Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Загальна частина
Історичний нарис
Анатомічні школи в Україні - Львівська анатомічна школа

Львівська анатомічна школа бере свої витоки від 1784 р., коли у Львівському університеті серед інших факультетів було відкрито медичний. Раніше (1773) було відкрито медичну школу «Collegium medicum», яку в 1784 р. об'єднали з медичним факультетом університету.

Першим завідувачем кафедри анатомії став Антон Маргер. Від 1791 р. кафедру очолював Петро Краузнекер, який створив анатомічний музей. З 1805 р. кафедра анатомії припинила існування у зв’язку із закриттям університету. Функціонував лише медико-хірургічний інститут (нижча лікарська школа), в якій анатомію викладав Йосип Беррес. Його наукові праці були присвячені вивченню кровоносної системи.

З 1894 р. завідувачем кафедри анатомії відновленого медичного університету став професор Генріх Кадий (1851-1912), учень Л. Тейхмана. Талановитий дослідник і вчений, він організував фундаментальний анатомічний музей. Кадий використовував формалін - для консервації трупів, парафін - для виготовлення анатомічних препаратів та солі важких металів - для фарбування нервових клітин. Він заснував гістологічну лабораторію. Найважливіші праці Генріха Кадия присвячені кровопостачанню спинного мозку та кисті. Він заснував анатомічне товариство у Львові.

З 1918 р. кафедру анатомії очолив учень Г. Кадия професор Йосип-Антон Марковський (1874-1947), який керував нею 30 років. Він розширив ембріологічні дослідження, документував анатомічний фундаментальний музей, довів бібліотеку кафедри до рівня найкращих бібліотек Європи. Його праці стосуються розвитку пазух твердої оболонки та мозкових вен. З липня 1944 р. після визволення Львова від німецької окупації кафедру очолив учень Марковського професор Тадей Марціняк (1895-1966), який керував нею до березня 1946 р. Він досліджував аномалії кісток і м’язів верхньої кінцівки, займався рентгеноанатомією скелета та судинної системи. Т. Марціняк написав монографію «Про м’язи, нерви та кровоносні судини в ділянці шиї, плечового пояса та грудей" (1935).

В силу відомих історичних особливостей Західної України, насамперед через її поневолення іноземцями (600 років перебувала під владою інших держав)¹, вищу медичну освіту тут було загнано в глухий кут. Так, з утвердженням польської влади в Західних регіонах України через протидію навчанню українців у Львівському університеті виникла потреба утворити «Тайний український університет» з медичним факультетом (1921). У березні 1922 р. польська влада заборонила студентську Академічну громаду. Ректор В. Щурат, професори і студенти університету були заарештовані. В тяжких умовах репресій та переслідувань заняття тривали. На медичному факультеті навчалося 185 студентів. Заняття відбувалися лише на перших двох курсах, а потім студенти виїжджали за кордон для продовження навчання у Празі та Відні, де університет був визнаний. У 1925 р. було заарештовано найактивніших студентів і університет перестав існувати.

¹ Радиш Я. Ф. Історія військової медицини: Навч. посіб. - К.: М-во оборони України, Укр. військ.-Мед. акад,- 1977.- 148 с.

Львівська анатомічна школа

У 1939 р., після возз’єднання західноукраїнських земель в УРСР, медичний факультет Львівського університету було реорганізовано в Медичний інститут з лікувальним та фармацевтичним факультетами. В 1941 р. під час німецької окупації західних земель окупаційна влада закрила Медичний інститут, а 14 квітня 1942 р. на базі інституту відкрила фахові курси з німецькою мовою навчання. В ніч з 3 на 4 липня фашисти розстріляли 36 професорів вищих навчальних закладів м. Львова, серед них і 14 професорів Медичного інституту. З жовтня 1944 р. після визволення м. Львова від фашистів навчання у Львівському державному медичному інституті було відновлено.

З 1946 по 1970 р. кафедру анатомії Львівського медичного інституту очолив професор Андрій Павлович Любомудров (1895-1972), учень академіка В. М. Тонкова. Він розпочав підготовку кадрів через аспірантуру, налагодив наукову співпрацю із суміжними та клінічними кафедрами, ввів у курс викладання рентгеноанатомію, заснував навчальний анатомічний музей.

Науковим напрямком кафедри анатомії було вивчення функціональної та порівняльної анатомії судинної системи у нормі та експерименті (колатеральний кровообіг).

З 1970 р. кафедрою керував учень А. П. Любомудрова професор Є. Ф. Гончаренко (1921-1979), а з 1972 до 1982 р. - професор В. Ф. Вільховий - автор монографії «Рентгеноанатомічний атлас судин" (1975).

З 1982 до 1988 р. кафедрою керував професор Л. М. Личківський (1924-1993) - також учень А. П. Любомудрова. Його праці присвячені вивченню кровоносної системи твердої мозкової оболонки, функціональної морфології колатерального кровообігу очного яблука.

З 1988 до 2000 р. кафедрою анатомії людини Львівського державного медичного університету керував учень А. П. Любомудрова доцент А. М. Нетлюх, автор «Латинсько-українського анатомічного словника" (1972).

Таким чином, незважаючи на тяжкі періоди свого існування, Львівська анатомічна школа зробила значний внесок у дослідження функціональної анатомії серцево-судинної системи, становлення шляхів колатерального кровообігу та морфологічних змін в органах при ішемії.

Подальшому розвитку анатомії в Україні сприяло відкриття медичних факультетів при Харківському (1805), Київському (1841) та Новоросійському (Одеському) (1900) університетах.