Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002
Спеціальна частина
Міологія, myologia [вчення про м'язи] - Загальні відомості
Міологія, myologia (лат. musculus - м’яз і logos - вчення) - розділ анатомії, який вивчає розвиток, будову, функцію та топографо-анатомічні особливості м’язів.
М’язи, musculi - анатомічні утворення, які складаються в основному із м’язової тканини. Вони здійснюють переміщення тіла і його частин у просторі, забезпечуючи вертикальне положення тіла, характерне для людини, тому що тільки м’язи утримують у нерухомому стані одні кістки відносно інших при вертикальному положенні всього тіла. М’язи становлять 42% маси тіла дорослої людини, а у новонароджених і дітей - більше 20%. У людей, що тренують свою мускулатуру, маса їх може досягти 50% від загальної маси тіла. В організмі людини нараховують більше 400 скелетних м’язів (рис. 113), які утворюють м’язову систему, systema musculare.
М’язи поділяють на посмуговані (скелетні) та гладкі. Посмуговані м’язи беруть участь у переміщенні тіла, частин скелета, підтриманні рівноваги, постави та фіксації суглобів. Вони розташовані навколо природних отворів і виконують функцію замикачів [сфінктерів]. У глотці та стравоході вони забезпечують ковтання та проходження їжі, а у гортані - звукоутворення. Серед посмугованих м’язів окремо виділяють серцевий м’яз. Гладкі м’язи є структурним компонентом стінок кровоносних судин, шкіри, внутрішніх органів - шлунка, тонкої і товстої кишки, матки та інших органів. Завдяки роботі гладких м’язів здійснюється скоротність шлунково-кишкового тракту, яка створює оптимальні умови для процесів травлення, підтримання на певному рівні кров’яного тиску. В деяких внутрішніх органах і ланках кровоносної системи гладкі м’язи виконують функцію замикачів [сфінктерів].
За формою м’язи поділяють на довгі, широкі, плоскі, короткі та колові (рис. 114 Д-Є). А за розміщенням м’язових пучків відносно сухожилків, їх поділяють на однопері, двопері та багатопері (рис. 114, 1-4). Короткі м’язи мають однакову довжину та ширину, вони розташовані між хребцями. Довгі м’язи мають переважно веретеноподібну форму і знаходяться на верхній та нижній кінцівках. У довгих м’язах на кінцях знаходяться сухожилки, за допомогою яких вони прикріплюються до кісток і щільно зростаються з окістям. Кожний м’яз має початок, origo, і кінець прикріплення, insertio. Сухожилки мають різну форму. Так, у широких плоских м’язах вони утворюють сухожилкові розтяжіння - апоневрози, aponeurosis.
Рис. 113. М’язи тіла людини:
А - вигляд спереду; Б - вигляд ззаду
М’язи розташовуються на кістках різних частин скелета і відповідно до цього поділяються на м’язи ділянок тіла: м’язи тулуба (спини, грудей та живота), голови та шиї, верхньої кінцівки (плечового пояса, плеча, передпліччя та кисті) і м’язи нижньої кінцівки (таза, стегна, гомілки та стопи). М’язи можуть перекидатись через один або декілька суглобів. Залежно від цього розрізняють односуглобові, двосуглобові та багатосуглобові м’язи.
Рис. 114. Форма м’язів і спрямування м’язових пучків:
1 - одноперий м’яз; 2 - двоперий м’яз; 3 - двоголовий м’яз; 4 - триголовий м’яз; 5 - двочеревцевий м’яз; б - коловий м’яз; 7 - прямий м’яз; 8 - поперечний м’яз
За функціональною ознакою м’язи поділяють на м’язи-синергісти, які виконують узгоджені рухи, та м’язи-антогоністи, які виконують протилежну дію.
До синергістів відносять всі м’язи, які при скороченні водночас діють на суглоб, знаходячись по одну сторону його вісі. Прикладом можуть служити згиначі передпліччя і плеча, що здійснюють згинання у ліктьовому суглобі. До антагоністів відносять всі м’язи, які за своєю функцією діють в сторону, протилежну іншій групі м’язів. Наприклад, м’язи-згиначі плеча є антагоністами розгиначів плеча. Функції м’язів-синергістів та антагоністів можуть чергуватись. При виконанні згинання і розгинання в променево-зап’ястковому суглобі, з однієї сторони, променевий і ліктьовий згиначі, а з другої - розгиначі кисті є антагоністами. І навпаки, якщо виконувати приведення і відведення кисті, вони стають синергістами.
М’язи характеризують ще за такими показниками як анатомічний та фізіологічний поперечник. Анатомічний поперечник - це площа, яка відповідає перпендикулярному перерізу довжини м’яза. Він проходить через черевце у найбільш широкий його частині і характеризує величину та товщину м’яза. Фізіологічний поперечник являє собою загальну площу поперечного перерізу всіх м’язових волокон, які входять до складу м’яза. Фізіологічний поперечник характеризує силу м’яза. За П. Ф. Лесгафтом, абсолютна сила м’яза тим більша, чим більша кількість його м’язових волокон, тому вона визначається кількістю всіх м’язових пучків або так званим фізіологічним поперечником.1
За характером основних рухів м’язи поділяються на: згиначі, mm. flexores, і розгиначі, mm. extensores, привідні, mm. adductores, і відвідні, mm. abductores, підіймачі, mm. levatores, й опускачі, mm. depressores, пронатори, mm. pronatores, супінатори, mm. supinatores, констриктори, mm. constrictores, замикачі, mm. sphinctores, і розширювачі, mm. dilatatores, обертачі, mm. rotatores, напрягачі, mm. tensores, і випрямлячі, mm. erectores. Виділяють також жувальні, мімічні та дихальні м’язи.