Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Ендокринні залози (безпроточні залози), glandulae endocrinae (glandulae sine ductibus)

Ендокринні залози, glandulae endocrinae, (endo - в середину, сrіnо - виділяю) або залози внутрішньої секреції. Вони складаються з органів і поодиноких гормонпродукуючих клітин, які виробляють у внутрішнє середовище організму біологічно активні специфічні речовини - гормони (від грецьк. hormao - збуджую). Гормони приймають активну участь у регуляції гомеостазу, обміну речовин, розмноженні, рості організму, диференціюванні клітин та тканин.

Ендокринні залози виконують інтегруючу, координуючу і регулюючу функції у тісній взаємодії з нервовою системою. Морфологічним субстратом функціонального взаємозв’язку ендокринних залоз і нервової системи є багата іннервація ендокринних залоз і наявність у ЦНС особливих відділів, що об’єднують нервову і гуморальну регуляцію систем організму і зокрема тих, які містять нейросекреторні клітини, що мають властивості ендокриноцитів і нейроцитів. На відміну від екзокринних ендокринні залози не мають вивідних протоків. Оскільки вони виділяють свої секрети безпосередньо у кров, то значно кровопостачаються і мають добре розвинене гемомікроциркуляторне русло. Капілярна сітка ендокринних залоз включає до свою складу фіенестровані або синусоїдні капіляри, що забезпечує швидку доставку гормонів у внутрішнє середовище організму.

Всі ендокринні залози організму людини, включаючи поодинокі гормоно-продукуючі клітини, є предметом вивчення ендокринології - вчення про структуру, функцію, механізм дії та їх патологію. Ендокринні клітини не тільки входять до складу самостійних органів ендокринної системи, вони також можуть знаходитись у складі неендокринних органів. Серед цих утворень виділяють центральні і периферичні відділи, які взаємодіють між собою і утворюють єдину ендокринну систему.

За класифікацією Б. В. Альошина ендокринні залози поділяються на чотири морфофункціональні складники.

1. Центральні регулюючі органи:

- гіпоталамус;

- гіпофіз;

- епіфіз.

- щитоподібна залоза;

- прищитоподібні залози;

- наднирникові залози.

3. Органи, що об'єднують ендокринні та неендокринні функції:

- підшлункова залоза;

- гонади; яєчко; яєчник;

- плацента.

4. Поодинокі гормонопродукуючі клітини:

- нейроендокринні клітини нервового походження;

- поодинокі гормон продукуючі клітини не нервового походження.