РИБИ РОДИНИ КОРОПОВИХ (CYPRINIDAE) ВОДОЙМ УКРАЇНИ - В. В. Заморов - 2015
РІД КОРОП (САЗАН) CYPRINUS LINNAEUS
Тіло видовжене, досить високе, дещо сплощене з боків. На бічному силуеті тіла перехід від голови до спини плавний, без злому. Спинний плавець з дуже довгою основою, дещо виїмчастий по краю, D III-IV 11-22, підхвостовий плавець з короткою основою, А III (4) 5, в обох останній нерозгалужений промінь зазублений, масивний. Луска велика, потовщена, циклоїдна, розміщується регулярними рядами. Бічна лінія посередині тіла, маловиразна (26-45 лусок). Надочний чуттєвий канал з'єднується з позаочним у районі pteroticurn. Кістки черепа і зябрових кришок скульптовані. У хребті три перші хребці зрощені разом. Рот кінцевий, дещо напівнижній, висувний. У його кутках дві пари вусиків. Глоткові зуби жувальні, трирядні, 1.1.3-3.1.1 (зрідка 1.2.3-3.2.1), з плоским борозенчастим віночком. Зяброві тичинки відносно короткі, розміщені поодиноко, схожі з такими у марени. Довжина кишечника в 2,5-3 рази більша за довжину тіла І. Черевна порожнина світло-срібляста.
Центром поширення роду вважають Південно-Східну Азію. Відомо три-чотири види в Південно-Східній Азії та Європі. Із них Cyprinus carpio Linnaeus поширений в Європі та басейні Амуру, має D III-IV 17-22, І. І. 35-41. Крім того, в Китаї описано види з р. Юньнань - С. micristius Regan, 1906, у якого D IV 11, і з р. Янцзицзян - С. rabaudi Tchang, 1930, у якого І. І. 45.
Короп звичайний (сазан) - Cyprinus carpio (Linnaeus)
Морфологічні особливості: D III-IV 17-22; A III 5; P I 13-16; V II 7-8; C I 16-18 I; l. l. (35) 36-40; Squ1 6-7, Squ2 5-7; vert. 35-39; sp. br.1 22-29, sp.br.2 29-34; d. f. 1.1.3-3.1.1. Довжина тіла найбільшого екземпляра 100 см, маса до 20 кг, тривалість життя понад 20 років (рис. 5).
Рис. 5. Короп звичайний Cyprinus carpio
Тіло помірно видовжене, дещо високе, потовщене. У середньому найбільша висота тіла коливається від 30,2 до 36,2% l і в 1,6-2 рази більша за товщу тіла. Верхній профіль тіла плавно переходить від голови до спини. Спина за потилицею трохи стиснута з боків. Черево мало опукле, по краю заокруглене. Хвостове стебло дещо подовжене (його довжина менша за 1/5 l), досить високе (до 13% l), сплощене з боків. Спинний і черевний плавці починаються майже на однаковій відстані від переднього кінця рила: антедорсальна й антевентральна відстані близькі до 1/2 l. Лише трохи менша (близько 40% l) довжина основи спинного плавця, його верхній край помітно виїмчастий. Підхвостовий плавець з коротшою основою. Висоти цих плавців близькі між собою або в останнього вона трохи більша. Довжина хвостових лопатей майже однакова і близька до 1/5 l. Довжина голови становить 1/4 l або дещо більше.
Висота голови відносно її довжини становить у середньому 73,9-81,1%. Очі невеликі, діаметр ока вкладається в довжині голови близько семи разів. Око розташоване ближче до переднього краю голови (довжина рила становить 37-38% с), ніж до її заднього краю (позаочна відстань трохи більша за половину довжини голови). Вусики короткі, довжина передніх у півтора-два рази менша за діаметр ока, а задніх - трохи більша за нього або рівна йому.
За літературними даними, сазану (коропу) на його євразійському ареалі властива мінливість, яка характеризується клінальністю за окремими ознаками. Зокрема, відповідно регіональному переходу в напрямку на схід у даного виду зменшуються кількість променів у спинному плавці, кількість хребців і зябрових тичинок, а також величина відстані V-А, довжина хвостового стебла, довжина основи й висота спинного та висота підхвостового плавців та збільшується антедорсальна відстань.
Сучасний ареал сазана вкладається приблизно в межі 35-50° північної широти і 30-135° східної довготи, знаходячись у помірному, субтропічному і тропічному кліматі. Корінний ареал виду складається з двох частин: 1) водойми Понто-Каспійсько- Аральського регіону і частково Західної Європи і 2) системи далекосхідних рік та рік Південно-Східної Азії, від Амуру на півночі до Юнь-наню і Бірми на півдні. Відсутній на півдні Малої Азії, в Ірані (без басейну Каспію), в Тигрі і Євфраті, в Туркменії, у внутрішніх водоймах Середньої Азії, в басейні Байкалу, в Індії, на Індо-Малайському архіпелазі тощо, якщо не брати до уваги штучного розведення та акліматизації виду.
Розрив ареалу виду на західну й східну частини, як вважають, відбувся наприкінці третинного - на початку четвертинного періоду внаслідок похолодання клімату, під час якого тепловодні риби в Сибіру вимерли.