ПІДРУЧНИК ІМУНОЛОГІЯ - Меркьюрі Поділля 2013

СТРУКТУРА І ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Імунологічні порушення при старінні

Зміни в роботі імунної системи починаються задовго до будь яких проявів старіння організму. Нормальна імунна реакція й непорушена генетична регуляція імунореактивності - необхідна умова стійкості до хвороб і старіння.

На вікові ослаблення функцій імунної системи впливають як екзогенні, так і ендогенні фактори: зміна клітинного оточення (порушення нейрогуморальної рівноваги), зміни самих клітин імунної системи. Багатьма дослідниками старість розглядається як Т-імунодефіцит і, характерні для старіння зміни в популяції Т-клітин обумовлені віковою інволюцією тимусу.

При старінні відбувається зменшення кількості Т-лімфоцитів. Однак іноді загальна кількість клітин може й не змінюватися, але збільшується кількість клітин, в яких немає потреби, що пов'язано зі зниженням активності рецепторного апарата клітини. Старіння характеризується більш вираженим зниженням рівня популяції Т-супресорів (CD8+ клітин) і менш вираженим — Т-хелперів (CD4+ клітин). Виявляються певні особливості усередині популяцій Т-хелперів у літніх людей, зокрема, спостерігається дефіцит Т-клітин пам'яті.

Головна вікова зміна імунної системи - інволюція тимусу, що починається при статевому дозріванні. Вона складається з прогресивної втрати клітинності (до старості маса тимусу зменшується на 90%) з виснаженням лімфоїдного пула клітин у зонах кори й кистозними змінами епітеліальних клітин. Зі збільшенням віку знижується вихід диференційованих Т-клітин, синтез і секреція поліпептидних гормонів тимусу, таких як тимозин, тимопоетін і тимулін. У всіх випадках зниження ендокринної активності тимусу відіграє патогенну роль у вікових дисфункціях імунної системи.

При старінні відбувається зниження експресії антигенів гістосумісності на Т-лімфоцитах, що обумовлює зниження розпізнавання алоантигенів і подальшої передачі інформації, необхідної для елімінації антигену й антитілопродукції.

Однак вплив інволютивних процесів у тимусі не обмежується тільки Т-клітинною ланкою імунітету, вони захоплюють і В-клітинну ланку - як шляхом взаємодії клітин в імунній відповіді, так і шляхом впливу на формування В-клітин з їхніх попередників у кістковому мозку, в окремих випадках В-клітинний імунодефіцит залежить від внутрішніх дефектів самих В-клітин.

Вікові зміни гуморального імунітету. Старіння значимо асоціюється із присутністю різних антитіл, особливо антитіл проти ядерних антигенів. Є також докази, що старіння діє на швидкість продукції антитіл за допомогою активованих В-клітин.

У процесі старіння слабшає гуморальна імунна відповідь як на ауто- логічні, так і на екзогенні антигени, у чому безпосередньо беруть участь різні класи імуноглобулінів. З віком розвивається дисбаланс імуноглобулінів. Безперечним при старінні є зниження в крові концентрації IgM, тобто знижена первинна гуморальна відповідь. Вміст IgG і IgA має тенденцію до збільшення. При наявності інфекційного процесу особливо зростає концентрація IgA. Дисбаланс імуноглобулінів вказує на зниження протимікробного захисту, із цим пов'язане підвищення сприйнятливості до інфекцій у людей літнього й старечого віку.

Є відомості про зниження концентрації лізоциму, активності b-лізину й вмісту С3 компонента комплементу в літніх осіб. Зміни в макрофагальній системі при старінні пов'язані зі зниженням міграційної здатності клітин, зі зменшенням числа активних клітин, зі зниженням інтенсивності поглинання й руйнування захопленого матеріалу, тобто зниженням поглинальної здатності й здатності макрофагів до перетравлення.

Для літнього й старечого віку характерне зниження не тільки протимікробного імунітету, але й противірусного й протипухлинного захисту, що безпосередньо пов’язано з реакціями клітинного імунітету, в яких беруть участь природні кілери. При старінні змінюється кількісний вміст клітин кілерів; воно може як збільшуватися, так і знижуватися. Функціональна ж їхня активність після 70 років, як правило, знижується. Лише в довгожителів відзначається знову зростання активності NK-клітин, які беруть на себе реакції клітинного імунітету.

Підсумовуючи все вищевикладене, зміни в імунній системі, що супроводжують старіння людини такі (Бутенко Г.М., 2003):

✵ починаючи з періоду статевого дозрівання, відбуваються атрофічні процеси в тимусі і він поступово заміщається сполучною й жировою тканиною;

✵ зменшується продукція гормонів, що сприяють утворенню Т-лімфоцитів; з іншої сторони з'являються речовини, які гальмують проліферацію лімфоцитів;

✵ знижується рівень цитокіну ІЛ-7, що стимулює розмноження й диференціацію тимоцитів;

✵ порушується контроль за підтримкою антигенної сталості організму;

✵ знижується здатність до імунної відповіді на чужорідні агенти;

✵ підвищується частота й збільшується виразність автоімунних реакцій, підвищується рівень циркулюючих імунних комплексів;

✵ збільшується імовірність виникнення лімфопроліферативних захворювань - доброякісних (моноклональних гамапатій) і злоякісних (різних форм лейкозів);

✵ зменшується розмаїтість вироблюваних антитіл і Т-клітинних рецепторів, звужується їхній спектр;

✵ знижується рівень відповіді і його тривалість;

✵ зменшується в крові кількість CD4+Т-клітин і CD19+В-клітин, збільшується число CD8+Т-клітин при зниженій реакції на мітогени й підвищенні рівня циркулюючих імуноглобулінів;

✵ підвищується рівень ІЛ-6, ФНП-α, розчинного ФНП II типу;

✵ зменшується співвідношення CD4/CD8 з підвищенням експресії HLA-DR;

✵ відзначається підвищена схильність до інфекційних захворювань (інфекцію виявляють в 65% померлих у літньому віці); при цьому відсутня лихоманка;

✵ вікові зміни імунітету відіграють роль у патогенезі атеросклеротичного ушкодження судин (імунна система й хронічне запалення ініціюють дисфункцію ендотеліальних клітин, а зміни ліпідного складу судинної стінки є вторинним чинником).

На закінчення приводимо основні відносні і абсолютні значення лейкоцитів і основних класів імуноглобулінів крові, складових показників імунограми, у здорової людини у віковому аспекті (табл. 8).

Таблиця 8. Показники імунограми у здорових людей різного віку

Показник

Середні значення М ± m у людей різного віку

18 - 25 років

27 - 55 років

60 - 80 років

Лейкоцити, 109/л

6,53 ± 0,25

5,60 ± 0,21

4,90 ± 0,26

Лімфоцити, %

30,8 ± 1,07

29,4 ± 1,11

27,1 ± 1,00

Лімфоцити, 109/л

2,02 ± 0,15

1,65 ± 0,11

1,33 ± 0,12

Нейтрофіли:




палочкоядерні, %

1,8 ± 0,02

1,56 ± 0,015

1,6 ± 0,02

сегментоядерні,%

58,2 ± 1,13

60,3 ± 1,18

62,6 ± 1,15

Моноцити,%

6,5 ± 0,27

6,2 ± 0,24

5,9 ± 0,25

Еозинофіли,%

2,3 ± 0,03

2,2 ± 0,03

2,4 ± 0,03

Базофіли,%

0,4 ± 0,003

0,4 ± 0,003

0,4 ± 0,003

Т-лімфоцити




(Е-РОЛ),%

63,7 ± 1,35

67,3 ± 1,21

71,2 ± 1,30

Е-РОЛ, 109/л

1,28 ± 0,11

1,11 ± 0,10

0,95 ± 0,10

В-лімфоцити




(М-РОЛ),%

9,6 ± 0,78

8,2 ± 0,88

8,5 ± 0,85

М-РОЛ, 109/л

0,19 ± 0,01

0,14 ± 0,01

0,11 ± 0,01

Нульові клітини, %

26,7 ± 0,90

24,5 ± 0,92

20,3 ± 0,96

Теофілін-резистентні Т-лімфоцити, %

49,8 ± 1,05

55,6 ± 1,17

54,4 ± 1,29

Теофілін чутливі Т-лімфоцити, %

26,4 ± 0,77

25,4 ± 0,82

25,5 ± 0,96

Е-РОК, %

41,7 ± 1,35

45,0 ± 1,08

47,4 ± 1,06

Нейтрофіли, фагоцитуючі, %

1,39 ± 0,10

1,86 ± 0,09

1,90 ± 0,10

lgA, г/л

1,2 ± 0,10

1,00 ± 0,09

1,01 ± 0,10

lgM, г/л

11,37 ± 0,39

9,85 ± 0,26

11,01±0,45

lgG, г/л

6,8 ± 0,12

8,1 ± 0,15

12,2 ± 0,19

ШОЕ, мм/год.

6,53 ± 0,25

5,60 ± 0,21

4,90 ± 0,26





Для любых предложений по сайту: [email protected]