипи LnLn - по два алелі LN. Кількість алелів LM у наведеній вибірці аборигенів дорівнює (22*2)+2І6 = 260, а частота алеля LM складає 260:1460= 0,178. Аналогічно частота алеля LN - 492*2 + 216 = 1200, 1200: 1460 = 0,822.
Ураховуючи те, що гомозиготи утримують по два однакових алелі, а гетерозиготи - по одному алелю кожного типу, частоти алелів можна також вирахувати із частот генотипів. У цьому випадку частота досліджуваного алеля дорівнює частоті відповідних гомозигот у сумі з половинкою частоти гетерозигот. У нашому прикладі частота алеля LM, розрахована за цим способом складає: 0,030 + 0,296: 2 = 0,178, а частота алеля LN - 0,674 + 0,296: 2 = 0,822.
Слід зазначити, що мінливість генофонду зручніше вимірювати частотою алелів, а не генотипом, бо різних алелів завжди менше, ніж генотипів. Якщо алелів даного локуса два, то кількість можливих генотипів - три; якщо алелів три, то генотипів - шість. За n алелів, одного локуса кількість можливих генотипів розраховують за формулою: n (n+1)/2