Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009
Вчення про нутрощі (спланхнологія)
Сечостатевий апарат
Сечові органи
Сечові й статеві органи об’єднуються в один сечостатевий апарат, оскільки вони як морфологічно, так і функціонально тісно пов’язані між собою.
До сечових органів належать нирки, сечоводи, сечовий міхур та сечівник (рис. 109).
Нирка (геп) — парний орган, бобоподібної форми, червоно-бурого кольору, масою 120—200 г, завдовшки 10—12 см, завширшки 5—6 см, завтовшки до 4 см. Передня, задня й бічна поверхні опуклі, медіальна — увігнута. На медіальній поверхні є ворота нирки, крізь які заходить ниркова артерія й нерви, а виходять ниркова вена, сечовід і лімфатичні судини. Нирка зовні покрита волокнистою капсулою, поверх якої відкладається шар жиру, що утворює жирову капсулу. Найбільша маса жиру скупчується у воротах нирки. При надрізі капсула легко знімається. Зверху нирка покрита тонкою сполучнотканинною фасцією. Верхній край нирки називають верхнім полюсом, а нижній, відповідно, нижнім. На верхньому полюсі нирки лежить надниркова залоза у вигляді невеликого ковпачка. Нирки розміщені на задній поверхні черевної порожнини з обох боків хребта на рівні тіл XII грудного та I—II поперекових хребців. Права нирка лежить на 2—3 см нижче лівої, вона контактує з печінкою, поперечною ободовою й дванадцятипалою кишками, а ліва нирка — із селезінкою, шлунком, підшлунковою залозою й порожньою кишкою.
Нирка закріплена в черевній порожнині передньою й задньою стінками ниркової фасції, кровоносними судинами, відкладеним навколо нирки жиром, а також внутрішнім черевним тиском.
На фронтальному розрізі нирки (через ниркову миску й бічний її край) видно, що вона складається з ниркової кори (товщина 5—7 мм), яка має червоно-бурий колір, та ниркового мозку, який трохи світліший (рис. 110). Але слід зазначити, що нирковий мозок має неоднорідне забарвлення. Він складається з 16—20 конусоподібних пірамідок, основою спрямованих до ниркової кори, а верхівкою — до ниркової миски. Дві-три пірамідки, з’єднуючись між собою, утворюють одну піраміду більших розмірів. Таких пірамід у нирці 7—8. На кінці кожної утворюється сосочок, його оточує маленька ниркова чашечка, а 2—3 таких чашечки складають велику ниркову чашечку. Зливаючись між собою, великі чашечки утворюють ниркову миску — конусоподібну порожнину з тонкими стінками.
Рис. 109. Сечові органи:
1 — нутрощева артерія; 2 — стравохід; 3 — надниркова залоза; 4 — нирка; 5 — діафрагма; 6 — ниркова вена; 7 — ниркова артерія; 8 — внутрішня сім’яна артерія; 9 — внутрішня сім’яна вена; 10 — квадратний м’яз попереку; 11, 26 — сечовід; 12 — нижня брижова артерія; 13 — черевна частина аорти; 14 — великий поперековий м’яз; 15 — ліва загальна клубова артерія; 16 — ліва загальна клубова вена; 17 — середня крижова артерія; 18 — ліва підчеревна вена; 19 — ліва підчеревна артерія; 20 — зовнішня клубова артерія; 21 — зовнішня клубова вена; 22 — сечовий міхур; 23 — пряма кишка; 24 — загальні клубові артерія й вена; 25 — правий клубовий м’яз; 27 — нижня порожниста вена; 28 — верхня порожниста вена; 29 — печінкові вени
Ниркова кора проникає в нирковий мозок за допомогою відростків, які називаються нирковими стовпами. Піраміди пронизані великою кількістю ниркових канальців, які відкриваються численними отворами на верхівці піраміди.
У ворота нирки заходить ниркова артерія, що розгалужується на артерії меншого діаметра, які проходять між нирковими пірамідами до їхньої основи (рис. 111). Це міжчасточкові артерії. Кожна з них біля основи піраміди поділяється на дві дугові артерії. Дугові артерії розгалужуються на численні міжчасточкові артерії. Від них ідуть приносні артеріоли, що поділяються на капіляри, з яких утворюється судинний (мальпігієвий) клубочок. Його капіляри мають лише артеріальне походження, оскільки вони не переходять у венозні капіляри, як це спостерігається в усіх інших частинах тіла. Ці судини називають «чудесною сіткою» нирок. Капіляри клубочка знову з’єднуються в артеріолу, яка називається вже виносною. Виносна артеріола в свою чергу розгалужується аж до капілярів, що переходять у венозні капіляри. Ці капіляри оточують канальці нефрона (рис. 112). Виносна артеріола вужча за приносну.
Рис. 110. Розріз нирки (схема):
1 — стовпи нирки; 2 — сосочки нирки; 3, 4, 10 — піраміди нирки; 5 — ниркова артерія; 6 — ниркова вена; 7 — сечовід; 8 — ниркова миска; 9, 11 — ниркові чашечки; 12 — ниркова кора
Рис. 111. Схема будови ниркового тільця:
1 — приносна артеріола; 2 — виносна артеріола; 3 — капіляри клубочка; 4 — клітини внутрішньої стінки капсули клубочка; 5 — зовнішня стінка капсули клубочка; 6 — порожнина капсули клубочка; 7 — початок сечового канальця
Мальпігієві клубочки містяться в нирковій корі. Кожен клубочок оточений двостінною капсулою (Шумлянського—Боумена), яка утворюється шляхом втиснення сліпого кінця сечового канальця всередину. Внутрішня оболонка прилягає до судинного клубочка, а зовнішня продовжується в сечовий канадець. Між внутрішньою й зовнішньою оболонками капсули утворюється невеликий простір — порожнина капсули. Оболонки капсули складаються з одного
шару плоских епітеліальних клітин. Від капсули починається звивистий сечовий каналець першого порядку, який локалізується в нирковій корі. Від нього йде прямий каналець у нирковий мозок, досягає піраміди, а дійшовши до її середини, утворює петлю (петля Генле), яка піднімається вгору до ниркової кори, де каналець знову стає звивистим і називається канальцем другого порядку. Цей каналець переходить у пряму збиральну ниркову трубочку. Кілька трубочок, з’єднуючись, утворюють сечові сосочкові протоки, які проходять крізь піраміду й відкриваються на її верхівці.
Мальпігіїв судинний клубочок, капсула Шумлянського—Боумена та система сечових канальців складають функціональну одиницю нирки — нефрон. Кожна нирка має понад 1 млн нефронів, які можна розглянути лише під мікроскопом.
Рис. 112. Схема нефрону:
1 — капсула клубочка (Шумлянського—Боумена); 2, 4 — звивисті канальці першого порядку; 3 — звивистий каналець другого порядку; 5 — збиральний каналець; 6 — прямий каналець; 7 — петля Генле
Нирка — не тільки орган виділення, а й залоза внутрішньої секреції. В місці переходу висхідної частини петлі (Генле) нефрона в дистальну частину канальця нефрона між приносною й виносною артеріолами клубочка у стінці канальця зосереджене велике скупчення ядер, а базальна мембрана відсутня. Ця ділянка дистального відділу називається щільною клітиною. В ділянках стінок приносної й виносної артеріол, що прилягають до щільної клітини, під ендотеліоцитами містяться особливі, наповнені гранулами, юкстагломерулярні клітини, які продукують білок ренін, що бере участь у регуляції артеріального тиску, а також нирковий еритропоезний фактор, який стимулює еритроцитопоез.
Фільтрація сечі з крові відбувається в нирковому тільці, до складу якого входять судинний клубочок і капсула, тут утворюється так звана первинна сеча.
Одночасно функціонує лише третина нефронів, інші перебувають у резерві. Тому, в разі необхідності, організм людини може існувати й з однією ниркою, вона тільки дещо збільшується в розмірі. Якщо ж жирова капсула, що покриває нирку, зникає чи зменшується або послаблюється фіксуючий апарат нирки, то така нирка може змінювати своє попереднє положення й має назву блукаючої.
Сечоводи (ureteres) являють собою циліндричні м’язові трубки діаметром 4—5 мм, завдовжки 30—35 см. Починаються вони від ниркових мисок, проходять по задній поверхні черевної порожнини, прилягають до передньої поверхні поперекових м’язів, досягають малого таза, дійшовши до сечового міхура в косому напрямі перфорують його стінку й відкриваються в його порожнину. Стінка сечоводів складається з трьох оболонок: внутрішньої — слизової, середньої — м’язової та зовнішньої — сполучнотканинної.
Сечовий міхур (vesica urinaria, рис. 113) лежить у порожнині малого таза позаду лобкового зрощення, в ньому збирається сеча, що надходить сечоводами з нирок. Місткість сечового міхура в середньому — 750 см3. Сечовий міхур складається з тіла, верхівки, спрямованої догори й наперед, і дна. Позаду сечового міхура у жінок лежать матка й піхва, у чоловіків — пряма кишка.
Стінка сечового міхура зсередини вистелена слизовою оболонкою, утвореною перехідним епітелієм. В міру наповнення сечею сечовий міхур розтягується за рахунок складок слизової оболонки. Слизова оболонка утворює складки по всій поверхні. Немає складок лише на невеликому трикутнику, що на дні сечового міхура.
М'язова оболонка складається з трьох шарів гладеньких м’язових клітин. У внутрішньому й зовнішньому шарах м’язи розміщені поздовжньо, а в середньому — циркулярно. Зовнішня оболонка сполучнотканинна. Згори і ззаду вона покрита очеревиною. Товщина стінки порожнього сечового міхура близько 15 мм, наповненого — 2—3 мм.
У кутах трикутника сечового міхура відкриваються отвори сечоводів, які косо пронизують його стінку, слизова оболонка утворює заслінку, завдяки якій сеча виходить тільки в одному напрямку, а саме до сечового міхура. Сеча в протилежному напрямку рухатися не може через косе розташування отворів сечоводів при вході в сечовий міхур.
Сечівник. Від нижнього кута трикутника на дні сечового міхура починається сечівник, який закривається двома стискачами: мимовільним, утвореним гладенькими м’язами, й довільним, утвореним посмугованими м’язовими волокнами.
Жіночий сечівник має вигляд трубки завдовжки близько 3,5 см, вистелений слизовою оболонкою. Відкривається сечівник у присінок піхви, зовнішній отвір його має м’язовий довільний стискач.
Чоловічий сечівник — трубка завдовжки близько 18—20 см. Починається він від сечового міхура внутрішнім отвором і закінчується на верхівці головки статевого члена зовнішнім отвором. Сечівник вистелений слизовою оболонкою, залози якої виділяють слиз для змащування каналу. Сечівник поділяють на три частини: передміхурову, перетинчасту й губчасту.
Передміхурова частина сечівника починається від внутрішнього отвору, перфорує передміхурову залозу й проходить її товщу майже вертикально. Гладенькі м’язові волокна передміхурової залози утворюють мимовільний внутрішній стискач.
Перетинчаста частина сечівника — невелика (1—2 см). Її посмуговані м’язи утворюють зовнішній довільний м’яз — стискач сечівника. Ця частина каналу міцно фіксується до лобкових кісток.
Рис. 113. Сечовий міхур, передміхурова залоза та сім’яні міхурці:
1 — сечовий міхур; 2 — ампула сім’явиносної протоки; 3 — розріз сім’яного міхурця; 4 — перетинчаста частина сечівника; 5 — передміхурова залоза; 6 — сім’яний міхурець; 7 — сім’явиносна протока; 8 — сечовід
Губчаста частина сечівника — найдовша (15—20 см), проходить уздовж печеристого тіла й закінчується зовнішнім отвором сечівника.