Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002
Спеціальна частина
Сечова система, systema urinarium - Загальні відомості
Сечові органи - Нирки - Будова нирки
На фронтальному розрізі нирка складається з зовнішнього шару (кіркова речовина - кора нирки, cortex renalis, жовто-червоного кольору) та мозкової речовини (мозок нирки), medulla renalis, бузково-червоного кольору (рис. 302). Кіркова речовина, cortex renalis, розташована на периферії органа, її товщина - 0,5 см. У кірковій речовині нирки спостерігається чергування більш темних та менш темних смуг, розміщених променево. Темні ділянки кіркової речовини мають назву згорнутої або клубочкової частини, pars convaluta, а світлі ділянки конусоподібної форми, мають назву променистої частини, pars radiаta.
Мозкова речовина (мозок нирки), medulla renalis, утворена 14-16 нирковими пірамідами, pyramides renales, які розташовані верхівками в бік ниркового синуса, а основою - до поверхні нирки. Між нирковими пірамідами знаходяться 10-15 ниркових стовпів, columnae renalis, що є відрогами кіркової речовини.
Верхівки пірамід закінчуються нирковими сосочками, papillae renales, на яких знаходяться 12-25 сосочкових отворів, foramina papillaria, що є продовженням збірних ниркових трубочок пірамід. Ниркові сосочки звернені у порожнину малих ниркових чашечок, calyces renales minores, яких налічується від 8 до 10. Малі ниркові чашечки об’єднуються по 2-3 і утворюють великі ниркові чашечки, calyces renales majores, які відкриваються у ниркову миску, pelvis renalis. Ниркові піраміди з нирковою речовиною, яка прилягає до їх основи, називаються нирковими частками, lobi renales.
Рис. 302. Нирка, rеn на фронтальному розрізі (за Р. Д. Синельниковим)
Ниркова миска знаходиться в нирковій пазусі позаду від ниркової вени та артерії. Стінка ниркових чашечок та ниркової миски складається з трьох оболонок: внутрішньої - слизової, середньої - м’язової та зовнішньої - адвентиційної. У ділянці малої ниркової чашечки, де вона охоплює нирковий сосочок, утворюється потовщенний шар непосмугованних м’язових клітин. Цей шар разом з кровоносними та лімфатичними судинами і нервовими волокнами утворює так званий склепінний (форнікальний) апарат нирки. Він має велике значення у регулюванні проходження сечі із сосочкових протоків у ниркові чашечки.
Паренхіма нирки складається із ниркових канальців, tubuli renalis, стінка яких утворена з епітелію. Вони, при участі кровоносних капілярів, утворюють структурну і функціональну одиницю нирки - нефрон, nephron (рис. 303). Нефрон включає до свого складу ниркове тільце та канальцеву ланку. В кожній нирці налічується близько 1 млн нефронів. Нефрони шляхом фільтрації із плазми крові утворюють первинну сечу, яка потрапляє у порожнину капсули. За місцем розташування, нефрони поділяються на кіркові та примозкові (юкстамедулярні), яких нараховують 20%. (Детальніше будова нефрона подана у підручниках з гістології).
Рис. 303. Будова нефрона (схема за Е. Ф. Котовським)
До складу нефрона входять: капсула клубочка, capsula glomerularis, або капсула Шумлянського-Боумена1; проксимальний покручений каналець, tubulus contortus proximalis; проксимальний прямий каналець, tubulus rectus proximalis; тонкий каналець, tubulus attenuatus, в якому розрізняють низхідну частину, pars descendens; і висхідну частину, pars ascendens, дистальний прямий каналець, tubulus rectus distalis, та дистальний покручений каналець, tubulus contortus distalis.
1 Олександр Михайлович Шумлянський (1748-1795) за 60 років до В. Боумена (англійского хірурга) описав капсулу ниркового клубочка і запропонував термін судинний клубочок, glomerulus.
Тонкий каналець та дистальний прямий канадець утворюють петлю нефрона, ansa nephrica, петлю ГенлеНиркове тільце, corpusculum renale, має діаметр біля 200 мкм. Воно включає до свого складу судинний (мальпігієв) клубочок, glomerulus, та капсулу, що його оточує, capsula glomeruli (рис. 304). Капсула клубочка нагадує двостінну чашу, яка утворена зовнішнім та внутрішнім листами, між якими знаходиться щілиноподібна порожнина, що переходить у проксимальний отвір канальця нефрона.
Мозковий промінь разом із клубочками, що його оточують, а також проксимальний і дистальний звивисті канальці нефронів, які відкриваються у розгалужену збірну трубочку, утворюють ниркову часточку, lobulus renalis (А. Хем, Д. Кормак, 1983).
Кровопостачання нирок. Нирки кровопостачаються нирковими артеріями, аа. renalis, які відходять від черевної аорти: ліва - на рівні І поперекового хребця, права - на рівні II поперекового хребця. Часто нирки кровопостачаються додатковими нирковими артеріями1 2, які відходять від аорти або клубових артерій, що необхідно враховувати в урологи.
Рис. 304. Ультрамікроскопічна будова ниркового тільця (за Е. Ф. Котовським)
1 Генле Фрідрих (Henie Freidrih Gustav Jacob (1809-1885) - німецький анатом, викладав анатомію у Цюріху, був директором Анатомічного інституту в Геттингені. Ф. Генле описав петлі ниркових канальців (ansae Herde), які здійснюють зворотне всмоктування води, цукру і солей із первинної сечі.
2 Додаткова ниркова артерія, a. renalis accessoria
Ниркові артерії у воротах нирки поділяються на передню та задні гілки, від яких відходять міжчасткові артерії, aa. interlobares, що проходять між пірамідами (рис. 305). За характером розгалуження і територією розташування міжчасткові артерії, в основному, співпадають із сегментарними артеріями нирки. Від передньої гілки беруть початок чотири сегментарні артерії: верхнього сегмента, segmentum superius; верхнього переднього, segmentom anterius superius; нижнього переднього, segmentom anterius inferior, заднього, segmentom posterius, та нижнього сегментів, segmentom inferior. Задня гілка переходить в артерію заднього сегмента. Від сегментарних артерій відходять дугоподібні артерії, aa. arcuatae, та міжчасточкові артерії, аа. interlobulares. Дугоподібні та міжчасточкові артерії є джерелом виникнення приносних клубочкових артеріол або приносних судин, vas afferens, які утворюють капілярні клубочки, glomeruli. Вони формують ниркове тільце, corpusculum renale. В судинному клубочку налічують до 50 кровоносних капілярних петель, які не мають поперечних сполучень. Остання капілярна петля продовжується у венозну судину. Капілярна сітка судинного клубочка отримала назву дивної артеріальної сітки, rete mirabile, тому що капіляри тут розташовані між двома артеріальними судинами (приносною та виносною артеріолами).
Рис. 305. Кровоносні судини нирки. Корозійний препарат (за F. Kadar)
Приносна клубочком артеріола, arteriola glomerularis afferens [vas afferent], має добре розвинену внутрішню еластичну мембрану, зовні від якої розміщені гладкі м’язові клітини. Підходячи до ниркового тільця, вона перетворюється в особливі (іокстагломерулярні) клітини, у цитоплазмі яких містяться гранули, що свідчить про їх секреторну функцію. Ендотелій клубочкових кровоносних капілярів має перфоровану цитоплазму.
Виносна клубочкова артеріола, arteriola glomerularis efferens, або виносна судина, cos efferens, здійснює проведення крові до сечових канальців, де утворюється сітка трубочковях капілярів (навколотрубочкова капілярна сітка).
Юкстагломерулярні артерії, тобто артерії з однією сіткою капілярів у кірковій речовині нирки, є винятком, хоча вони знаходяться там, де клубочків немає або їх мало. Так, у мозковій речовині прямі артеріоли утворюють густі капілярні сітки між нирковими канальцями та збірними нирковими трубочками пірамід.
Венозна система нирки бере початок від тубулярннх капілярів кіркової речовини, звідки кров відтікає у зірчасті венули, venulae stellatae, які зливаються у радіально розміщені міжчасточкові вени venae interlobulares. Із капілярів мозкової речовини формуються прямі венули, venulae rectae, а із сполучень міжчасточкових вен і прямих венул утворюються дугові вени, w. arcuatae, а потім - міжчасткові, vv. interiobares, із яких утворюється ниркова вена, v. renales, яка впадає у нижню порожнисту вену.
Лімфовідтік (за Ф. А. Стефанісом) здійснюється через поверхневі та глибокі лімфатичні судини. Глибокі судини виходять з речовини нирки навколо сосочків, супроводжуючи відповідні артерії та вени. Вони поділяються на три групи: передні - розташовані попереду нbркової вени; середні - між веною та артерією та задні - позаду ниркової артерії. Поверхневі судини виносять лімфу з жирової та фіброзної капсули нирки. Вони, як правило, впадають у глибокі судини в ділянці воріт органа.
Лімфатичні судини нирки впадають у приаортові та поперекові лімфатичні вузли. З цих вузлів лімфа, що відтікає від нирки, відводиться до лімфатичних вузлів, розташованних у верхніх відділах черевної порожнини вздовж аорти, нижньої порожнистої вени, у щілині між присередньою та середньою діафрагмальними ніжками. Лімфатичні судини нирки мають численні сполучення з лімфатичними судинами наднирника, підшлункової залози, печінки, яєчка та яєчника.
Іннервація нирок здійснюється нирковим нервовим сплетенням, plexus renalis. Джерелами його формування є nn. splanchnici major et minor, гілки поперекового відділу truncus sympaticus, гілки черевного, верхнього брижового сплетення та нирково-аортальні ганглії. Аферентна іннервація здійснюється за рахунок чутливих вузлів блукаючого нерва та спинномозкових вузлів, в яких розташовані чутливі нейрони. Еферентні нервові волокна вегетативної нервової системи (симпатичні і парасимпатичні) досягають гладких м’язових клітин стінок кровоносних судин нирки, чашечок та миски. У воротах нирки ниркове сплетення поділяється на навколосудинні сплетення, які супроводжують судини нирки і разом з ними проникають у паренхиму нирки. У мозковій та кірковій речовині нервові волокна обплітають піраміди та часточки нирки, супроводжують приносні клубочкові артеріоли і досягають капсул клубочків. До стінок сечових канальців та ниркових чашечок підходять (безмієлінові) нервові волокна.