Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Спланхнологія, splanchnologia [вчення про нутрощі] - Травна система, systema digestorium
Рот, ротова порожнина

Рот, os, oris (PNA) (грецьк. stoma, stomatos, звідси запалення слизової оболонки ротової порожнини - стоматит, stomatitis). Рот є початковим відділом травного тракту та периферичним відділом мовного апарату. Тут здійснюється початковий аналіз речовин, які надходять до організму, та починається механічна й хімічна обробка їжі. Поняття «рот» складається з двох анатомічних утворень: ротового отвору, rіmа oris, і ротової порожнини, cavitas oris (PNA) (рис. 193). Ротовий отвір обмежений верхньою та нижньою губою. При зімкнених губах ротовий отвір має форму ротової щілини, rіmа oris, при відкритих губах - форму кола.

Рис. 193. Порожнина рота, cavitas oris та перешийок зіва isthmus faucium (вигляд спереду)

Розміри ротової щілини коливаються і становлять у середньому 6-8 см. У ротовій порожнині їжа подрібнюється й починається її хімічне перетворення. Крім того, ротова порожнина бере участь у диханні та формуванні мовлення. Вона вистелена блідо-рожевою слизовою оболонкою. Рельєф цієї оболонки нерівний, поряд з гладенькою поверхнею на ній є складки, заглибини, випини, борозенки та сосочки (рис. 194). Слизова оболонка ротової порожнини інтенсивно кровопостачається та іннервується. В ній знаходяться рецептори та дрібні залози. За зовнішнім виглядом та змінами слизової оболонки можна судити про стан шлунково-кишкового тракту, що широко використовують у клінічній практиці. Ротова порожнина поділяється на два відділи: присінок та власне ротову порожнину.

Колір слизової оболонки ротової порожнини є важливою клінічною ознакою, зміни кольору окремих її ділянок можуть мати діагностичне значення. В клінічній стоматологічній практиці здійснюють цитологічні дослідження епітелію (при запальних станах, дистрофічних змінах, передпухлинних та пухлинних процесах).

Рис. 194. Порожнина рота, cavitas oris (вигляд спереду) 414

Рис. 195. Присінок рота, vestibulum oris, та порожнина рота, cavitas oris (сагітальний розріз)

Присінок рота, vestibulum oris (рис. 195), має форму вузької щілини між губами та щоками, з одного боку, і зубами та яснами - з другого. Присінок сполучається з навколишнім середовищем через ротовий отвір, який обмежений верхньою та нижньою ротовими губами з власною ротовою порожниною через міжзубні проміжки. Губи рота, labia oris - це м’які утворення, що вільно виступають та замикають ротову щілину, rіmа oris. Внутрішня поверхня губ покрита слизовою оболонкою з тонкою складочкою (вуздечкою посередині), верхньої та нижньої губ, frenulum labii superioris et inferioris. Слизова оболонка губ покрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. В епітелії губ проходять кровоносні капіляри, які надають слизовій оболонці червоного кольору. Шкіра щік товста, під нею міститься добре розвинена жирова тканина. М’язовий шар щік утворений коловим м’язом рота. Під щоками розуміють ділянки лиця, які складаються із шкіри, м’язів та слизової оболонки. М’язовий шар щік утворений щічними м’язами, m. buccinator. У задній частині щік містяться жирове тіло щоки, corpus adiposum buccae, яке значно виражене у немовлят. Слизова оболонка щік при відкритій ротовій порожнині гладенька, а при закритій утворює складки. У ділянці другого кутнього зуба слизова оболонка щік утворює сосочок, в якому відкривається протока привушної залози, що проходить крізь її товщу. Крім протоки привушної залози, тут розташовані судини, нерви й дрібні щічні залози.

Ясна, gingivae - частина слизової ротової порожнини, яка покриває коміркові ділянки щелеп та шийки зубів. Ясна мають значну товщину та щільність і добре зростаються з окістям коміркових відростків щелеп. У ділянці шийки зуба в ясна вплітаються волокна колової зв’язки зуба, завдяки чому ясна щільно прикріплюються до поверхні зуба. Частина з них, яка розміщена в проміжках між зубами, називається ясенним (міжзубним) сосочком, раріllа interdentalis. Водночас слизова оболонка ясен від зубних сосочків заходить у зубні комірки й утворює ясеневу кишеню - щілиноподібний простір, глибина якого становить 1-1,5 мм (О. Д. Луцик).

Слизова оболонка ротової порожнини виконує ряд важливих функцій:

- Захисну - захищає глибше розташовані тканини від можливого пошкодження дії вмісту їжі, що знаходиться у ротовій порожнині.

- Сенсорну - завдяки наявності рецепторів, що сприймають температурні, тактильні та больові сигнали.

- Секреторну - великі та дрібні слинні залози виводять свій секрет на поверхню слизової оболонки, який зволожує їжу та розм’якшує її й перешкоджає механічному пошкодженню слизової оболонки. Слина постійно видаляє мікроорганізми із поверхні епітелію.

- Імунну - слизова оболонка ротової порожнини бере участь у забезпеченні місцевого імунітету (спеціалізованою структурою імунної системи, що знаходиться у ротовій порожнині є язиковий мигдалик).

- Всмоктуючу - в ділянці дна ротової порожнини слизова оболонка є проникною для деяких речовин (йоду, калію, натрію, окремих амінокислот). У клінічній практиці це має важливе значення (наприклад, нітрогліцерин та валідол кладуть під язик для того, щоб зняти напад стенокардії).