Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Осьовий скелет, sceleton axiale - Череп у цілому
Очна ямка

Очна ямка, або орбіта, orbita, являє собою парну чотиристоронню порожнину, cavitas orbitalis (LNА), що нагадує піраміду, в якій міститься орган зору (рис. 52). Вона має вхід в орбіту, aditus orbitalis, який обмежений очноямковим краєм, morgo orbitalis. Глибина очної ямки в дорослої людини становить від 4 до 5 см, ширина - близько 4 см. Це важливо враховувати у клінічній практиці під час зондування ран очної ямки, введенні голки при ін’єкціях тощо. Очна ямка обмежена чотирма стінками: верхньою, нижньою, медіальною та латеральною, вистеленими окістям, periorbita.

Верхня стінка, paries superior, утворена очноямковою поверхнею лобової кістки та малим крилом клиноподібної кістки. Вона відокремлює очну ямку від передньої черепної ямки та головного мозку.

Нижня стінка, paries inferior, утворена очноямковою поверхнею верхньої щелепи, виличною кісткою та очноямковим відростком піднебінної кістки. Нижня стінка є покрівлею верхньощелепної пазухи (гайморової пазухи), що слід ураховувати в клінічній практиці.

Медіальна стінка, paries medialis (рис. 53), утворена лобовим відростком верхньої щелепи, сльозовою кісткою, очноямковою пластинкою решітчастої кістки, тілом клиноподібної кістки та частково очноямковою поверхнею лобової. Медіальна стінка тонка й має ряд отворів для проходження судин і нервів. Ця обставина легко пояснює проникнення патологічних процесів із решітчастих комірок в очну ямку і навпаки.

Латеральна стінка, paries lateralis, утворена очноямковою поверхнею виличної кістки та великим крилом клиноподібної кістки, а також очною частиною лобової кістки. Вона відокремлює очну ямку від скроневої.

Рис. 52. Очна ямка [орбіта], orbita (за Ф. Кишш і Я. Сентаготаї)

В очній ямці спостерігаємо ряд отворів та щілин, за допомогою яких вона сполучається з іншими утвореннями черепа: канал зорового нерва, canaiis opticus; нижня очноямкова щілина, fissura orbitalis inferior, верхня очноямкова щілина; fissura orbitalis superior, вилично-очний отвір, foramen zygomaticoorbitale; нососльозовий канал, canalis nasolacrimalis; передній та задній решітчасті отвори, foramen ethmoidalis anterior et posterior.

В глибині очної ямки, на межі між верхньою і латеральною стінками є щілина у вигляді коми (верхня очноямкова щілина, fissura orbitalis superior), утворена тілом клиноподібної кістки, її великим і малим крилом. Вона сполучає очну ямку з порожниною черепа (середньою черепною ямкою). Крізь верхню очноямкову щілину проходять усі рухові нерви очного яблука: окоруховий, n. oculomotorus, блоковий, n. trochlearis, відвідний, n. abducens, та очний нерв, n. ophthalmicus, і головний венозний колектор очної ямки (верхня очноямкова вена, v. ophthalmica superior). Зосередження у межах верхньої очноямкової щілини цілої низки важливих утворень пояснює в клініці виникнення своєрідного симптомокомплексу, який при враженні цієї ділянки називається синдромом верхньої очноямкової щілини.

Рис. 53. Очна ямка, orbita (медіальна стінка правої очної ямки)

На межі між латеральною та нижньою стінками очної ямки проходить нижня очноямкова щілина, fissura orbitalis inferior. Вона обмежена нижнім краєм великого крила клиноподібної кістки та тілом верхньої щелепи. В передній своїй частині щілина сполучає очну ямку з підскроневою, а в задній - з крило- піднебінною ямкою. Крізь нижню очноямкову щілину проходять венозні анастомози, які сполучають вени очної ямки із венозним сплетенням крилопіднебінної ямки та глибокою веною лиця, о. facialis profunda.