Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Нервова система, systema nervosum - Спеціальна частина
Оболони головного мозку

Оболони головного мозку, meninges (рис. 169), являють собою сполучнотканинні утворення, які покривають головний мозок і утворюють навколозамкнуту порожнину, заповнену цереброспинальною рідиною, яка оберігає його від пошкоджень. Оболони спинного мозку переходять на спинний мозок. Розрізняють такі мозкові оболони: тверду оболону головного мозку, dura mater cranialis; павутинну оболону головного мозку, arachnoidea mater cranialis; м’яку оболону головного мозку, ріа mater cranialis.

Тверда оболона головного мозку, dura mater cranialis, є самою зовнішньою оболонок» головного мозку (рис. 169). Це пластинчасте щільне утворення товщиною 0,7-1 мм., яке прилягає до внутрішньої поверхні кісток черепа. Вона утворена із товстих пучків колагенових волокон і тонких пучків еластичних волокон, які щільно прилягають один до одного, орієнтовані в різних напрямках, що забезпечує значну міцність і пружність оболони. Тверда мозкова оболона є внутрішнім окістям для кісток черепа. В ділянках отворів, швів, випинів та судинних борозенок вона щільно зростається з кістками черепа*. Внутрішня поверхня твердої оболони гладка, з сизуватим відблиском, вона пухко з’єднується з павутинною оболоною. Між твердою і павутинною оболоною розташоване багатошарове клітинне утворення (2-8 шарів), яке називають субдуральнимн нейроепітелієм. Субдуральний простір, spatium subdurale, утворюється тільки при патологічних станах (субдуральних гематомах) К. Andres, 1967. В окремих ділянках тверда мозкова оболона розшаровується на два листки, між якими формуються венозні синуси та порожнина для трійчастого вузла, cavitas trigemmalis. Від твердої мозкової оболони відходить ряд відростків: серп великого мозку, намет та серп мозочка, діафрагма турецького сідла, які проникають між утвореннями головного мозку.

* При патологічних станах вона може відшаровуватись і тоді між нею і внутрішньою поверхнею кісток виникає щілина - так званий епідуральний простір; при пошкодженні кісток тут можуть утворюватись гематоми.

Рис. 169. Схема оболон головного мозку і пахіонових грануляцій (за Н. В. Колесниковим)

1 - тверда мозкова оболона, dura mater, 2 - субдуральний простір, 3 - павутинна оболона, arachnoidea; судинна оболона, рrаmater, 5 - субарахноідальний простір; 6 - кровоносна судина; 7 - кістка: 8 - пахіонові гранульції

Серп великого мозку, falx cerebri (рис. 169 Б), відходить від твердої оболони склепіння і проникає у повздовжню борозну між півкулями головного мозку. За формою він нагадує відросток серпоподібної форми товщиною 0,7-0 9 мм. Спереду серп прикріплюється до півнячого гребеня решітчастої кістки, ззаду - до хрестоподібного підвищення потиличної кістки, де зростається з наметом мозочка. Нижній вільний край відростка досягає мозолистого тіла. Форма і розміри серпа великого мозку залежить від конституційного типу людини.

Намет мозочка, tentorium cerebelli, має форму підкови, займає у порожнині черепа горизонтальне положення і відділяє мозочок від потиличних часток. З боків він прикріплюється до верхніх країв піраміди скроневої кістки, ззаду - до хрестоподібного підвищення.

По середній лінії зверху намет зростається з серпом великого мозку, а вільні краї його обмежують вирізку, через яку проходить стовбур головного мозку.

Серп мозочка, falx cerebelli, бере початок зверху від намету мозочка, проходить повздовж внутрішнього потиличного гребеня і досягає великого потиличного отвору, який обмежує двома ніжками.

Діафрагма сідла, diaphragma sellae, є горизонтальною пластинкою, яка прикриває зверху турецьке сідло, в якому розміщений гіпофіз. Вона утворює отвір для лійки гіпофіза, через який вона з’єднується з гіпоталамусом.

У твердій оболоні проходять артерії, вени, нервові волокна, а також венозні синуси.

Венозні синуси, sinus durae matris (рис. 169 А, Б), являють собою простори, які розташовані між листами твердої оболонки у місцях, де вона прикріплюється до кісток черепа. Стінки синусів щільні, вистелені ендотелієм і не спадаються, що забезпечує безперебійний відтік крові. В порожнині синусів виявлені анатомічні утворення (трабекули, перетинки, пластинки), які за даними К. Д. Балясова (1950), регулюють крововідтік. Виділяють такі синуси твердої мозкової оболони:

- поперечний синус, sinus transverses;

- сигмоподібний синус, sinus sigmoideus;

- верхній сагітальний синус, sinus sagittalis superior;

- нижній сагітальний синус, sinus sagittalis inferior,

- прямий синус, sinus rectus;

- потиличний синус, sinus occipitalis;

- печеристий синус, sinus transuersus;

- верхній та нижній кам’янисті синуси, sinus pertrosi superior et inferior.

Ділянка, де з’єднуються поперечний, верхній сагітальний, прямий та потиличний синуси, утворює венозне розширення, яке зветься стоком синусів, confluens sinum. Це розширення відповідає хрестоподібному підвищенню, emmentia cruciata, потилочної кістки.

Павутинна оболона спинного мозку, arachnoidea mater cranialis (рис. 169,170), являє собою напівпрозору, безсудинну сполучнотканинну пластинку, яка обмежує головний мозок. Павутинна оболона не проникає в глибину борозенок та заглибин мозку, а перекидається через звивини, завдяки чому між нею і судинною оболонок) утворюється підпавутинний простір spatium subarachnoideum, заповнений спинномозковою рідиною, який являє собою капілярну щілину, що розширюється по ходу великих судин мозку над борозенками та заглибинами мозку. Цей простір з’єднується з шлуночками мозку через отвори (апертури), які розміщені в задній стінці IV шлуночка, ape?tura mediana et lateralis ventriculi quarti^**. Підпавутинний простір головного мозку через великий потиличний отвір переходить у підпавутинний простір спинного мозку. В окремих ділянках підпавутинною оболоною цей простір розширюється і утворює підпавутинні цистерни, cistemae subarachnoidales. Виділяють такі субарахноідальні цистерни:

- мозочково-мозкову, cistema cerebellomedullaris, яка сполучається з четвертим шлуночком через серединну та бічні апертури;

- цистерну латеральної ямки великого мозку, cistema fossa lateralis cerebri. В ній розташовані гілки середньої мозкової артерії і острівцевої артерії;

- міжніжкову цистерну, cistema interpeduncularis. В ній залягає окоруховий нерв, основна, верхня мозочкові і задня мозкова артерія;

- цистерну перехрестя, cistema chiasmatis, яка розташована навколо зорового перехрестя.

Підоболонні простори є резервними утвореннями, які можуть заповнюватися, або в них можуть вміщуватись різні відділи мозку при збільшенні його об’єму внаслідок патологічних станів (Б. С. Хоминський, 1962). Такі зміщення найчастіше виникають у ділянках розширення підоболонних просторів (цистерн) Наприклад: вклинення мигдаликів мозочка у потилично-шийну дуральну лійку, вклинення gyrus parahypocampalis під край вирізки намету, вклинення поясної закрутки під нижній край серпа.

* Apertura mediana, стара назва отвір Маженді;

** Apertura lateralis, стара назва отвір Лушки.

Рис. 169 А. Тверда оболона головного мозку, dura mater encephali (вигляд зверху) за Р. Д. Синельниковим

Рис. 169 Б. Венозні пазухи твердої мозкової оболони на внутрішній основі черепа (за Ф. Кишш і Я. Сентаготаї)

Павутинна оболона з’єднується з м’якою за допомогою колагенових та еластичних волокон. Поряд з цистернами павутинна оболона утворює пахіонові грануляції - це своєрідні випини павутинної оболони, granulaciones arachnoidales, які забезпечують відтік спинномозкової рідини у венозне русло. Вони утворюють на внутрішній поверхні кісток черепа втиснення - ямочки пахіонових грануляцій.

Окрім цистерн (збірників) похідними павутинної оболони є: зубчасті зв’язки, lig. denticulatum, судинні сплетення шлуночків, plexus choroideus ventriculi. Розрізняють такі судинні сплетення: судинне сплетення бічного шлуночка, судинне сплетення III шлуночка, судинне сплетення IV шлуночка. Судинні сплетення продукують цереброспінальну рідину, liquor cerebrospinalis.

М’яка оболона, ріа matercranialis (рис. 169,170), являє собою сполучнотканинну пластинку, яка прилягає безпосередньо до головного мозку і проникає в борозенки та заглибини. Вона бере участь в утворенні судинних сплетень шлуночків мозку, plexus choroideus, які продукують спинномозкову рідину. М’яка оболона разом з павутинною покриває черепні нерви, доки вони не вийдуть із порожнини черепа.

Рис. 170. Павутинна і м’яка оболона головного мозку, arachnoidea et ріа mater encephali на сагітальному розрізі (медіальна поверхня)

В товщині м’якої оболони розташовані судинні сітки головного мозку, які проникають у кору та білу речовину півкуль, здійснюючи її кровопостачання М’яка мозкова оболона супроводжує великі і середні артеріальні судини, досягає артеріол. Між стінкою артеріальної судини і м’якою мозковою оболоною знаходяться простори Вирхова-Робена, заповнені спинномозковою рідиною Вони сполучаються із субарахноідальним простором, який розташований між павутинною і м’якою оболонами, в якому циркулює спинномозкова рідина. Через простори Вирхова-Робена, поперечно кровоносній судині перекинуті колагенові і еластичні фібрили, на яких фіксовані судини, вони сприяють їх зміщенню при пульсації.

Кровопостачання мозкових оболон

Кровопостачання твердої оболони головного мозку здійснюється за рахунок таких артерій: a.meningea media, a maxillaiis, a.meningea anterior et posterior, a.ethmoidalis anterior, a.pharingea ascendens. Поряд з цими артеріями до твердої оболони підходять оболонні гілки: rr. meningei, a. lacrimalis, a.stilomastoidea, a.occipitalis, a.corotis internae, a.vertebralis.

Артерії та гілки утворюють у твердій оболоні широкопетлисту артеріальну сітку, від якої відходять дрібні артерії, які утворюють артеріоло-капілярно-венулярну сітку.

Венозний відтік здійснюється за рахунок оболонкових вен, vv.meningeae anterior, media et posterior, які у твердій оболоні утворюють венозну сітку.

Лімфатичних судин у твердій мозковій оболоні не виявлено. Павутинна оболона головного мозку безсудинна. М'яка оболона має добре розвинену капілярну сітку за рахунок гілок мозкових артерій. Венозний відтік із м'якої оболони здійснюється у мозкові вени Лімфатичних судин у павутини й та мозковій оболонах немає.

Іннервація мозкових оболон

Іннервація твердої мозкової оболони головного мозку здійснюється за рахунок V, VI, IX, X, XI, XII пари черепних нервів, а також трьох верхніх шийних симпатичних вузлів.

Іннервація павутинної та м’якої оболон головного мозку здійснюється гілками III-ХИ пар черепних нервів, а також симпатичними гілками внутрішніх сонних і хребтових сплетень, які утворюють нервові сплетення навколо мозкових артерій.