МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.4. ОНТОГЕНЕТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

1.4.3. Біологія індивідуального розвитку

Особливості пренатального періоду розвитку людини, критичні періоди

У пренатальному (до народження) розвитку людини виділяють три періоди: 1) початковий (преембріональний); 2) зародковий (ембріональний) 3) плодовий (фетальний). Початковий період триває після запліднення протягом першого тижня вагітності. Зародковий період (2-8-й тижні) називають періодом органогенезу. Протягом цього періоду три зародкові листки (екто-, енто- і мезодерма) ^_ дають початок всім тканинам і системам органів. Процеси органогенезу дуже чутливі до ушкоджувальної дії генетичних факторів і факторів зовнішнього середовища. Протягом цього періоду виникає більшість великих вад розвитку. Наприкінці цього періоду ембріон стає плодом з характерними для дитини обрисами тіла. Плодовий період (від 9-го тижня вагітності до народження) характеризується швидким ростом тіла і дозріванням систем органів.

Критичні періоди - це періоди, коли зародок найбільш чутливий до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. Поняття про критичні періоди розвитку було введене в 1921 р. К.Стоккардом і розвинуте П.Г.Свєтловим. У розвитку людини виділяють наступні критичні періоди: 1) імплантація (6-7 доба після зачаття); 2) плацентація (кінець 2-го тижня вагітності) і 3) перинатальний (пологи). З останнім критичним періодом в організмі новонародженого пов'язані різкі зміни умов існування і перебудова діяльності всіх систем організму (змінюється характер кровообігу, газоообміну, живлення). Крім цього, встановлені критичні періоди розвитку окремих органів протягом життя людського ембріона.

Рис. 1.87. Пуфи в хромосомах (за Дубиніним):

мікрофотографія хромосоми з клітини слинної залози дрозофіли, яка має на даній стадії три великі пуфи (здуття); чорні цятки - місця включення радіоактивного уридину