Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Спланхнологія, splanchnologia [вчення про нутрощі] - Травна система, systema digestorium
Кишечник - Пряма кишка

Пряма кишка, rectum (грецьк. proctos, звідси запалення слизової оболонки прямої кишки - проктит) - є кінцевим відділом товстої кишки (рис. 248). Бере початок на рівні мису (А. М. Амінєв, 1956), призначена для накопичення та виведення калових мас. Пряма кишка прилягає безпосередньо до передньої поверхні крижа й поділяється на дві частини: тазову, pars pelvina, та промежинну, pars perinealis. Промежинну частину, довжина якої 4-5 см, називають відхідниковим каналом, canalis analis (PNA). Пряма кишка утворює два вигини у сагітальній площині: крижовий вигин, flexura sacralis, і промежинний вигин, flexura perinealis (див. рис. 248А). Середня частина кишки значно розширена й утворює ампулу прямої кишки, ampulla recti, діаметром 10-16 см, в якій накопичуються шлаки після травлення. Зустрічаються три форми прямої кишки: 1) ампулярна - коли ампула чітко визначена; 2) циліндрична - коли ампула не виражена; 3) перехідна форма (А. М. Амієв).

Рис. 248. Пряма кишка, rectum (за Р. Д. Синельниковим):

А - м’язова оболонка, tunica muscularis

У проктологічній практиці пряму кишку поділяють на п’ять відділів: надампулярний (або ректосигмоподібний); верхньоампулярний; середньоампулярний; нижньоампулярний та промежинний (А. В. Старков).