Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Спланхнологія, splanchnologia [вчення про нутрощі] - Загальні відомості
Загальний план будови стінки травної трубки

1. Слизова оболонка, tunica mucosa - постійна частина стінки травної системи, яка йде від ротової порожнини до відхідника, де вона поступово переходить у шкіру. Свою назву дістала тому, що постійно зволожена і покрита слизом. Колір її залежить від наповнення судин кров’ю, він буває рожевим або інтенсивно червоним. Вона складається з трьох пластинок:

- епітелію, epitelium;

- власне слизової пластинки, lamina propria mucosae;

- м’язової пластинки слизової оболонки, lamina muscularis mucosae.

Епітелій залежно від функціонального призначення та форми клітин може бути:

- одношаровим плоским (очеревина, плевра, перикард);

- одношаровим циліндричним (шлунок, кишечник);

- одношаровим призматичним (сім’явиносна протока);

- одношаровим кубічним (канальці нирки, вивідні протоки залоз, дрібні бронхи);

- багаторядним війчастим (носова порожнина, гортань, трахея, бронхи).

В епітелії деяких органів містяться келихоподібні клітини, які продукують слиз, а в інших знаходяться залози.

Власна пластинка слизової оболонки, lamina propria mucosae - утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. В ній розташовані поодинокі та групові лімфатичні вузлики (фолікули), капілярні сітки кровоносних та лімфатичних судин, залози, нервові волокна та їхні закінчення.

Рис. 191. Загальний план будови стінки травної трубки (за О. В. Волковою та Ю. К. Єлецьким):

І - слизова оболонка; II - підслизова основа; III - м’язова оболонка; IV - зовнішня оболонка; 1 - епітелій; 2 - власна пластинка слизової оболонки; 3 - м’язова пластинка слизової оболонки; 4 - шлункові ямочки; 5 - кишкові ворсинки; 6 - кишкові залози (крипти); 7 - одноклітинні внутрішньоепітеліальні залози; 8 - шлункові залози; 9 - залози у підслизовій основі; 10 - лімфоїдні вузлики; 11 - кровоносні судини; 12 - лімфатичні судини; 13 - підслизове нервове сплетення; 14 - міжм’язово-кишкове нервове сплетення; 15 - підсерозне нервове сплетення; 16 - позакишковий проток залози; 17 - оболонка (а - брижа); 18 - адвентиційна оболонка

М’язова пластинка слизової оболонки, lamina muscularis mucosae, - знаходиться під власною пластинкою. Вона утворена гладкою м’язовою тканиною, скорочення якої зумовлює її рухливість та складчастість.

2. Підслизовий шар, Ulla submucosa - утворений пухкою волокнистою сполучною тканиною. Вона забезпечує переміщення слизової оболонки по відношенню до інших шарів. Підслизову основу характеризує наявність у ній густих сіток кровоносних і лімфатичних судин, а також підслизового нервового сплетення. Будова слизової оболонки та підслизової основи внутрішніх органів зумовлена їхньою функцією. Так, рельєф її неоднорідний: у шлунку - складчастий, а у вивідних протоках залоз, бронхів і трахеї - гладкий. В окремих ділянках (тонка кишка) слизова оболонка утворює пальцеподібні випини (ворсинки) та втиснення (крипти), завдяки чому збільшується поверхня стикання, що сприяє всмоктуванню продуктів розщепленої їжі. Колір слизової оболонки - світло-рожевий, а інколи - червоний, залежно від глибини розташування в ній кровоносних судинних стінок.

3. М’язова оболонка, tunica muscularis - складається з шарів гладкої м’язової тканини - внутрішнього (колового) та зовнішнього (поздовжнього). Біля вхідних та вихідних отворів м’язова оболонка утворена посмугованими м’язовими волокнами. Стінки порожнистих органів добре кровопостачаються. У м’язовій оболонці розміщені кровоносні й лімфатичні сітки та міжм’язове нервове сплетення.

4. Зовнішня оболонка, tunica adventitia - складається зі сполучнотканинної оболонки, покриває порожнисті органи зовні тільки в окремих відділах (стравохід, пряма кишка). Органи, розміщені в серозних порожнинах, покриті серозною оболонкою, tunica serosa, яка утворена одношаровим лускатим епітелієм (мезотелієм) і є внутрішнім листком очеревини.

Залози, glandulae - утворення, що складається з епітеліальних клітин, в будові якого беруть участь сполучна тканина, кровоносні судини та нерви. Залежно від походження, характеру виділення секрету, наявності вивідних проток та будови залози поділяються на групи. Розрізняють ектодермальні, мезодермальні та ентодермальні залози. До ектодермальних відносять сальні, потові та молочні залози, до мезодермальних - інтерстиційні клітини яєчка, до ентодермальних - залози травного та дихальних шляхів.

Залежно від секрету, що виділяється, залози поділяють на групу, яка продукує інкрет, і групу, яка виробляє екскрет. Залози, які мають вивідні протоки, називаються залозами зовнішньої секреції. Залози, що не мають вивідних проток, і продукти яких надходять безпосередньо у кров, називаються залозами внутрішньої секреції.

За будовою та формою залози поділяють на:

- коміркові, які складаються з одного пухирця, або мішечка кулястої форми (прості коміркові), з кількох комірок (розгалужені коміркові) або великої кількості комірок, які, в свою чергу, утворюють часточки (складні коміркові);

- трубчасті, що можуть складатися з однієї трубки (прості трубчасті), з великої кількості розгалужених трубок (розгалужені трубчасті та складні трубчасті);

- мішані, що утворюються одночасно комірками й трубками. Вони бувають простими, розгалуженими й складними. Будову та форму залоз див. на рис. 6.