Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Вчення про м'язи (міологія)
М'язи тулуба

Це найбільша група м’язів, вона охоплює м’язи грудей, живота й спини (рис. 70, 71).

М’язи грудей. У ділянці грудної клітки розташовані дві групи м’язів: глибокі (власне м’язи грудної клітки) й поверхневі. До глибоких м’язів належать зовнішні та внутрішні міжреберні, поперечний м’яз грудної клітки й діафрагма, а до поверхневих, або переселенців, — великий і малий грудні та передній зубчастий м’язи.

Зовнішні міжреберні м’язи (mm. intercostales externi) виповнюють усі міжреберні проміжки від реберних хрящів до хребетного стовпа, їхні волокна йдуть згори донизу й уперед від верхнього ребра до розміщеного нижче. При скороченні м’язи підіймають ребра, збільшуючи при цьому об’єм грудної клітки в передньозадньому й поперечному напрямках. Ці м’язи сприяють вдихові.

Рис. 70. М’язи тулуба й шиї (вигляд спереду):

1 — підшкірний м’яз шиї; 2 — грудинно-ключично-соскоподібний м’яз; 3 — дельтоподібний м’яз; 4 — великий грудний м’яз; 5 — зовнішній косий м'яз живота; 6 — біла лінія живота; 7 — зовнішнє кільце пахвинного канала; 8 — поперечний м’яз живота; 9 — прямий м’яз живота; 10 — малий грудний м’яз; 11 — внутрішні міжреберні м’язи

Рис. 71. Поверхневі м’язи спини:

1 — грудинно-ключично-соскоподібний м’яз; 2 — трапецієподібний м’яз; 3 — ромбоподібний м’яз; 4 — найширший м’яз спини; 5 — зовнішній косий м’яз живота; б — середній сідничний м’яз; 7 — великий сідничний м’яз; 8 — м’яз — підіймач лопатки; 9 — дельтоподібний м’яз; 10 — малий круглий м’яз; 11 — підосний м’яз

Внутрішні міжреберні м’язи (mm. intercostales interni) починаються від верхнього краю нижче розміщеного ребра, йдуть угору та вперед і прикріплюються до його нижнього краю, розміщеного вище. На задній поверхні грудної клітки, починаючи від кутів ребер і аж до хребта, внутрішні міжреберні м’язи відсутні. При скороченні м’язи опускають ребра, звужують грудну клітку, зменшуючи її об’єм, сприяють видиху.

Поперечний м’яз грудної клітки (m. transversus thoracis) лежить на задній поверхні передньої грудної стінки. Скорочуючися, зменшує об’єм грудної клітки, сприяє видиху.

Діафрагма (diaphragma), або грудночеревна перетинка, відділяє грудну порожнину від черевної, має куполоподібну форму, куполом обернену в грудну порожнину. М’язові волокна діафрагми починаються від грудини, ребер і поперекових хребців по кільцевій лінії і з’єднуються в центрі, утворюючи сухожилковий центр. Зліва від сухожилкового центра лежить серце. Діафрагма має три частини: грудинну, реберну й поперекову.

Грудинна частина розташована в ділянці мечоподібного відростка. Реберна частина починається зубцями від внутрішньої поверхні шести нижніх реберних кісток та реберних хрящів.

Поперекова частина починається окремими пучками від I—IV поперекових хребців і називається ніжками діафрагми. Ніжок є З пари: медіальні, бічні та проміжні. Між медіальними ніжками є два отвори — передній і задній. Крізь передній стравохідний отвір проходять стравохід і блукаючі нерви, а крізь задній (аортальний) — аорта й грудна лімфатична протока. Між медіальними та проміжними, а також між проміжними та бічними латеральними ніжками є отвори, крізь які проходять кровоносні судини та нерви. В задній частині сухожилкового центра праворуч міститься отвір нижньої порожнистої вени. Скорочуючись, діафрагма розпрямляється й грудна клітка збільшується в своєму об’ємі, що сприяє вдихові. У зв’язку з цим діафрагму вважають одним із головних дихальних м’язів (рис. 72).

Великий грудний м’яз (m. pectoralis major) починається від грудинної частини ключиці, від краю рукоятки, тіла грудини, 5—6 реберних хребців і верхньої ділянки піхви прямого м’яза живота. Всі волокна сходяться в один міцний сухожилок, який прикріплюється до гребеня великого горба плечової кістки. Функція: скорочуючися, м’яз опускає підняту руку, тягне плече вперед і всередину, пронує його.

Малий грудний м’яз (m. pectoralis minor) лежить під великим грудним м’язом, починається від передньої поверхні II—V ребер і прикріплюється до дзьобоподібного відростка лопатки. При скороченні м’яз тягне лопатку вперед і вниз, при фіксованій лопатці — підіймає ребра й бере участь в акті вдиху.

Рис. 72. Діафрагма і м’язи задньої стінки живота:

1 — груднина частина діафрагми; 2 — реберна частина діафрагми; 3 — отвір нижньої порожнистої вени; 4 — стравохідний отвір; 5 — аортальний отвір; 6 — бічна ніжка діафрагми; 7 — квадратний м’яз поперека; 8 — малий поперечний м’яз; 9 — великий поперечний м’яз; 10 — клубовий м’яз; 11 — зовнішній затульний м’яз; 12 — попереково-клубовий м’яз; 13 — медіальна ніжка діафрагми; 14 — проміжна ніжка діафрагми; 15 — бічна дугоподібна зв’язка; 16 — медіальна дугоподібна зв’язка; 17 — поперекова частина діафрагми; 18 — сухожилковий центр

Передній зубчастий м’яз (m. serratus anterior) (рис. 73) лежить на бічній поверхні грудної клітки, починається зубцями від зовнішньої поверхні VIII—IX ребер, прикріплюється до нижнього кута й медіальної поверхні лопатки. Функція: тягне лопатку вперед, а її нижній кут — назовні, завдяки чому лопатка обертається навколо сагітальної осі.

Всі три вище описані м’язи при скороченні підіймають ребра і є допоміжними дихальними м’язами.

Фасції на грудній клітці розвинуті слабо.

М’язи живота утворюють зовнішню та внутрішню черевні стінки. їхні волокна розташовуються в різних напрямках: поздовжньому, поперечному, косому. До м’язів, які мають прямі волокна, відносять прямий м’яз живота й пірамідальний. Горизонтально розташовані волокна поперечного м’яза живота й косе розташування волокон мають зовнішній і внутрішній косі м’язи живота і квадратний м’яз попереку.

Рис. 73. М’язи тулуба (вигляд збоку):

а: 1 — клубовий гребінь; 2 — найширший м’яз спини; 3 — передній зубчастий м’яз; 4 — малий грудний м’яз; 5 — зовнішні міжреберні м’язи; 6 — внутрішній косий м’яз живота; б: 1 — великий грудний м’яз; 2 — найширший м’яз спини; 3 — апоневроз зовнішнього косого м’яза живота; 4 — клубовий гребінь; 5 — зовнішній косий м’яз живота; в: 1 — прямий м’яз живота; 2 — стінки піхви прямого м’яза живота; 3 — зовнішні міжреберні м’язи; 4 — лопатка; 5 — передній зубчастий м’яз; 6 — внутрішні міжреберні м’язи; 7 — пірамідальний м’яз

М’язи живота виконують такі функції: утворюють стінку черевної порожнини спереду і частково ззаду, завдяки своєму тонусу утримують органи черевної порожнини; опускають униз ребра й цим зменшують у розмірі грудну клітку, беруть участь у видиху.

М’язи черевного преса сприяють опорожнению кишок та сечового міхура, кашлю, родовому акту. Крім того, вони згинають тулуб уперед, убік і повертають його навколо вертикальної осі.

Прямий м’яз живота (m. rectus abdominis) починається від мечоподібного відростка, хрящів V—VII ребер і приєднується до лобкової кістки. Він має 3—4 сухожилкові перемички, що зміцнюють як м’яз, так і черевну стінку. Прямий м’яз лежить у фіброзній піхві, утвореній апоневрозами косих м’язів живота. Цей м’яз бере участь у нахилі тулуба вперед.

Пірамідальний м’яз (m. pyramidalis) невеликий, трикутної форми, одним кінцем починається в ділянці лобкового симфізу, а другим прикріплюється до нижнього кінця білої лінії живота, яку при скороченні натягує.

Зовнішній косий м’яз живота (m. obliquus externus abdominis). Його волокна розташовані так, як і волокна зовнішніх міжреберних м’язів, тобто спрямовані згори донизу і вперед. Починається зубцями від восьми нижніх ребер і приєднується до клубового гребеня. Спереду волокна м’яза переходять в апоневроз. Волокна апоневроза, перехрещуючися з волокнами однойменного м’яза протилежної стінки живота, утворюють передню стінку піхви прямого м’яза живота, а також білої лінії живота. Нижній край апоневроза потовщується й утворює пахвинну, або пупартову, зв’язку, яка переднім кінцем приєднується до лобкового горбка, а заднім — до передньої — верхньої клубової ості. Волокна апоневроза в ділянці лобкової кістки розходяться й утворюють зовнішній отвір пахвинного каналу.

При скороченні зовнішній косий м’яз тягне грудну клітку вниз, згинає тулуб у свій бік, а при фіксованій грудній клітці разом з однойменним м’язом протилежного боку тягне таз угору.

Внутрішній косий м’яз живота (m. obliquus internus abdominis). Його волокна повторюють напрямок волокон внутрішніх міжреберних м’язів грудної клітки. Починається м’яз від грудопоперекової фасції, клубового гребеня та зовнішніх двох третин пахвинної зв’язки. Прикріплюється цей м’яз однією частиною волокон до нижніх країв XII, XI та X ребер, а другою утворює апоневроз, який розщеплюється на дві пластинки — передню й задню, котрі беруть участь в утворенні піхви прямого м’яза живота у жінок. У чоловіків від нижньої частини разом з нижніми пучками внутрішнього косого м’яза відходять волокна, що утворюють підвісний м’яз яєчка (m. cremaster). Передній апоневроз внутрішнього косого м’яза бере участь в утворенні білої лінії живота. При однобічному скороченні внутрішній косий м’яз повертає тулуб у свій бік, а при фіксованій грудній клітці м’язи підіймають таз.

Поперечний м’яз живота (m. transversus abdominis) починається від попереково-спинної фасції, внутрішньої поверхні нижніх ребер, гребеня клубової кістки та двох зовнішніх третин пахвинної зв’язки. Волокна м’яза розташовані поперечно, більшість їх переходить в апоневроз, волокна якого вплітаються в білу лінію живота. М’яз бере участь в утворенні піхви прямого м’яза живота, білої лінії та м’яза, що підвішує яєчко.

Квадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum) починається від клубового гребеня, а прикріплюється до тіла XII грудного хребця та поперечних відростків чотирьох верхніх поперекових хребців. М’яз тягне XII ребро донизу, чим сприяє видихові, а також згинає поперекову частину хребетного стовпа.

Черевний прес, утворений м’язами живота, крім згаданих функцій, виконує й функцію допоміжного дихального м’яза. В нижньому відділі черевної стінки розташований пахвинний канал, у чоловіків у ньому лежить сім’яний канатик, а у жінок — кругла зв’язка матки. Поверхневий отвір пахвинного каналу називається поверхневим пахвинним кільцем, утвореним двома ніжками — верхньою, яка приєднується до лобкового симфізу, та нижньою, котра приєднується до лобкового горбка.

Стінка черевного преса має неоднакову товщину й міцність. Так слабкими місцями стінки черевного преса іноді бувають: пахвинне кільце, пупковий отвір, біла лінія, а тому в цих місцях можуть виникати й пахвинні та пупкові грижі, а також грижі білої лінії живота. Через слабкі місця внутрішні органи можуть випинатися під шкіру разом з парієтальною очеревиною, або сальником.

М’язи спини (див. рис. 71) поділяють на поверхневі та глибокі. До поверхневих відносять трапецієподібний м’яз і найширший м’яз спини, великий та малий ромбоподібні м’язи, м’яз — підіймач лопатки, задній верхній та задній нижній зубчасті м’язи. До глибоких м’язів належать випрямний м’яз, поперечно-остьовий м’яз, міжпоперечні, міжостьові та короткі потилично-хребетні м’язи.

Поверхневі м'язи спини належать до м’язів-переселенців, перший із них трапецієподібний, що перемістився з голови, і найширший м’яз спини, що перемістився з верхніх кінцівок.

Трапецієподібний м’яз (m. trapezius) починається від верхньої вийної лінії потиличної кістки, вийної зв’язки, зовнішньої потиличної горбистості, остистих відростків останнього шийного і всіх грудних хребців. Прикріплюється м’яз до лопаткової ості, плечового відростка та плечового кінця ключиці. Верхні волокна м’яза при скороченні підіймають бічний кут лопатки, нижні — опускають лопатку донизу. При скороченні всіх волокон приводять лопатку до хребетного стовпа. При фіксованих лопатках одночасне скорочення обох м’язів розгинає шийний відділ хребетного стовпа.

Найширший м’яз спини (m. latissimus dorsi) починається від грудо-поперекової фасції, остистих відростків V—VI нижніх грудних і всіх поперекових хребців та від клубового гребеня. М’язові волокна сходяться в один сухожилок, який прикріплюється до гребеня малого горбка плечової кістки. При скороченні м’яз тягне плече назад і обертає його досередини, а при фіксованому плечі — підтягує до нього тулуб.

Ромбоподібні м’язи — великий і малий (m. rhomboideus major et minor) починаються від остистих відростків двох нижніх грудних і чотирьох верхніх шийних хребців. Волокна спрямовані згори донизу й прикріплюються до медіального краю лопатки. При скороченні м’язи приводять і дещо підіймають лопатку.

М’яз — підіймач лопатки (m. levator scapulae) починається від поперечних відростків чотирьох верхніх шийних хребців. Волокна йдуть донизу й прикріплюються до верхнього кута лопатки. М’яз підіймає лопатку.

Задній верхній зубчастий м’яз (m. serratus posterior superior) починається від остистих відростків двох нижніх шийних та двох верхніх грудних хребців, його волокна спрямовані вниз і латерально, прикріплюються до II—V ребер. М’яз підіймає ребра й бере участь в акті дихання.

Задній нижній зубчастий м’яз (m. serratus posterior inferior) починається від остистих відростків двох нижніх грудних і двох верхніх поперекових хребців. Волокна його прикріплюються чотирма зубцями до зовнішньої поверхні чотирьох нижніх ребер. Скорочуючися, цей м’яз опускає нижні ребра, і бере участь в акті дихання.

До глибоких довгих м'язів спини відносять м’яз—випрямляч хребта, поперечно-остьовий та ремінні м’язи.

М’яз випрямний (m. erector spinae) починається від задньої частини клубового гребеня, грудопоперекової фасції, задньої поверхні крижової кістки, остистих відростків поперекових хребців. М’яз розгинає хребетний стовп. Нижче XII ребра м’яз випрямний поділяється на: клубово-реберний, найдовший та остьовий м’язи спини.

Клубово-реберний м’яз лежить латерально, прикріплюється до ребер і поперечних відростків нижніх шийних хребців.

Найдовший м’яз спини прикріплюється до поперечних відростків усіх грудних і шийних хребців і йде до соскоподібного відростка скроневої кістки.

Остистий м’яз спини прикріплюється до остистих відростків грудних і шийних хребців, а закінчується на осьовому хребці.

Поперечноостистий м’яз (m. transversospinalis) тягнеться від крижової до потиличної кістки, його волокна йдуть від поперечних відростків до остистих. М’яз розгинає хребтовий стовп, нахиляє вбік, а також обертає його.

Ремінні м’язи голови та шиї (m. splenii capitis et cervicis) починаються від вийної зв’язки в ділянці III—VII шийних хребців і від остистих відростків шести верхніх грудних хребців. Прикріплюються м’язи до поперечних відростків верхніх шийних хребців, а також до соскоподібного відростка вискової кістки. При однобічному скороченні обертають голову в той самий бік і підіймають лице вгору, а одночасне скорочення обох м’язів розгинає шийний відділ хребетного стовпа.

Міжпоперечні м’язи розміщуються між поперечними відростками сусідніх хребців і при скороченні згинають хребтовий стовп убік.

Міжостисті м’язи лежать між остистими відростками сусідніх хребців, скорочуючись, вони розгинають хребтовий стовп і утримують його у вертикальному положенні.

Короткі потилично-хребетні м’язи (їх чотири) містяться між потиличною кісткою, атлантом і осьовим хребцем. Ці м’язи розгинають і обертають голову.

Із фасцій на спині розвинута грудопоперекова, яка вкриває спереду і ззаду глибокі м’язи спини. Вона утворює кістково-фіброзний канал глибоких м’язів.

М’язи шиї поділяють на власне м’язи та м’язи-переселенці, поверхневі та глибокі.

До поверхневих м'язів шиї належать: підшкірний м’яз шиї, грудинно-ключично-сосковий м’яз, надпід’язикові та підпід’язикові м’язи.

До глибоких м'язів шиї відносять: передній, середній та задній драбинчасті м’язи, довгий м’яз шиї та довгий м’яз голови.

Підшкірний м’яз (m. platysma) рудиментарний у людей і добре розвинутий у тварин (коней, корів, їжака та ін.). У людей цей м’яз має вигляд тонкої пластинки, він покриває бічну й передню поверхню шиї. Починається від грудної фасції нижче ключиці й прикріплюється до краю нижньої щелепи та жувальної фасції. З’єднуючися з деякими мімічними м’язами, він натягує шкіру шиї, відтягує кут рота донизу.

Грудинно-ключично-соскоподібний м’яз (m. stemocleidomastoideus) найбільший і найсильніший, рельєфно виступає на бічній і передній поверхні шиї. Починається двома сухожилками: одним — від рукоятки грудини, а другим — від грудинного кінця ключиці. Прикріплюється до соскоподібного відростка скроневої кістки. При односторонньому скороченні нахиляє голову у свій бік, а при двосторонньому — назад.

До поверхневих м’язів належать також м’язи, які фіксують під’язикову кістку згори і знизу.

М’язи, що належать до групи під’язикових, мають назву кісток, до яких вони прикріплюються: грудинно-під’язиковий, грудинно-щитоподібний, щитопід’язиковий та лопатково-під’язиковий. Скорочуючися, ці м’язи відтягують під’язикову кістку, а разом з нею й гортань униз.

Вище під’язикової кістки лежать такі м’язи: підборідно-під’язиковий, двочеревцевий, щелепно-під’язиковий і шилопід’язиковий.

Підборідно-під’язиковий м’яз (m. geniohyoideus) починається від підборідної ості нижньої щелепи й прикріплюється до тіла під’язикової кістки. При скороченні тягне наперед та вгору під’язикову кістку, а при фіксованій під’язиковій кістці — опускає нижню щелепу.

Двочеревцевий м’яз (m. digastricus) переднім черевцем починається від двочеревцевої ямки нижньої щелепи, а заднім черевцем прикріплюється до соскоподібної вирізки скроневої кістки. Між двома черевцями міститься сухожилок, що утворює петлю, якою прикріплюється до під’язикової кістки.

Щелепно-під’язиковий м’яз (m. mylohyoideus) служить дном ротової порожнини, починається від щелепно-під’язикової лінії на внутрішній поверхні нижньої щелепи, прикріплюється до тіла під’язикової кістки. В місці з’єднання обох м’язів у центрі щелепи утворюється медіальний шов.

Шилопід’язиковий м’яз (m. stylohyoideus) одним сухожилком прикріплюється до шилоподібного відростка скроневої кістки, а другим — до великого рога під’язикової кістки.

Всі ці м’язи, скорочуючися, тягнуть гортань і під’язикову кістку вгору, беруть участь в акті ковтання, а також у голосоутворенні.

Глибокі м’язи шиї. До глибоких м'язів (рис. 74) з косим розташуванням волокон належать передній, середній і задній драбинчасті м’язи (m. scalenus anterior, medius, posterior), які починаються окремими зубцями від поперечних відростків шийних хребців і прикріплюються до I—II ребер. Передній драбинчастий м’яз приєднується до горбка переднього драбинчастого м’яза на І ребрі, середній — позаду переднього, а задній — до зовнішньої поверхні ребра. Скорочуючися, драбинчасті м’язи підіймають ребра, до яких вони прикріплюються, й тим самим сприяють актові дихання. При фіксованій грудній клітці й скороченні цих м’язів з одного боку вони нахиляють шийний відділ хребтового стовпа у свій бік і вперед, а при двобічному скороченні шия й голова нахиляються вперед.

Рис. 74. М’язи шиї:

1 — жувальний м’яз; 2 — група надпід’язикових м’язів; 3 — під’язикова кістка; 4 — група під’язикових м’язів; 5 — глотка; 6 — щитоподібна залоза; 7 — стравохід; 8 — перше ребро; 9 — ключиця; 10 — трахея; 11 — довгий м’яз шиї; 12 — передній драбинчастий м’яз; 13 — середній драбинчастий м’яз; 14 — м’яз—підіймач лопатки; 15 — задній драбинчастий м’яз

Довгий м’яз шиї й довгий м’яз голови лежать на передній поверхні шийної частини хребетного стовпа. Довгий м’яз шиї згинає шию, а довгий м’яз голови нахиляє голову.

М’язи голови. До м’язів голови належать дві великі групи м’язів: жувальні й мімічні.

Жувальні м’язи (рис. 75) виконують функцію зв’язку з активними рухами нижньої щелепи під час їжі й членороздільної мови. Нижня щелепа — єдина рухома кістка, до якої прикріплюються всі чотири пари жувальних м’язів: висковий, власне жувальний і два крилоподібні м’язи (бічний і медіальний).

Скроневий м’яз (m. temporalis) заповнює скроневу ямку черепа, починається віялоподібно від скроневої лінії. Волокна цього м’яза збираються в міцний сухожилок, який проходить під виличною дугою й прикріплюється до вінцевого відростка нижньої щелепи. При скороченні м’яз підіймає нижню щелепу, а задні пучки його волокон відтягують її назад.

Рис. 75. Жувальні м’язи:

1 — скроневий м’яз; 2 — внутрішній крилоподібний м’яз; 3 — зовнішній крилоподібний м’яз; 4 — суглобовий диск

Жувальний м’яз (m. masseter) починається від нижнього краю виличної кістки та виличної дуги й прикріплюється до зовнішньої поверхні кута нижньої щелепи. Це найсильніший жувальний м’яз. При скороченні він підіймає нижню щелепу й притискує зуби до верхньої щелепи, а також тягне її вперед.

Бічний крилоподібний м’яз (m. pterygoideus lateralis) починається від нижньої поверхні великого крила й бічної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки, а прикріплюється до нижньої капсули скронево-нижньощелепового суглоба й крилоподібної ямки щелепи. При скороченні щелепа відтягується в протилежний бік, а при двосторонньому скороченні висуває її вперед.

Медіальний крилоподібний м’яз (m. pterygoideus medialis) починається від криловидної ямки крилоподібної кістки, а прикріплюється до внутрішньої поверхні кута нижньої щелепи. Скорочуючись, м’яз підіймає нижню щелепу й тягне її у свій бік.

Рис. 76. Мімічні м’язи:

1 — лобове черевце надчерепного м’яза; 2 — м’яз—зморщувач брови; 3 — гордіїв м’яз; 4 — м’яз ока; 5 — великий виличний м’яз; 6 — м’яз—підіймач кута рота; 7 — кільцевий м’яз рота; 8 — м’яз—опускач кута рота; 9 — м’яз—опускач нижньої губи; 10 — підборідний м’яз; 11 — підшкірний м’яз; 12 — м’яз сміху; 13 — м’яз—підіймач верхньої губи; 14 — передній вушний м’яз; 15 — верхній вушний м’яз

Мімічні м'язи (рис. 76) відрізняються від жувальних тим, що починаються одним сухожилком від різних кісток черепа, а іншим сухожилком вплітаються в шкіру. Деякі мімічні м’язи цілком лежать у м’яких тканинах обличчя. Мімічні м’язи, як правило, оточують отвори, а тому при скороченні закривають або відкривають їх і завдяки цьому утворюють складки, зморшки головним чином на лицевій поверхні голови. Все це сприяє вираженню різних почуттів, емоцій, думок людини.

Надчерепний м’яз (m. epicranius) покриває череп зверху і складається з трьох частин: передньої, яка представлена двома лобовими черевцями, середньої — сухожилкового шолома, задньої — двохпотиличних м’язів. Сухожилковий шолом являє собою міцну фіброзну пластинку, яка покриває все окістя черепа. Лобові черевця прикріплюються до шкіри лиця в ділянці надочноямкових країв лобових кісток. Потиличні черевця прикріплюються до сухожилкового шолома та вийної лінії потиличної кістки, а також соскоподібного відростка скроневої кістки. При скороченні лобових черевців на лобі утворюються горизонтальні складки, а при скороченні потиличних черевців шкіра в ділянці лоба натягається, а в ділянці потилиці утворюються складки.

Сухожилковий шолом виконує захисну функцію.

Кільцевий м’яз рота (m. orbicularis oris) розміщується під шкірою навколо щілини рота. Разом з іншими м’язами утворює верхню й нижню губи. В кільцевий м’яз рота вплітаються й інші мімічні м’язи. Скорочуючися, м’яз звужує ротову щілину.

Кільцевий м’яз ока (m. orbicularis oculi) розміщується навколо входу в очну ямку, під шкірою верхньої та нижньої повік, а також біля слізного мішка. У зв’язку з цим розрізняють: очноямкову, повікову та слізну частини м’яза; очноямкова — розташована на краю орбіти, вона зажмурює око; повікова — під шкірою повік, заплющує око; слізна розширює слізний мішок під час виділення сльози у слізний канал.

Гордіїв м’яз (m. procerus) лежить у ділянці кісток спинки носа й утворює поперечні складки біля кореня носа.

М’яз — зморщувач брови (m. corrugator supercilii) починається від лобової кістки в ділянці кореня носа, проходить через лобове черевце надчерепного м’яза, прикріплюється до шкіри брови. Скорочуючися, м’яз утворює вертикальні зморшки на лобі.

Щічний м’яз (m. buccinator) верхніми волокнами починається від зовнішньої поверхні коміркового відростка верхньої щелепи, нижніми волокнами — від тіла нижньої щелепи, нижче коміркового відростка, а середніми волокнами — від місця з’єднання основи черепа з нижньою щелепою (крилощелепного шва). В напрямку кута рота верхні волокна цього м’яза вплітаються в нижню губу, середні — в кільцевий м’яз рота, нижні — у верхню губу. М’яз утримує їжу між жувальними поверхнями щелеп, протидіє внутрішньоротовому тискові. У маленьких дітей у щічному м’язі накопичується жирова тканина, а тому щічки у них опуклі.

М’яз — підіймач кута рота (m. levator anguli oris) починається від собачої ямки верхньої щелепи, йде до кута рота і вплітається в шкіру та слизову оболонку нижньої губи.

М’яз — опускач кута рота (m. depressor anguli oris) починається від нижнього краю нижньої щелепи і вплітається в шкіру та слизову оболонку верхньої губи.

Одночасне скорочення обох вищезгаданих м’язів змикає ротову щілину.

Носовий м’яз (m. nasalis) починається від комірок верхнього ікла та різця, частина волокон м’яза підіймається по спинці носа, де сполучається з волокнами однойменного м’яза з протилежного боку. Скорочуючися, ці волокна стискують хрящі носа. Волокна, які розширюють ніздрі, прикріплюються до хряща й шкіри крил носа.

Великий виличний м’яз (m. zygomaticus major) починається від тіла виличної кістки, волокна його вплітаються в шкіру кута рота. При скороченні цей м’яз відтягує кут рота вгору та вбік.

М’яз підборідний (m. mentalis) починається від комірок нижніх різців, його волокна спрямовані донизу й прикріплюються до шкіри підборіддя. М’яз виконує декілька функцій: зморщування шкіри підборіддя, утворення ямок, а також притискує нижню губу до верхньої.

Передній, верхній і задній вушні м’язи лежать навколо вушної раковини. Ці м’язи у людей малорозвинуті й лише у небагатьох можуть приводити в рух вушну раковину.

М’яз сміху (m. risorius) пролягає між кутом рота й щокою. Скорочуючись, утворює ямку на щоці. Непостійний.

М’яз — підіймач верхньої губи (m. levator labii superioris) починається трьома головками: від лобового відростка й підорбітального краю верхньої щелепи та від виличної кістки. Волокна м’яза йдуть донизу і вплітаються в шкіру носогубної складки. Скорочуючися, м’яз підіймає й розтягує верхню губу, тягне крило носа вгору та вбік.

М’яз — опускач нижньої губи (m. depressor labii inferioris) починається від краю нижньої щелепи, прикріплюється до шкіри нижньої губи. Скорочуючися, відтягує нижню губу вниз і вбік.