Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Органи чуття, organa sensuum

У процесі еволюції тваринного світу сформувалися та розвинулися спеціальні органи, здатні сприймати подразнення з зовнішнього та внутрішнього середовищ. Ці органи безпосередньо пов’язані з центральною нервовою системою, де подразнення аналізуються та синтезуються.

Вивчаючи фізіологію органів, що сприймають подразнення, І. П. Павлов установив, що вони виконують роль периферійних частин аналізаторів подразнення і тим самим забезпечують чутливе сприйняття зовнішнього світу і внутрішнього середовища. Біологічне значення аналізаторів полягає в тому, що вони забезпечують максимальне охоплення подразнень і тим самим сприяють пристосуванню організму до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

Кожний аналізатор (в останні роки широко використовується термін сенсорна система) складається з трьох частин: периферійної (рецепторної), проміжної (провідникової) та центральної (кіркової). Периферійна частина включає спеціалізовані рецепторні елементи, які переводять окремі види енергії (світлової, звукової, теплової і т.д.) у процес нервового збудження - імпульсно-кодовий тип передачі інформації. Проміжна частина забезпечує передачу імпульсів до кори головного мозку. В корі головного мозку відбувається найвищий аналіз і синтез інформації.

В залежності від походження, будови та функції рецепторної частини органи чуття (а також і сенсорні системи) поділяються на три основних типи. До першого типу належать органи зору та нюху, в яких функцію рецепторів виконують спеціалізовані нейросенсорні клітини (первинночутливі), що безпосередньо генерують нервові імпульси у відповідь на відповідні стимули. До другого типу відносяться органи смаку, слуху та рівноваги, в яких функцію рецепторів виконують спеціалізовані сенсорно-епітеліальні клітини (вторинночутливі). Від них трансформоване подразнення, що виникає у відповідь на відповідні стимули, передається на дендрити чутливих нейронів. До третього типу відносяться шкірна (екстероцептивна), скелетно-м’язова (пропріоцептивна) та вісцеральна (інтероцептивна) сенсорні системи, в яких периферійні частини не мають вираженої органної будови, а представлені нервовими закінченнями в шкірі, м’язах, внутрішніх органах і кровоносних судинах.