Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Осьовий скелет, sceleton axiale - Череп у цілому
Порожнина носа

Порожнина носа, саvum nasi, являє собою простір, який лежить у сагітальному напрямку від грушоподібної апертури до хоан і поділяється перегородкою на дві половини. Порожнина носа обмежена п’ятьма стінками: верхньою, нижньою, латеральними та медіальною.

Верхня стінка утворена лобовою кісткою, внутрішньою поверхнею носових кісток, lamina cribrosa решітчастої кістки та тілом клиноподібної кістки.

Нижня стінка утворена кістковим піднебінням, palatinum osseum, до складу якого входять піднебінний відросток верхньої щелепи та горизонтальна пластинка піднебінної кістки.

Латеральна стінка утворена тілом верхньої щелепи, носовою кісткою, лобовим відростком верхньої щелепи, сльозовою кісткою, лабіринтом решітчастої кістки, нижньою носовою раковиною, перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки та медіальною пластинкою крилоподібного відростка.

Медіальна стінка, або носова перегородка, septum nasi osseum, поділяє порожнину носа на дві половини. Вона утворена перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки і лемешем (рис. 54), зверху - носовою остю лобової кістки, spina nasalis, ззаду - клиноподібним гребенем, crista sphenoidalis, клиноподібної кістки, знизу - носовим гребенем, crista nasales, верхньої щелепи та піднебінної кістки. Порожнина носа відкривається спереду грушоподібною апертурою, apertura piriformis, а ззаду - хоанами. Хоани, choanae - парні внутрішні отвори порожнини носа, які сполучають її з носовою частиною глотки.

Рис. 54. Носова перегородка, septum nasi osseum (за Ф. Кишш і Я. Сентаготаї)

Рис. 55. Латеральна стінка носової порожнини

На латеральній стінці носової порожнини розташовані три носові раковини: верхня, середня та нижня, concha nasalis superior, media et inferior (рис. 55). Верхня та середня носові раковини належать лабіринту решітчастої кістки, нижня є самостійною кісткою. Перелічені раковини обмежують три носові ходи: верхній, середній та нижній, meatus nasalis superior, medius et inferior.

Верхній носовий хід, meatus nasalis superior, пролягає між верхньою та середньою носовими раковинами. В нього відкриваються задні комірки решітчастої кістки. Біля заднього кінця верхньої носової раковини розташований клинопіднебінний отвір, foramen sphenopalatinum, який веде у fossa pterygopalatina, а над верхньою носовою раковиною знаходиться клинорешітчаста заглибина, recessus spheno-ethmoidalis, в ділянці якої відкривається пазуха клиноподібної кістки, sinus sphenoidalis.

Середній носовий хід, meatus nasalis medius, розташований між середньою та нижньою носовими раковинами. В його межах після видалення середньої раковини відкривається півмісяцевий розтвір, hiatus semilunaris. Задньонижня частина півмісяцевого розтвору має розширення, на дні якого міститься отвір, hiatus maxillaris, що веде у верхньощелепну пазуху, sinus maxillaris. У передньо верхній частині порожнини носа півмісяцевий розтвір розширюється й утворює решітчасту лійку, infundibulum ethmoidale, в яку відкривається лобова пазуха, sinus frontalis. Крім того, в середній носовий хід і півмісяцевий розтвір відкриваються передні та деякі середні решітчасті комірки.

Нижній носовий хід, meatus nasalis inferior, розташований між кістковим піднебінням та нижньою носовою раковиною. В нього відкривається нососльозовий канал, canalis nasolacńmalis. В клінічній (отоларингологічній) практиці крізь нижній носовий хід здійснюють пункцію гайморової пазухи з діагностичною і лікувальною метою.

Щілиноподібний простір між задніми ділянками носових раковин та кістковою носовою перегородкою називається загальним носовим ходом, meatus nasi communis. Ділянка носової порожнини, розташована за носовими раковинами та кістковою носовою перегородкою, утворює носоглотковий хід, meatus nasopharyngeus, що відкривається в задні носові отвори - хоани.

Контрфорси - це кісткові потовщення в окремих ділянках черепа, що сполучаються між собою поперечними перекладками, по яких під час жування передається сила тиску на склепіння черепа. Контрфорси урівноважують силу тиску, яка виникає під час жування, поштовхів та стрибків. Між цими потовщеннями розташовані тонші кісткові утворення, що називаються слабкими місцями. Саме тут частіше відбуваються переломи при фізичному навантаженні, яке не збігається з фізіологічними актами жування, ковтання та мовлення. В клінічній практиці найчастіше спостерігаються переломи в ділянці шийки нижньої щелепи, кута і верхньої щелепи, а також виличної кістки та її дуги. Наявність отворів, щілин і слабких місць у кістках черепа визначають напрямок цих переломів, що важливо ураховувати в щелепно-лицевій хірургії. У верхній щелепі розрізняють такі контрфорси: лобово- носовий, комірково-виличний, піднебінний та крилопіднебінний; в нижній - комірковий та висхідний.