Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Нервова система
Центральна нервова система
Спинний мозок (medulla spinalis)

Ембріогенез. На п’ятому тижні розвитку зародка на передній стінці нервової трубки утворюється передня щілина, а на задній — задня борозна, які поділяють нервову трубку на праву та ліву половини. З нейробластів крильної пластинки розвиваються нервові клітини, які формують задні роги спинного мозку, а з основної — мотонейрони передніх рогів. Між передніми й задніми рогами формуються вставні нейрони автономної (вегетативної) нервової системи, які утворюють бічні роги. Нейрити передніх рогів утворюють передні, або вентральні, спинномозкові корінці. Зі спинальних вузлів утворюються задні чутливі спинномозкові корінці. Особливістю задніх корінців є наявність заднього чутливого вузла — спинномозкового ганглія. Передні й задні корінці об’єднані ганглієм і вкриті мієліновою оболонкою.

Будова спинного мозку. Спинний мозок розміщений у хребетному каналі й має вигляд циліндричного тяжа завдовжки 40—45 см, діаметром від 1 до 1,5 см, масою до 30 г, злегка сплющений у передньо-задньому напрямку (рис. 143). У зародка в перші 3 місяці розвитку спинний мозок займає весь хребетний канал, а після народження дитини ріст хребта випереджає ріст спинного мозку, який розташовується в хребетному каналі від І шийного хребця до I—II поперекових хребців і закінчується мозковим конусом. Від нього вниз тягнеться тонка кінцева нитка, оточена довгими корінцями нижніх сегментів мозку, що утворюють «кінський хвіст».

Рис. 143. Спинний мозок: а — вигляд спереду; б — вигляд ззаду:

1 — міст; 2 — довгастий мозок; 3 — перехрестя пірамід; 4 — шийне потовщення; 5 — передня серединна щілина; 6 — передня бічна борозна; 7 — поперекове потовщення; 8 — спинномозковий конус; 9 — кінцева нитка; 10 — ромбоподібна ямка; 11 — задня серединна борозна; 12 — задня бічна борозна

Спинний мозок має чотири поверхні: передню — плоску, задню — дещо опуклу й дві бічні — напівокруглі. Крім того, він має два потовщення: шийне й поперекове. Перше — на рівні V—VII шийних сегментів, а друге — на рівні III—IV поперекових сегментів. Ці потовщення зв’язані зі скупченням нервових клітин, які іннервують відповідно верхні й нижні кінцівки.

В центрі спинномозкового тяжа є редукований канал, заповнений спинномозковою рідиною.

На передній поверхні спинного мозку є передня серединна щілина, а на задній — задня серединна борозна. Щілина й борозна поділяють спинний мозок на симетричні праву й ліву половини. На передній поверхні мозку по боках від серединної щілини пролягають бічні борозни. Такі ж борозни лежать і на задній поверхні по обидва боки від задньої борозни.

Сіра речовина спинного мозку лежить у центральній частині його й на поперечному зрізі нагадує літеру Н або крила метелика. Ця речовина складається з тіл нейроцитів, з’єднаних між собою відростками та глією. Бічні частини сірої речовини зв’язані поперечною перекладинкою, в центрі якої проходить центральний канал спинного мозку. В дорослих людей у деяких ділянках мозку канал може заростати.

Сіра речовина спинного мозку утворює парні передні та задні роги. В грудному відділі й верхніх сегментах поперекового відділу є бічні роги. Функціонально передні роги є руховими, задні — чутливими, бічні — вегетативними. Права й ліва половини сірої речовини з’єднані між собою проміжною сірою речовиною, спереду якої міститься біла спайка. В ділянці задньої серединної борозни крізь усю товщу білої речовини проходить гліальна перетинка.

У сірій речовині нейроцити утворюють такі ядра: в спинному (задньому) розі є власне ядро заднього рогу й грудне ядро (грудний стовп, рис. 144). У черевному (передньому) розі розташовано 6 ядер: переднє медіальне, переднє латеральне, заднє медіальне, заднє латеральне, центральне. Всі ці ядра іннервують м’язи тіла.

Скупчення нейроцитів у бічних рогах грудного та верхніх двох сегментах поперекового відділу являють собою центральну частину симпатичного відділу автономної (вегетативної) нервової системи.

На бічних поверхнях спинного мозку у спиннобічні (задньобічні) борозни входять задні (аферентні), а з черевнобічних (передньобічних) борозен виходять передні (еферентні) корінці спинномозкових нервів.

Частина спинного мозку з парою чутливих і парою рухових корінців називається сегментом. До складу спинного мозку входить 31 сегмент. Із них 8 — шийних, 12 — грудних, 5 — поперекових, 5 — крижових та 1 куприковий.

До спинномозкового сегмента, крім передніх і задніх спинномозкових корінців, входять: спинномозковий вузол, де локалізуються тіла чутливих волокон аферентних нервів, спинномозкові нерви, які утворюються шляхом з’єднання чутливого й рухового нервових волокон.

Рис. 144. Спинний мозок (горизонтальний розтин):

1 — задня серединна борозна; 2, 14 — задній корінець; 3, 15 — задній ріг сірої речовини; 4, 12 — бічний ріг; 5, 10 — передній ріг; 6 — центральний канал; 7 — сіра спайка; S — передній канатик; 9 — передня серединна щілина; 11 — передній корінець; 13 — бічний канатик; 16 — задній канатик (пучок Бурдаха); 17 — задній канатик (пучок Голля)

Спинномозковий нерв має чотири гілки: передню, задню, мозкової оболонки та сполучну. Передня (черевна) гілка містить чутливі й рухові нервові волокна. Вона бере участь в утворенні нервових сплетень в усіх відділах спинного мозку, крім грудного. 12 пар передніх гілок посегментно іннервують міжреберні проміжки, лежать нижче міжреберних артерій. Усі міжреберні нерви віддають по бічній шкірній гілці.

Шість нижніх нервів продовжуються в передню стінку живота, а в ділянці прямого м’яза живота пронизують його й виходять під шкіру у вигляді передньої шкірної гілки. Таким чином міжреберні нерви іннервують шкіру грудей і живота, а також м’язи вентрального походження, що є на тулубі: зовнішні та внутрішні міжреберні м’язи, м’язи-підіймачі ребер, поперечний м’яз грудної клітки, задні зубчасті, зовнішній і внутрішній косі м’язи живота, поперечний, прямий і пірамідальний м’язи.

Задня (спинна) гілка також змішана, вона іннервує м’язи та шкіру спини посегментно. Гілка мозкової оболонки відходить від передньої гілки, повертається назад до спинного мозку й іннервує його тверду оболонку. Сполучна гілка з’єднує сегмент з вузлом симпатичного стовбура.

Біла речовина спинного мозку поділяється на три парних канатики, розміщені навколо сірої речовини. Передній канатик лежить між передньою серединною щілиною та передньою бічною борозною, або місцем виходу передніх спинномозкових корінців, бічний — між передньою та задньою бічними борознами; задній — між задньою бічною та задньою серединною борознами.

У верхньому грудному та в шийному відділах спинного мозку між задньою бічною й задньою серединною борознами є проміжна борозна, яка ділить задні канатики на два пучки (рис. 145): тонкий (пучок Голля) та клиноподібний (пучок Бурдаха). Між задніми й передніми рогами містяться переплетення у вигляді сітки з перекладинок сірої речовини, що має назву сітчастого утвору (ретикулярної формації).

Рис. 145. Розподіл нервових пучків у білій речовині спинного мозку:

1 — спинна (задня) серединна борозна; 2 — спинний (задній) корінець спинномозкового нерва; З — спинний (задній) ріг сірої речовини; 4 — центральний канал; 5 — бічний ріг сірої речовини; 6 — черевний (передній) ріг сірої речовини; 7 — черевний корінець спинномозкового нерва; 8 — черевна (передня) серединна щілина; 9 — прямий пірамідний шлях; 10 — спинномозково-мозочковий черевний шлях (Говерса); 11 — спинномозково-мозочковий шлях (Флексіга); 12 — червоноядерно-спинномозковий шлях (пучок Монакова); 13 — бічний пірамідний тракт; 14 — клиноподібний пучок (Бурдаха); 15 — тонкий пучок (Голля)

У білій речовині, що лежить поблизу центральної сірої речовини, розміщені короткі міжсегментарні волокна основних пучків, які, починаючись від сітчастого утвора, проходять угору й униз через 2—3 сегменти й закінчуються в мотонейронах передніх рогів. По цих волокнах здійснюється зв’язок між окремими сегментами. Основні пучки складають власний апарат спинного мозку.

У спинному мозку локалізуються й рефлекторні центри. Від спинномозкових гангліїв нервові волокна проходять через задні роги й закінчуються: одні — на вставних нейронах задніх рогів, або з протилежного боку, а інші — на нейронах автономної (вегетативної) нервової системи, а також на мотонейронах передніх рогів свого й протилежного боку та на волокнах ретикулярної формації. Завдяки таким зв’язкам здійснюються рефлекторні реакції спинного мозку як із зовнішніх покровів тіла, м’язів, так і з внутрішніх органів.

Назовні від основних пучків спинного мозку розміщені провідні шляхи, які поділяються на висхідні та низхідні. Висхідні пучки — це тонкий, клиноподібний, спинномозково-таламічний, передній спинномозочковий, задній спинномозочковий; низхідні: передній кірково-спинномозковий, бічний кірково-спинномозковий, червоноядерно-спинномозковий, текто-спинномозковий, присінково-спинномозковий (див. «Провідні шляхи головного та спинного мозку», с. 330).

Оболонки спинного мозку. Спинний мозок покритий трьома оболонками (м’яка, павутинна й тверда), які переходять в однойменні оболонки головного мозку (рис. 146).

Внутрішня — м’яка оболонка (piamater) щільно оточує спинний мозок, проникає в усі щілини й вистилає їх.

Павутинна оболонка (arachnoidea) — тонка, прозора, покриває всі опуклості. На відміну від м’якої оболонки вона в щілини і борозни мозку не заходить, внаслідок чого утворюються підпавутинні простори, заповнені спинномозковою рідиною.

Тверда оболонка (dura mater) — зовнішня, утворює навколо мозку щільний фіброзний мішок, який переходить на корінці та ганглії. Тверда оболонка внизу оточує «кінський хвіст» і разом з кінцевою ниткою приростає до окістя куприка. Від твердої оболонки відходять сполучнотканинні волокна (22—23 пари), які утворюють зубчасті зв’язки, між м’якою й твердою оболонками, зміцнюючи спинний мозок. Між павутинною й твердою оболонками утворюється субдуральний простір, заповнений спинномозковою рідиною. Простір між твердою оболонкою й окістям хребетного стовпа називається епідуральним. У ньому містяться жирова клітковина й венозні сплетення.

Рис. 146. Оболонки спинного мозку:

1 — тіло хребця; 2, 8 — тверда оболонка; 3, 16 — павутинна оболонка; 4 — черевний (передній) корінець спинномозкового нерва; 5 — спинний (задній) корінець спинномозкового нерва; 6 — спинномозковий нерв; 7 — розтин через корінь дуги гребця; 9 — верхній суглобовий відросток; 10 — хребцеве венозне сплетення; 11 — дуга хребця; 12 — остистий відросток; 13 — поперечний відросток; 14 — жовта зв’язка; 15 — спинномозковий вузол; 17 — м’яка оболонка; 18 — задні спинномозкові артерії; 19 — спинний мозок

Спинномозкові нерви (nn. spinalis).

Від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів, із них 8 пар — шийних, 12 — грудних, 5 — поперекових, 5 — крижових і 1 — куприковий. Кожний нерв складається з чутливого спинного корінця й рухового черевного корінця спинного мозку, тобто вони змішані морфологічно й функціонально. Спинні (задні) гілки нерва значно тонші від черевних (передніх), вони іннервують шкіру та м’язи потиличної ділянки й спини, частково й шкіру сідничної ділянки. Кожна спинна гілка йде самостійно до відповідного сегмента тіла. Черевні гілки являють собою масивні стовбури, особливо ті, що іннервують кінцівки. Між черевними гілками, а саме в місцях виходу їх зі спинального ганглію, є петлі, які, з’єднуючись між собою, утворюють сплетення: шийне, плечове, поперекове та крижове. Черевні гілки II—XI грудних нервів не утворюють сплетень, а йдуть симетрично в міжреберних проміжках.

Шийне сплетення (plexus cervicalis) утворюється черевними гілками чотирьох верхніх шийних нервів (рис. 147). Розміщене на глибоких м’язах шиї, зверху вкрите грудинно-ключично-соскоподібним м’язом. Нерви цього сплетення в основному іннервують шкіру, але воно дає гілки й до посмугованих м’язів.

До шкірних нервів шийного сплетення належать такі: великий вушний нерв іннервує шкіру навколо вушної раковини; малий потиличний — шкіру потилиці й шиї; поперечний нерв шиї — бічну поверхню шиї; надключичний нерв — нижню частину шиї й верхню поверхню грудної клітки.

Рис. 147. Нерви шийного сплетення:

1 — піднижньощелепна залоза; 2 — привушна залоза; 3 — великий потиличний нерв; 4 — додатковий нерв; 5 — великий вушний нерв; 6 — шкірний нерв шиї; 7 — надключичні нерви; 8 — плечове сплетення; 9 — трапецієподібний м’яз; 10 — грудинно-ключично-соскоподібний м’яз

М’язові нерви іннервують м’язи шиї вентрального походження: глибокі м’язи хребта, драбинчасті, передні, що лежать нижче під’язикової кістки.

Важливим нервом шийного сплетення є діафрагмальний нерв (n. phrenicus), який лежить на поверхні переднього драбинчастого м’яза, спускається вниз, проходить крізь верхній отвір грудної клітки, розміщуючись між підключичною веною та підключичною артерією. У грудній порожнині діафрагмальний нерв лежить між середостінною плеврою та перікардом, спереду кореня легень. Досягши діафрагми, нерв розгалужується в ній. Чутливі гілки проводять імпульси до діафрагмального нерва від діафрагми, середостінної плеври та перікарда, а рухові — іннервують м’язову частину діафрагми. Крім того, діафрагмальний нерв проникає в черевну порожнину, де іннервує частково очеревину та зв’язки печінки.

Плечове сплетення (plexus brachialis) утворюється з чотирьох нижніх шийних нервів та більшою частиною черевної гілки першого грудного нерва. Лежить це сплетення між переднім і заднім драбинчастими м’язами. Воно складається з надключичної та підключичної частин.

Надключична частина має короткі нерви, які іннервують м’яз-підіймач лопатки, ромбоподібний м’яз, великий круглий м’яз, найширший м’яз спини, надоєний і підосний, підлопатковий, великий і малий грудні та передній зубчастий м’язи (рис. 148).

Підключична частина складається з трьох пучків — латерального, медіального та заднього. Від них починаються довгі нерви верхньої кінцівки (рис. 149).

Від латерального пучка починається одна гілка до серединного нерва й м’язово-шкірний нерв. Із медіального пучка відходить гілка на утворення серединного нерва, ліктьовий нерв та шкірні нерви плеча та передпліччя.

Із заднього пучка починається пахвовий і променевий нерви.

М’язово-шкірний нерв (n. musculo-cutanes) починається від латерального пучка, проникає через дзьобоподібноплечовий м’яз, прямує вниз між двоголовим і плечовим м’язами й іннервує їх. Нерв виходить на передпліччя спереду і збоку й продовжується у вигляді латерального шкірного нерва передпліччя.

Серединний нерв (n. medianus) утворюється з латерального та медіального пучків і проходить поряд із плечовою артерією. На плечі серединний нерв гілок не дає. На передпліччі він займає серединне положення й іннервує всі м’язи долонної поверхні. Через зап’ястковий канал цей нерв переходить на кисть, іннервує шкіру та м’язи I, II, III, IV пальців збоку, а медіальну поверхню IV та V пальців іннервує ліктьовий нерв.

Рис. 148. Надключична частина плечового сплетення:

1 — під’язиковий нерв; 2 — внутрішня яремна вена; 3 — діафрагмальний нерв; 4 — грудні нерви; 5 — підключичні артерія й вена; 6 — довгий грудний нерв; 7 — ліктьовий нерв; 8 — серединний нерв; 9 — підпахвова артерія; 10 — м’язово-шкірний нерв; 11 — надлопатковий нерв

Ліктьовий нерв (n. ulnaris) відходить від медіального пучка плечового сплетення, йде по медіальній поверхні плеча. На передпліччі він іннервує м’язи, розміщені по ходу ліктьової кістки, а також шкіру долонної поверхні й IV і V пальці долонної частини кисті.

Променевий нерв (n. radialis) — мішаний, наймасивніший нерв верхньої кінцівки, іннервує всі м’язи її задньої поверхні.

Рис. 149. Підключична частина плечового сплетення:

1 — пахвова артерія; 2 — пахвова вена; 3 — плечове сплетення; 4 — грудні нерви; 5 — пахвовий нерв; б — підлопатковий нерв; 7 — довгий грудний нерв; 8 — грудоспинний нерв; 9 — медіальний шкірний нерв плеча; 10 — променевий нерв; 11 — ліктьовий нерв; 12 — медіальний шкірний нерв передпліччя; 13 — серединний нерв; 14 — м’язово-шкірний нерв

Променевий нерв, вийшовши із заднього пучка плечового сплетення, огинає плечову кістку і входить у товщу триголового м’яза плеча, іннервуючи його та шкіру задньої поверхні плеча. Потім, дійшовши до бічного надвиростка плеча, поділяється на глибоку й поверхневу гілки. Глибока гілка іннервує всі м’язи тильної поверхні передпліччя й плечопроменевий м’яз, а поверхнева — шкіру тилу кисті й пальців, а також м’яз-супінатор і ліктьовий м’яз.

Пахвовий нерв (n. axillaris) іннервує дельтоподібний м’яз, малий круглий м’яз, шкіру плеча та плечовий суглоб.

Медіальний шкірний нерв плеча іннервує шкіру присередньої поверхні плеча.

Медіальний шкірний нерв передпліччя іннервує шкіру передньої та медіальної поверхні передпліччя (рис. 150, 151).

Поперекове сплетення (pexus lumbalis) утворюється черевними гілками трьох верхніх поперекових нервів і сполучними гілками від IV поперекового та XII грудного нервів (рис. 152). Це сплетення лежить позаду великого поперекового м’яза й прикрите ним спереду. До коротких нервів поперекового сплетення належать гілочки, що іннервують клубово-поперековий м’яз, квадратний м’яз поперека, частково м’язи бічної та задньої стінок живота.

Рис. 150. Нерви та артерії плечового пояса й плеча:

1 — плечове сплетення; 2 — пахвова артерія; 3 — підлопатковий м’яз; 4 — найширший м’яз спини; 5 — триголовий м’яз плеча; 6 — глибока артерія плеча; 7 — променевий нерв; 8 — плечова артерія; 9 — двоголовий м’яз плеча; 10 — м’язово-шкірний нерв; 11 — серединний нерв; 12 — пахвовий нерв; 13 — великий грудний м’яз (відрізаний); 14 — дельтоподібний м’яз; 15 — малий грудний м’яз (відрізаний); 16 — ключиця

Основними довгими гілками поперекового сплетення є стегновий нерв (n. femoralis) — найбільший у поперековому сплетенні. Цей нерв виходить на стегно під пахвинною зв’язкою разом із клубово-поперековим м’язом. На стегні нерв розгалужується на численні гілки (шкірні та м’язові), які іннервують чотириголовий м’яз стегна, кравецький м’яз, шкіру передньої поверхні стегна. Найдовшою гілочкою стегнового нерва є внутрішній шкірний нерв нижньої кінцівки, що лежить уздовж медіальної поверхні гомілки й стопи.

Рис. 151. Артерії та нерви передпліччя й кисті:

1 — двоголовий м’яз плеча; 2 — ліктьовий нерв; 3 — плечова артерія; 4 — серединний нерв; 5, 8 — ліктьова артерія; 6 — круглий м’яз-пронатор (відрізаний); 7 — загальна міжкісткова артерія; 9 — глибокий м’яз-згинач пальців; 10 — ліктьовий м’яз-згинач зап’ястка; 11 — сухожилок поверхневого м’яза-згинача пальців; 12 — поверхнева долонна дуга; 13 — спільні долонні пальцеві артерії; 14 — власні долонні пальцеві артерії; 15 — поверхнева долонна гілка променевої артерії; 16 — сухожилок променевого м’яза-згинача зап’ястка; 17 — довгий м’яз-згинач великого пальця; 18 — променева артерія; 19 — променевий нерв (поверхнева гілка); 20 — довгий променевий м’яз-розгинач зап’ястка; 21 — плечопроменевий м’яз; 22 — плечова артерія; 23 — променевий нерв (глибока гілка); 24 — сухожилок двоголового м’яза плеча

Рис. 152. Поперекове сплетення та його гілки (схема):

1 — XII грудний хребець; 2 — І поперековий хребець; 3 — симпатичний стовбур; 4 — V поперековий хребець; 5 — гілка поперекового нерва до крижового сплетення; 6 — великий поперековий м’яз; 7 — прямий м’яз живота; 8 — статево-стегновий нерв; 9 — затульний нерв; 10 — пахвовий канал; 11 — затульний отвір; 12 — широка фасція стегна; 13 — зовнішня клубова вена; 14 — стегновий нерв; 15 — передня верхня клубова ость; 16 — поперечний м’яз живота; 17 — внутрішній косий м’яз живота; 18 — зовнішній косий м’яз живота; 19 — клубовий м’яз; 20 — зовнішній шкірний нерв стегна; 21 — гілка клубово-підчеревного нерва до шкіри сідничних м’язів; 22 — клубово-підчеревний нерв; 23 — клубово-пахвовий нерв; 24 — квадратний м’яз попереку; 25 — 12-й реберний нерв; 26 — XII ребро

На бічній поверхні стегна міститься латеральний шкірний нерв стегна, який іннервує шкіру цієї ділянки стегна. Затульний нерв (n. obturatorius) проходить по бічній стінці малого таза, далі виходить на стегно через затульний отвір, іннервуючи затульні м’язи та м’язи медіальної поверхні стегна. До групи довгих нервів входить також клубово-підчеревний нерв, який лежить між поперечним і внутрішніми косими м’язами живота й іннервує їх, а також шкіру зовнішнього отвору пахвинного каналу. Крім того, до числа довгих нервів поперекового сплетення належить клубово-пахвинний нерв, який проходить через пахвинний канал, іннервує його та зовнішні статеві органи.

Крижове сплетення (plexus sacralis) утворюється передніми гілками IV та V поперекових нервів і трьох крижових (рис. 153). Це найбільше сплетення лежить у порожнині малого таза на грушоподібному м’язі. Короткі нерви його (верхній і нижній сідничні) іннервують сідничні м’язи, задню групу м’язів стегна, частково великий привідний м’яз.

До довгих нервів належать сідничний і задній шкірний нерви.

Рис. 153. Нерви стегна (вигляд спереду):

1 — поперекове сплетення; 2 — крижове сплетення; 3 — стегновий нерв; 4 — затульний нерв; 5 — внутрішній шкірний нерв; 6 — м’язові гілки стегнового нерва

Сідничний нерв (n. ischiadicus) — найбільший і найтовщий у тілі людини, лежить під великим сідничним м’язом. Виходить сідничний нерв із порожнини малого таза крізь великий сідничний отвір. На задній поверхні стегна сідничний нерв проходить між черевцями двоголового м’яза стегна, тут віддає гілочки до м’язів задньої поверхні стегна, не доходячи до підколінної ямки, поділяється на великогомілковий і загальний малогомілковий нерви.

Великогомілковий нерв (n. tibialis) лежить на гомілці між триголовим м’язом і глибокими м’язами гомілки, тут він іннервує триголовий м’яз гомілки, задній великогомілковий м’яз, довгий м’яз — згинач пальців і довгий м’яз — згинач великого пальця. Потім великогомілковий нерв поступово переходить на присередній бік гомілки, присередню кісточку й виходить на підошву під назвою підошовного нерва, де поділяється на бічну та медіальну гілки, які іннервують м’язи та шкіру підошви.

Рис. 154. Нерви та судини стегна (вигляд ззаду):

1 — середній сідничний м’яз; 2 — верхні сідничні артерія та вени; 3 — верхній сідничний нерв; 4 — малий сідничний м’яз; 5 — грушоподібний м’яз; 6 — квадратний м’яз стегна; 7 — сідничний нерв; 8 — двоголовий м’яз стегна; 9 — підколінна вена; 10 — загальний малогомілковий нерв; 11 — мала підшкірна вена; 12 — литковий м’яз; 13 — великогомілковий нерв; 14 — підколінна артерія; 15 — напівперетинчастий м’яз; 16 — напівсухожилковий м’яз; 17 — нижні сідничні артерія та вени; 18 — нижній сідничний нерв; 19 — великий сідничний м’яз

Рис. 155. Нерви, артерії й вени задньої ділянки гомілки:

1 — великогомілковий нерв; 2 — підколінна вена; 3 — підколінна артерія; 4 — загальний малогомілковий нерв; 5, 7 — задня великогомілкова вена; 6 — мала підшкірна вена; 8— задня великогомілкова артерія; 9 — камбалоподібний м’яз; 10 — малогомілкова артерія й вена; 11 — довгий м’яз — згинач великого пальця; 12 — триголовий м’яз гомілки; 13 — задні великогомілкові вени; 14, 16 — задня великогомілкова артерія; 15 — довгий м’яз — згинач пальців

Рис. 156. Загальний вигляд периферичної нервової системи:

1 — шкірні розгалуження очного нерва; 2 — мала гусяча лапка (розгалуження верхньощелепного нерва); 3 — плечове сплетення; 4 — пахвовий нерв; 5 — м’язово-шкірний нерв; 6 — променевий нерв; 7 — серединний нерв; 8 — ліктьовий нерв; 9 — сідничний нерв; 10 — загальний малогомілковий нерв; 11 — великогомілковий нерв; 12 — підшкірний нерв; 13 — затульний нерв; 14 — стегновий нерв; 15 — зовнішній шкірний нерв стегна; 16 — крижове сплетення; 17 — поперекове сплетення

Загальний малогомілковий нерв (n. peroneus communis) виходить на бічну поверхню гомілки на рівні головки малогомілкової кістки, де поділяється на поверхневий і глибокий малогомілкові нерви.

Поверхневий малогомілковий нерв іннервує малогомілкові м’язи, далі переходить на тильну поверхню стопи й розгалужується в її шкірі.

Глибокий малогомілковий нерв іннервує передню групу м’язів гомілки, далі переходить на тильну поверхню стопи, де й іннервує м’язи тилу стопи. Великогомілковий і загальний малогомілкові нерви анастомозують між собою, утворюють литковий нерв, який іде задньою поверхнею гомілки, іннервуючи її шкіру. Потім цей нерв переходить на тильну поверхню стопи, де має назву бічного тильного шкірного нерва. Від крижового сплетення відходить також статевий нерв, який іннервує шкіру та м’язи промежини й зовнішні статеві органи (див. рис. 154, 155, 156).