Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Нервова система, systema nervosum - Спеціальна частина
Головний мозок - Ембріогенез головного мозку - Довгастий мозок

Довгастий мозок, medulla oblongata, (bulbus, myelencephalon) - відділ мозкового стовбуру, який входить до складу ромбоподібного мозку (рис. 135 А, Б). Довгастий мозок розвивається з заднього мозкового пухирця. У довгастому мозку розташовані життєвоважливі центри, які регулюють зовнішнє дихання, кровообіг*, блювотний, ковтальний рефлекс та обмін речовин. Довгастий мозок виконує важливі сенсорні функції, до нього надходять аферентні імпульси, які несуть інформацію від рецепторів шкіри обличчя, слизових оболонок, дихальних шляхів, внутрішніх органів і слухового аналізатора. Ці аферентації є основою формування відповідних рефлекторних реакцій. Завдяки їм довгастий мозок забезпечує рухи язика, секрецію слинних, шлункових залоз та підшлункової залози.

Зовнішня будова

Довгастий мозок розташований між мостом головного мозку та спинним мозком (рис. 135 А), за формою нагадує зрізаний конус довжиною 25-30 мм; поперековий розмір 10-12 мм; вага 6-7 г. Потовщений верхній відділ довгастого мозку відмежований від моста головного мозку спереду цибулино-мостовою борозною, sulcus bulbopontinus, ззаду, у ділянці ромбоподібної ямки, межа відповідає рівню розташування мозкових стрічок четвертого шлуночка. Нижньою межою довгастого мозку є нижній край перехрестя пірамід або місце виходу передніх та задніх корінців 1-ої пари шинних нервів, що відповідає рівню великого потиличного отвору. Будучи безпосереднім продовженням спинного мозку, довгастий мозок зберігає риси його будови. Довгастий мозок має передню (вентральну) і задню (дорсальну та бічні поверхні, які містять поздовжні борозни (рис. 135 А, Б). Ці борозни є продовженням відповідних борозен спинного мозку. Передня поверхня довгастого мозку опукла, спрямована вперед та вниз, прилягає на внутрішній основі черепа до схилу. Вздовж середини й поверхні проходить глибока передня серединна щілина, fissura mediana anterior, обмежена з боків пірамідами довгастого мозку, pyramides medullae oblongatae, які продовжуються у передні канатики спинного мозку. Піраміди утворені волокнами пірамідних шляхів. Більша частина волокон переходить у глибині передньої серединної щілини на протилежний бік, утворюючи перехрестя пірамід, decussatio pyramidum [decussatio motoria]. Ззовні від піраміди, на бічній поверхні довгастого мозку, розташоване підвищення - олива оliva. Піраміда та олива відділені одне від одного передньобічною борозною, sulcus anterolateralis, у глибині якої виходять корінці під’язикового нерва. Позаду оливи, з задньобічної борозни, sulcusposterolateralis, послідовно виходять корінці язикоглоткового (IX), блукаючого (X) та додаткового (XI) черепних нервів. На поверхні довгастого мозку знаходиться бічний канатик, який продовжується у нижню мозочкову ніжку, pedunculus cerebellaris inferior.

* Судинноруховий центр був відкритий в 1871р. професором гістології Ф. В Овсянніковим (Казанський університет)

Дорсальна поверхня довгастого мозку вкрита мозочком. Нижня частина задньої поверхні за рельєфом нагадує поверхню спинного мозку, верхня звернена у порожнину четвертого шлуночка (рис. 135 Б). Верхня частина задньої поверхні довгастого мозку утворює нижню половину дна ромбоподібної ямки. Вздовж середини задньої поверхні проходить задня серединна борозна, sulcus medianus posterior. З боків цієї борозни містяться канатики, які спрямовані угору і розходяться в сторони та входять до складу нижніх мозочкових ніжок, які обмежують з боків нижню половину ромбоподібної ямки. Проміжна борозна, sulcus intermedius, поділяє кожний задній канатик на тонкий пучок, fasciculus gracilis, розташований медіально та клиноподібний пучок, fasciculus cuneatus, розташований артеріально. Біля нижнього пучка ромбоподібної ямки тонкий та клиноподібний закінчуються потовщенням - горбочками тонкого та клиноподібного.

Рис. 135 А. Вентральна поверхня стовбура головного мозку

Рис. 135 Б. Дорсальна поверхня стовбура головного мозку

1 - Pulvinar;2 - Corpus pineale; 3 - Colliculus superior; 4 - Colliculus inferior; 5 - N. trochlearis (IV); 6 - Velum medulare superius; 7 - Pedunculus cerebellaris superior; 8 - Sulcus medianus; 9 - Pedunculus cerebellaris medius; 10 - Striae medullares ventriculi quarti; 11 - Trigonum n. hypoglossi (XII); 12 - Trigonum n. vagi (X); 13 - Tuberculum nuclei cuneati; 14 - Tuberculum nuclei gracilis

Внутрішня будова

Довгастий мозок складається з сірої та білої речовини. Біла речовина займає переважно передньобічний відділ довгастого мозку. Сіра речовина являє собою скорочення нервових клітин - ядер черепних нервів V, VIII, IX, X, XI, XII пари та ядер сітчастого затвору (рис. 136), які різняться одне від одного за формою і розмірами, а також ядер ніжного і клиноподібного горбка, які знаходяться в однойменних горбках і передають інформацію (м’язово-суглобове чуття) у таламус та мозочок. Ззовні від клиноподібного ядра знаходиться ядро К. Монакова. оточене пучками волокон, що формують нижню мозочкову ніжку. Ядра черепних нервів розташовані симетрично на дні ромбоподібної ямки під епендимою (у дорсальній частині довгастого мозку). Ближче до середини розташовані рухові ядра, чутливі ядра латеральніше, а у проміжку між ними знаходяться вегетативні ядра. Ядро під'язикового нерва, nucleus nervi hypoglossi, міститься у нижньому кутку ромбоподібної ямки, у глибині трикутника під’язикового нерва. У ділянці трикутника блукаючого нерва розташоване парасимпатичне заднє ядро блукаючого нерва, nucleus dorsalis nervi vagi. Дещо глибше та вище від ядра блукаючого нерва у ретикулярній формації закладено велике рухове подвійне ядро nucleus ambiguus, спільне з ядром язикоглоткового нерва. До нижнього кінця подвійного ядра приєднується рухове ядро додаткового нерва, а латеральніше між подвійним ядром та нижнім ядром оливи розташоване парасимпатичне нижнє слиновидільне ядро, nucleus salivatonus inferior. Ззовні від останнього міститься чутливе ядро одинокого шляху, nucleus solitarius, та чутливе ядро (нижнє) спинномозкового шляху трійчастого нерва, nucleus spinalis inferior nervi trigemini. У латеральному куті ромбоподібної ямки, у ділянці вестибулярного поля, area vestibularis, знаходяться ядра присінково-завиткового нерва (верхнє, нижнє, медіальне та латеральне вестибулярні ядра, переднє та заднє завиткові ядра). Ззаду та ззовні від пірамід розташоване нижнє ядро оливи, nucleus olivaris inferior, яка має вигляд звитої пластинки сірої речовини, відкритої медіально, ворота нижнього ядра оливи, hilus nuclei olimris inferior, яка утворює зовні на латеральній поверхні довгастого мозку оливу, оlіva. Ядро оливи складається з інтернейронів, має зв’язок з моpjчком, tr. olivocerebellaris, і разом з ним відповідає за рівновагу. Ззаду від цього ядра лежить заднє додаткове ядро оливи, nucleus olivaris accessorius dorsalis, а більш внутрішньо - медіальне додаткове ядро оливи, nucleus olivaris accessorius medialis.

Рис. 136. Внутрішня будова довгастого мозку. Поперечний розріз на рівні ростральної частини оливи (за Rauber-Kopsch)

У центральній частині довгастого мозку розташований координуючий апарат головного мозку - сітчастий утвір, formatio reticularis (рис. 137 А). Сітчастий утвір бере початок у верхній частині спинного мозку і проходить через довгастий мозок, міст, середній мозок, а також центральну частину зорового горба та гіпоталамус (М. П. Сухецька, 1958). Для сітчастого утвору характерна наявність дикої кількості нервових волокон, які проходять у різних напрямках, в зв’язку з чим, дане утворення під мікроскопом нагадує сітку. Це стало ґрунтом для О. Deiters* назвати його сітчастим утвором, formatio reticularis. В цій сітці розташовані групи мультиполярних нейронів, їхні розміри - від маленьких до дуже великих. Аксони мілких нейронів утворюють чисельні контакти у самому сітчастому утворі. Аксони великих нейронів часто утворюють біфуркації з розгалуженням, одні з яких спускаються у спинний мозок, а інші піднімаються вверх, осягаючи зорового горба та інших ділянок проміжного і великого мозку.

Чутливі волокна сітчастий утвір отримує з багатьох джерел: мозочка, присінкових ядер, рухової ділянки кори великого мозку, гіпоталамуса, спиноретикулярного шляху.

В ділянці мозкового стовбуру знаходяться анатомічні утворення, збудження яких викликає генералізованний тонізуючий вплив на передні відділи головного мозку. Ця група анатомічних утворень отримала назву висхідної активуючої системи сітчастого утвору. їй належить важлива роль у підтриманні бадьорого стану, а також у механізмах формування цілісних умовно рефлекторних реакцій організму. Поряд з висхідною активуючою системою виділяють також і низхідні ретикулоспинальні системи, які здійснюють контролюючий вплив на рефлекторну, діяльність спинного мозку.

Таким чином, сітчастий утвір являє собою складний рефлекторний центр, який здійснює контроль за тонусом м’язів та стереотипними рухами. Враження сітчастого утвору викликає розлади рухів, порушення свідомості, сну, вегетативних функцій (S. G. Eliason, 1978).

Біла речовина довгастого мозку складається з коротких і довгих пучків власних волокон та пучків довгих волокон, які проходять транзитом. Останні здійснюють двосторонній зв'язок спинного мозку з розташованими вище відділами мозкового стовбура, та великим мозком (рис. 137 А, Б). Короткі власні волокна зв’язують ядра довгастого мозку між собою, а довгі - з сусідніми відділами мозку. До власних волокон довгастого мозку відносять волокна пропріоцептивної чутливості. Перший нейрон цього шляху закінчується біля клітин тонкого та клиноподібного ядра своєї сторони (рис. 137 А). Відростки клітин цих ядер, дугоподібно загинаються (внутрішні дугоподібні волокна, fibrae arcutae intemae), переходять на протилежний бік, перехрещуючись, спереду від центрального каналу, з волокнами протилежного боку. Сукупність цих внутрішніх дугоподібних волокон називається медіальною петлею, lemniscus medialis.* Після утворення перехрестя медіальних петель, decnssatio lemniscorum medialium, вони прямують до бічних ядер таламуса, утворюючи цибулино-таламічний шлях, tractus bulbothalamicus, який розташований між оливами. Перехрестя медіальних петель становить чутливе перехрестя, decnssatio sensoria (рис. 137 Б). Окрім зазначен перехрестя, довгі низхідні волокна пірамідних шляхів, що проходять через довгастий мозок транзитом, утворюють друге перехрестя (вентральне - рухове) - decussatio pyramidum (decnssatio motoria). Крім того, в довгастому мозкові закінчуються кірково-ядерні волокна, tr. corticonuclearis, що несуть імпульси від нейронів нової кори до відповідних ядер черепних нервів Ці шляхи обумовлюють регулюючий вплив кори головного мозку на фізіологічній реакції, що пов’язані функцією ядер черепних нервів.

* Дейтерс Otto, Deiters Otto (1834-1863) - німецький гістолог. Описав сітчастий утвір і запропонував термін «ретикулярна формація», його ім’ям було названо латеральне ядро присінкового нерва.

Рис. 137 А

Рис. 137 Б. Розріз довгастого мозку на рівні середини олив (схема)

Поряд з провідниковою функцією, довгастий мозок здійснює регуляцію складних, життєво важливих, безумовних рефлексів, що мають захисно-фізіологічний характер, а саме: смоктання, жування, ковтання, чхання, кашель, блювоту, сльозотечу, слиновиділення.

Задній мозок

Задній мозок, metencephalon, є похідним заднього мозкового пухирця rhombencephalon і відноситься до стовбуру головного мозку. Він поділяється на дві частани: міст, pons, і мозочок, cerebellum.