Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Загальна частина
Історичний нарис
Анатомічні школи в Україні - Одеська (Новоросійська) анатомічна школа

Кафедру анатомії медичного факультету було створено в 1900 р. у зв’язку з відкриттям Новоросійського університету. Для морфологічних кафедр був побудований спеціальний корпус.

Організатором кафедри та її першим завідувачем (1900-1917) був учень професора В. Л. Грубера професор М. О. Батуєв (1855-1917), який організував навчальний музей, багато сил віддав роботі зі студентами. Лекції М. О. Батуєва підкріплювалися ілюстративним матеріалом, у другій половині дня прозектори та їхні помічники проводили практичні заняття. Професор М. О. Батуєв підготував і видав підручник «Лекції з анатомії» (1907), переклав російською мовою анатомічний атлас Шпальтегольця, за яким навчалося багато поколінь вітчизняних медиків. Наукова робота була різноплановою, вона стосувалася історії медицини, патологічної анатомії та опису анатомічних варіантів, з наступником М. О. Батуева став професор М. К. Лисенков (1865-1941). При ньому (1917-1923) навчальний процес набув функціонального напрямку. Студенти дуже охоче відвідували його лекції. Наголошуючи на значенні анатомії як основи медицини, він радив вивчати анатомію не тільки за підручником, але обов’язково і на трупі, шляхом препарування та замальовок.

Наукова діяльність професора М. К. Лисенкова була багатогранною. Він працював у галузі клінічної хірургії, топографічної анатомії, антропології, варіантної анатомії, розробляв нові методики анатомічних досліджень. Докторська дисертація М. К. Лисенкова «Мозкові кили та їх лікування» (1896) була присвячена клінічній хірургії. В ній давалося нове тлумачення цього захворювання та його лікування. Маючи великий досвід, професор М. К. Лисенков видав керівництво з анатомії «Анатомофізіологічні основи тіла людини» (1927) та написав підручник «Нормальна анатомія» (1932), який витримав чотири перевидання. Велику цінність становлять праці М. К. Лисенкова, присвячені музейній справі: «Про підготовку та зберігання трупів для музеїв» (1914), «Спосіб консервування анатомічних препаратів без занурення в рідину із збереженням їх природного об’єму» (1916). Приготовлені за цим способом препарати є навчальними посібниками для студентів, які вивчають нормальну і топографічну анатомію.

У тісній творчій співдружності з професором М. К. Лисенковим працював на кафедрі анатомії його товариш і помічник, відомий антрополог В. Й. Бушкович, який зібрав велику колекцію черепів і скелетів (900). В. Й. Бушкович у співавторстві з М. К. Лисенковим видав «Керівництво з нормальної анатомії людини». У 1923 р. М. К. Лисенков створив науково-дослідну лабораторію морфології і фізіології, в якій було виконано 100 наукових праць. Він очолював її до 1930 р.

З 1923 до 1948 р. кафедру очолював професор М. С. Кондратьєв (1888-1951), аз 1944 до 1970 р. - професор Ф. А. Волинський (1890-1970). Це було пов’язано з тим, що з 1944 до 1948 р. в Одесі існувало дві кафедри анатомії людини, які в 1949 р. об’єдналися.

Професори М. С. Кондратьєв і Ф. А. Волинський як учені формувались у Харківській анатомічній школі, яку очолював основоположник макро-мікроскопічного методу академік В. П. Воробйов. Вони повністю перевели навчальний процес на функціональний напрямок. Наукові пошуки зосереджувалися на вивченні вегетативної системи. Був розроблений спосіб забарвлення нервової системи та її фіксування. Професор М. С. Кондратьєв розширив науково- дослідницьку роботу кафедри, в основу якої поклав нові методи елективного забарвлення нервової системи різними барвниками.

В 1939 р. М. С. Кондратьєв став членом-кореспондентом Української академії наук. Велику увагу він приділяв проблемам іннервації серця, шлунка, сліпої кишки і червоподібного відростка. В 1940 р. М. С. Кондратьєв видав збірник наукових праць «Морфологія вегетативної нервової системи в класах і групах хребетних». Він підготував 11 докторів наук і кандидатів, опублікував 35 наукових праць, був консультантом муляжної фабрики в Одесі.

Наступним завідувачем кафедри анатомії став професор Ф. А. Волинський (1890-1970), учень і співробітник академіка В. П. Воробйова. За період його завідування значно розширилася база кафедри. Навчальний і фундаментальний музеї були поповнені цінними препаратами з периферичної судинної і нервової систем. З 1965 р. на кафедрі впроваджено програмне навчання. Науковим напрямком кафедри було вивчення нервової та серцево-судинної систем. Під керівництвом професора Ф. А. Волинського його учні захистили 30 дисертацій (із них 5 докторських), опублікували 200 наукових праць. В Одеській анатомічній школі було підготовлено цілу когорту відомих українських анатомів (Ю. П. Мельман, О. Л. Лейтес, М. Д. Довгялло, Є. М. Поповкін, І.І. Ільїн, Г. М. Саррі-Леві, І. К. Капіносов), які захистили докторські дисертації і очолили кафедри анатомії в інших містах.

Новоросійська (Одеська) анатомічна школа

З 1970 до 1974 р. кафедру очолював професор Є. М. Поповкін, учень Ф. А. Волинського. Поряд з традиційною науковою тематикою він запропонував серію наукових праць з вивчення морфо-функціональної характеристики еферентних зв’язків орбітофронтальної кори мозку в експерименті.

Нині кафедру Одеського державного медичного університету очолює учень професора Ф. А. Волинського заслужений діяч науки України, професор І.І. Ільїн. Основний науковий напрямок кафедри - експериментальне вивчення морфологічних проявів адаптації центральної нервової системи, органів і тканин організму до несприятливих факторів довкілля.

Поряд з відомими анатомічними школами при медичних університетах в Україні свій внесок у розвиток анатомічної науки зробили кафедри анатомії медичних інститутів: Дніпропетровського (з 1916), Кримського (з 1918), Донецького (з 1930) та Вінницького (з 1934).

Після Великої Вітчизняної війни розвиток анатомічної науки в Україні значно прискорився, що було пов’язано з відкриттям нових медичних інститутів у великих містах: Чернівецького (1944), Івано-Франківського (1946), Полтавського (1950), Луганського (1956), Тернопільського (1957) та Запорізького (1964). Кафедри анатомії тут очолили видатні вчені, які розробили наукові напрямки, створили анатомічні школи й піднесли анатомічну науку в Україні на високий рівень.

Після здобуття незалежності Україною відбулися Національні конгреси анатомів, гістологів, ембріологів та топографо-анатомів (Івано-Франківськ, 1994; Луганськ, 1998). Гістологічну і Ембріологічну номенклатуру перекладено українською мовою. Опубліковано ряд навчальних посібників, термінологічних словників, наукових монографій, продовжується активна підготовка науково-педагогічних кадрів, про що засвідчує успішний захист багатьох кандидатських та докторських дисертацій.