Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002
Дихання
Пристосувальні зміни дихання у нормі та патології
Гіпоксія
Гіпоксія - це недостатність О2 в тканинах. Хоча правильніше використовувати термін аноксія, однак зрідка О2 повністю виходить з тканини.
Традиційно гіпоксію поділяють на чотири типи. Використовують численні інші класифікації, проте така система все ж є важливою та вигідною, оскільки визначення термінів зрозуміліше. Розрізняють гіпоксичну гіпоксію (аноксичну аноксію), за якої РО2 артеріальної крові знижений; анемічну гіпоксію, за якої артеріальний РО2 є нормальним, проте кількість гемоглобіну для транспортування О2 зменшена; застійну, або ішемічну, гіпоксію, за якої кровопостачання тканин є таким низьким, що адекватна кількість О2 не доходить до них, незважаючи на нормальні РО2 і концентрації гемоглобіну; гістотоксичну (тканинну) гіпоксію, за якої кількість О2, що надходить до тканин, є адекватною, та оскільки впливає токсичний агент, то клітини тканин не можуть використовувати О2, що надходить до них.
Вплив гіпоксії
Вплив застійної гіпоксії залежить від ураження тканини. У випадку гіпоксичної гіпоксії та інших форм ґенералізованої гіпоксії головний мозок уражений першим. Раптове зниження на 20 мм рт. ст. PО2 повітря, яке вдихають, що, наприклад, відбувається, коли тиск у кабіні літака раптово знижується під час польоту на висоті 16 000 м, спричинює втрату свідомості через 10-20 с (рис. 37-5) і смерть - через 4-5 хв. Менш важка гіпоксія зумовлює різноманітні порушення психіки, не подібні до тих, що виникають під впливом алкоголю: ослаблена розсудливість, сонливість, притуплення больової чутливості, перезбудження (ейфорія), дезорієнтація, втрата відчуття часу і біль голови. До інших симптомів належать анорексія, нудота, блювання, тахікардія і, якщо гіпоксія є важкою, гіпертензія. Швидкість вентиляції збільшується пропорційно до важкості гіпоксії у каротидних хеморецепторних клітинах.
Стимулювання дихання
Диспное - стан, який супроводжується утрудненим або вимушеним диханням, у разі прискорення дихання. Гіперкапнія - загальний термін для означення збільшення частоти або глибини дихання без урахування суб’єктивних відчуттів хворого. Тахіпное - швидке, поверхневе дихання. У нормальних осіб дихання є переважно автоматичним процесом до моменту, доки вентиляція подвоїться, і дихання стає неспокійним, якщо вентиляція збільшується в три або чотири рази. Внаслідок відсутності необхідного рівня вентиляції дихання стає неспокійним і також з’являється залежність від різноманітних інших факторів. Гіперкапнія і гіпоксія дещо менше спричинюють диспное. Сучасна гіпотеза твердить, що диспное виникає, коли є незбіжність між вхідною аферентною інформацією та вихідними моторними сигналами з головного мозку до дихальних м’язів, однак важко це довести. Додатковим фактором стають зусилля, що виконуються під час руху повітря у легені та з легень (робота під час дихання). Наприклад, у разі астми з бронхоконстрикцією, особливо під час вдихання, долання збільшеного повітряного опору є недостатньою роботою для дихання.
Рис. 37-5. Тривалість свідомості у разі раптової експозиції до навколишнього тиску на різних висотах. Час кровообігу від легень до головного мозку - 10с.
Ціаноз
У випадку зниженого рівня гемоглобіну колір тканин змінюється. Таку темно-синювату зміну називають ціанозом, вона виявляється, коли концентрація гемоглобіну крові у капілярах зменшується до 5 г/дл. Поява ціанозу залежить від загальної кількості гемоглобіну в крові, ступеня ненасиченості гемоглобіну і стану кровообігу в капілярах.
Ціаноз найпростіше побачити на нігтьових ложах та слизових оболонках і в місцях, де шкіра є тоненькою - вушних раковинах, губах та пальцях. Ціаноз не простежується в разі анемічної гіпоксії, бо загальний вміст гемоглобіну низький; у випадку отруєння чадним газом, оскільки забарвлення гемоглобіну набуває темно-вишневого кольору завдяки карбоксигемоглобіну (див. нижче); у разі гістотоксичної гіпоксії, оскільки склад газів крові в нормі. Зміна кольору шкіри та слизових оболонок, що подібна до ціанозу, виникає у випадку високого рівня метгемоглобіну, що циркулює у крові (див. Розділ 27).