Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Автономна нервова система, systema nervosum autonovicum
Автономні сплетення - Короткі відомості про іннервацію деяких органів

Іннервація очного яблука

Еферентні соматичні волокна до посмугованих м’язів очного яблука проходять у складі III, IV, та VI черепних нервів. Аферентна іннервація забезпечується першою гілкою трійчастого нерва.

Еферентні парасимпатичні волокна (прегангліонарні) проходять у складі окорухового нерва, досягають війкового вузла, де закінчуються. Постгангліонарні волокна, які починаються від нейронів вузла, через короткі війкові нерви проходять до війкового м’яза та звужувана зіниці. Враження парасимпатичного еферентного шляху веде до втрати акомодації (здатність ока бачити на близькій віддалі) та розширення зіниці (мідріаз).

Еферентні симпатичні волокна (прегангліонарні) йдуть від клітин columna intermediolateralis сегментів C_VIII-Th_II через дві-три верхні білі сполучні гілки до верхнього шийного вузла симпатичного стовбура, де закінчуються. Постгангліонарні волокна через nervus et plexus caroticus internus, plexus ophthalmicus досягають війкового вузла, який проходять транзитом, і через короткі війкові нерви проходять до розширювача зіниці та орбітального м’яза. Враження симпатичного еферентного шляху веде до звуження зіниці (міоз) та розширення кровоносних судин ока.

Іннервація сльозової та великих слинних залоз

Чутлива іннервація сльозової залози забезпечується сльозовим нервом, n. lacrimalis (гілка n. ophthalmicus від n. trigemini). Підщелепної та під’язикової слинних залоз - язиковим нервом, n. lingualis (гілка n. mandibularis від n. trigemini). Привушної - вушно-скроневим нервом, n. auriculotemporalis (гілка n. mandibularis від n. trigemini).

Еферентні парасимпатичні волокна (прегангліонарні) з nucleus salwarius superior проходять у складі проміжного нерва, а далі у складі великого кам’янистого нерва - до крилопіднебінного вузла, у складі барабанної струни та язикового нерва - до підщелепного вузла.

Постгангліонарні волокна з крилопіднебінного вузла через верхньощелепний, виличний та сльозовий нерв проходять до сльозової залози, з підщелепного вузла - до підщелепної та під’язикової залоз.

Преганліонарні парасимпатичні волокна з nucleus salivarius inferior ідуть у складі язикоглоткового нерва, а далі у складі барабанного та малого кам’янистого нерва - до вушного вузла. Звідси постгангліонарні волокна у складі вушно-скроневого нерва досягають привушної слинної залози.

Подразнення парасимпатичних волокон веде до посилення секреторної функції відповідних залоз (сльозової та/або слинних), а перерізка - до зниження або повного припинення виділення секрету.

Еферентні симпатичні волокна (прегангліонарні) від клітин columna intermediolateralis верхніх грудних сегментів проходять до верхнього шийного вузла симпатичного стовбура. Постгангліонарні волокна з названого вузла через nervus et plexus caroticus internus, plexus ophthalmicus, ganglion ciliare (транзитом) короткі війкові нерви досягають сльозової залози, через nervus et plexus caroticus extemus, plexus facialis, підщелепний вузол (транзитом) - підщелепної та під’язикової залоз, через plexus caroticus extemus, вушний вузол (транзитом), вушно-скроневий нерв - привушної залози.

Подразнення симпатичних волокон веде до гальмування секреторної активності залоз: зменшується виділення сльози, рогівка та кон’юнктива ока стають сухими, зменшується кількість слини, остання стає більш густою, відчувається сухість у ротовій порожнині.

Іннервація серця

Серце отримує чутливу, симпатичну та парасимпатичну іннервацію (рис. 211). Еферентні симпатичні волокна до серця проходять у складі симпатичних стовбурів та їх гілок (верхній, середній і нижній шийні серцеві нерви). Вони збільшують частоту та силу серцевих скорочень, розширюють вінцеві артерії. Еферентні парасимпатичні волокна до серця проходять у склад блукаючих нервів та їх гілок (верхні та нижні шийні серцеві гілки). Вони зменшують частоту та силу серцевих скорочень, звужують вінцеві артерії. Аферентні волокна від рецепторів стінки серця та його судин проходять у складі як симпатичних стовбурів, так і блукаючих нервів. Причому, по перших проводиться переважно больова, а по останніх - інші види чутливості.

Підходячи до серця, нервові волокна утворюють поверхневе (переднє) та глибоке (заднє) позастінкові серцеві сплетення. Перше розміщене під дугою аорти над біфуркацією легеневого стовбура і утворене гілками лівого блукаючого нерва та лівим верхнім шийним серцевим нервом (від лівого верхнього шийного вузла симпатичного стовбура). Друге розміщене позаду дуги аорти, спереду від біфуркації трахеї та утворене лівими середнім та нижнім шийними серцевими нервами; всіма правими та лівими грудними серцевими нервами (від відповідних вузлів симпатичного стовбура) та гілками правого блукаючого нерва. У складі позастінкових серцевих сплетень розміщені автономні серцеві вузли (gagnglia cardiaca). Один з найбільших вузлів, описаний Врізбергом*, знаходиться на передній поверхні дуги аорти поряд з парааортальними тільцями.

Гілки поверхневого та глибокого серцевих сплетень проникають у стінку серця вздовж медіальної стінки верхньої порожнистої вени, спереду та позаду висхідної аорти, між аортою та легеневим стовбуром, позаду, зліва та зправа від легеневого стовбура. Відповідно до оболонок серця утворюються внутрішньо-стінкові сплетення: підепікардіальне, міокардіальне, підендокардіальне. Деякі автори розрізняють ще й підендотеліальне.

* Врізберг Генрих Август (Wrisberg Heinrich August 1739-1808) - німецькій анатом. Відомий своїми дослідженнями симпатичної нервової системи. Його ім’ям названий серцевий (врізбергів) вузол, проміжний нерв та клиноподібний хрящ.

Рис. 211. Схема утворення позастінкових серцевих сплетень (за І. Є. Кефелі)

У складі підепікардіального сплетення В. П. Воробйов описав шість вторинних сплетень, названих його іменем. Ліве переднє сплетення розміщене під епікардом передньої поверхні лівого шлуночка; праве переднє - під епікардом передньої поверхні правого шлуночка; переднє сплетення передсердь - під епікардом передньої стінки обох передсердь; праве заднє - під епікардом задньої поверхні правого передсердя; ліве заднє - під епікардом задньої та латеральної поверхні лівого передсердя вздовж косої вени лівого передсердя; заднє сплетення лівого передсердя - під епікардом верхньої частини задньої поверхні лівого передсердя.

Іннервація бронхів і легень

Еферентні парасимпатичні й симпатичні волокна до легень та чутливі волокна від легень проходять у складі блукаючого нерва і симпатичного стовбура. Навколо кореня легені вони утворюють переднє та заднє легеневі сплетення, гілки яких супроводжують бронхи та бронхіоли, досягаючи елементів ацинуса. Ці ж сплетення становлять джерело іннервації вісцеральної плеври. Паріетальна плевра отримує чутливі волокна від міжребрових та діафрагмального нервів.

Подразнення симпатичних волокон веде до розширення просвіту бронхів і звуженню кровоносних судин, а подразнення парасимпатичних волокон - до звуження просвіту бронхів і виділення слизу.

Іннервація органів черевної порожнини

Іннервація стравоходу, шлунку тонкої та товстої кишки (до сигмоподібної) печінки, підшлункової залози, селезінки, надниркових залоз і нирок здійснюється таким чином.

Еферентні парасимпатичні й симпатичні волокна до названих органів та чутливі волокна від них проходять у складі блукаючого нерва, симпатичного стовбура, черевного, верхнього й нижнього брижових сплетень. У стінках органів нервові волокна утворюють інтрамуральні сплетення (підсерозне, міжм’язове, підслизове). Більшість симпатичних прегангліонарних волокон проходить через вузли симпатичного стовбура транзитом, а переключається у вузлах черевного, верхнього та нижнього брижових сплетень. Слід зазначити, що мозкова речовина надниркових залоз, яка виникає з симпатобластів, становить видозмінений симпатичний ганглій. Тому до мозкової речовини надниркових залоз підходять не постгангліонарні, а прегангліонарні симпатичні волокна, які закінчуються на хромафінних клітинах.

Подразнення симпатичних волокон веде до гальмування рухової активності органів шлунково-кишкового тракту скорочення сфінктерів, звуження кровоносних судин органів черевної порожнини. Подразнення парасимпатичних волокон посилює перистальтику секрецію залоз, викликає розслаблення сфінктерів і розширення кровоносних судин.

Іннервація тазових органів

Іннервація тазових органів (сигмоподібної та прямої кишки, сечового міхура, передміхурової залози, сім'яних пухирців, яєчка, яєчників, маткових труб, матки, піхви) здійснюється таким чином.

Еферентні парасимпатичні та симпатичні волокна до названих органів і чутливі волокна від них проходять у складі тазових нутряних нервів, симпатичного стовбура, нижнього брижового, верхнього та нижнього підчеревних сплетень Крім того, до яєчка та яєчника симпатичні волокна надходять з черевного сплетення у складі яєчкового або яєчникового сплетень. Матка отримує парасимпатичну іннервацію, яка зумовлює її випорожнення. Тому жінці, в якої переважає парасимпатичний тип первової системи противопоказано! проводити стимулюючу терапію при пологах. Переважна частина симпатичних прегангліонарних волокон проходить через вузли симпатичного стовбура транзитом, а переключається у превертебральних вузлах. У стінках тазових органів також утворюються інтрамуральні сплетення.

Подразнення симпатичних волокон веде до гальмування рухової активності тазових органів, скорочення внутрішнього сфінктера відхідника та сфінктера сечового міхура, розслаблення м’яза-виштовхувача сечі, тобто - до затримки сечі. Подразнення парасимпатичних волокон посилює рухову активність тазових органів, викликає розслаблення внутрішнього сфінктера відхідника та сфінктера сечового міхура, скорочення м’яза-виштовхувача сечі.

Іннервація кровоносних судин і потових залоз

Еферентні симпатичні й парасимпатичні волокна до кровоносних судин і чутливі волокна від них проходять у складі III, V, VII, IX, X черепних нервів і відповідних гілок симпатичного стовбура (для судин органів голови), у складі спинномозкових нервів і відповідних гілок симпатичного стовбура (для судин кінцівок), у складі гілок блукаючого і тазових нутряних нервів та симпатичного стовбура (для. судин органів грудної та черевної порожнин). Навколо кровоносних судин утворюються периваскулярні сплетення, від яких нервові волокна проникають в усі оболонки стінки, де формують інтрамуральні нервові сплетення.

Еферентні нервові волокна інтрамуральних сплетень утворюють закінчення на міоцитах стінки артерій, артеріол і вен. Чутливі нервові волокна починаються від механо- та хеморецепторів, які контролюють ступінь наповнення судин, рівень тиску, швидкість кровотоку, параметри серцево-судинного гомеостазу.

Слід зазначити, що подвійна еферентна іннервація кровоносних судин (симпатична вазоконстрікторна та парасимпатична вазоділятаторна) існує лише в деяких органах, наприклад, слинних залозах, язику, печеристих тілах статевого члена. Переважна більшість кровоносних судин інших органів отримує лише симпатичні вазоконстрікторні нервові волокна. Артерії скелетної мускулатури забезпечуються симпатичними адренергічними (вазоконстрікторними) волокнами та симпатичними холінергічними (вазоділятаторними) волокнами. Останні беруть участь у розширенні артерій м’язів при фізичній роботі.

Потові залози іннервуються лише симпатичними нервовими волокнами. Більша їх частина є холінергічною і забезпечує виділення поту при підвищеній температурі зовнішнього середовища (температурне потовиділення). Менша їх частина є адренергічною і викликає виділення поту при сильних емоціях (емоційне потовиділення).