ПІДРУЧНИК ІМУНОЛОГІЯ - Меркьюрі Поділля 2013
СТРУКТУРА І ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ
Імунологічні порушення при старінні
Зміни в роботі імунної системи починаються задовго до будь яких проявів старіння організму. Нормальна імунна реакція й непорушена генетична регуляція імунореактивності - необхідна умова стійкості до хвороб і старіння.
На вікові ослаблення функцій імунної системи впливають як екзогенні, так і ендогенні фактори: зміна клітинного оточення (порушення нейрогуморальної рівноваги), зміни самих клітин імунної системи. Багатьма дослідниками старість розглядається як Т-імунодефіцит і, характерні для старіння зміни в популяції Т-клітин обумовлені віковою інволюцією тимусу.
При старінні відбувається зменшення кількості Т-лімфоцитів. Однак іноді загальна кількість клітин може й не змінюватися, але збільшується кількість клітин, в яких немає потреби, що пов'язано зі зниженням активності рецепторного апарата клітини. Старіння характеризується більш вираженим зниженням рівня популяції Т-супресорів (CD8+ клітин) і менш вираженим — Т-хелперів (CD4+ клітин). Виявляються певні особливості усередині популяцій Т-хелперів у літніх людей, зокрема, спостерігається дефіцит Т-клітин пам'яті.
Головна вікова зміна імунної системи - інволюція тимусу, що починається при статевому дозріванні. Вона складається з прогресивної втрати клітинності (до старості маса тимусу зменшується на 90%) з виснаженням лімфоїдного пула клітин у зонах кори й кистозними змінами епітеліальних клітин. Зі збільшенням віку знижується вихід диференційованих Т-клітин, синтез і секреція поліпептидних гормонів тимусу, таких як тимозин, тимопоетін і тимулін. У всіх випадках зниження ендокринної активності тимусу відіграє патогенну роль у вікових дисфункціях імунної системи.
При старінні відбувається зниження експресії антигенів гістосумісності на Т-лімфоцитах, що обумовлює зниження розпізнавання алоантигенів і подальшої передачі інформації, необхідної для елімінації антигену й антитілопродукції.
Однак вплив інволютивних процесів у тимусі не обмежується тільки Т-клітинною ланкою імунітету, вони захоплюють і В-клітинну ланку - як шляхом взаємодії клітин в імунній відповіді, так і шляхом впливу на формування В-клітин з їхніх попередників у кістковому мозку, в окремих випадках В-клітинний імунодефіцит залежить від внутрішніх дефектів самих В-клітин.
Вікові зміни гуморального імунітету. Старіння значимо асоціюється із присутністю різних антитіл, особливо антитіл проти ядерних антигенів. Є також докази, що старіння діє на швидкість продукції антитіл за допомогою активованих В-клітин.
У процесі старіння слабшає гуморальна імунна відповідь як на ауто- логічні, так і на екзогенні антигени, у чому безпосередньо беруть участь різні класи імуноглобулінів. З віком розвивається дисбаланс імуноглобулінів. Безперечним при старінні є зниження в крові концентрації IgM, тобто знижена первинна гуморальна відповідь. Вміст IgG і IgA має тенденцію до збільшення. При наявності інфекційного процесу особливо зростає концентрація IgA. Дисбаланс імуноглобулінів вказує на зниження протимікробного захисту, із цим пов'язане підвищення сприйнятливості до інфекцій у людей літнього й старечого віку.
Є відомості про зниження концентрації лізоциму, активності b-лізину й вмісту С3 компонента комплементу в літніх осіб. Зміни в макрофагальній системі при старінні пов'язані зі зниженням міграційної здатності клітин, зі зменшенням числа активних клітин, зі зниженням інтенсивності поглинання й руйнування захопленого матеріалу, тобто зниженням поглинальної здатності й здатності макрофагів до перетравлення.
Для літнього й старечого віку характерне зниження не тільки протимікробного імунітету, але й противірусного й протипухлинного захисту, що безпосередньо пов’язано з реакціями клітинного імунітету, в яких беруть участь природні кілери. При старінні змінюється кількісний вміст клітин кілерів; воно може як збільшуватися, так і знижуватися. Функціональна ж їхня активність після 70 років, як правило, знижується. Лише в довгожителів відзначається знову зростання активності NK-клітин, які беруть на себе реакції клітинного імунітету.
Підсумовуючи все вищевикладене, зміни в імунній системі, що супроводжують старіння людини такі (Бутенко Г.М., 2003):
✵ починаючи з періоду статевого дозрівання, відбуваються атрофічні процеси в тимусі і він поступово заміщається сполучною й жировою тканиною;
✵ зменшується продукція гормонів, що сприяють утворенню Т-лімфоцитів; з іншої сторони з'являються речовини, які гальмують проліферацію лімфоцитів;
✵ знижується рівень цитокіну ІЛ-7, що стимулює розмноження й диференціацію тимоцитів;
✵ порушується контроль за підтримкою антигенної сталості організму;
✵ знижується здатність до імунної відповіді на чужорідні агенти;
✵ підвищується частота й збільшується виразність автоімунних реакцій, підвищується рівень циркулюючих імунних комплексів;
✵ збільшується імовірність виникнення лімфопроліферативних захворювань - доброякісних (моноклональних гамапатій) і злоякісних (різних форм лейкозів);
✵ зменшується розмаїтість вироблюваних антитіл і Т-клітинних рецепторів, звужується їхній спектр;
✵ знижується рівень відповіді і його тривалість;
✵ зменшується в крові кількість CD4+Т-клітин і CD19+В-клітин, збільшується число CD8+Т-клітин при зниженій реакції на мітогени й підвищенні рівня циркулюючих імуноглобулінів;
✵ підвищується рівень ІЛ-6, ФНП-α, розчинного ФНП II типу;
✵ зменшується співвідношення CD4/CD8 з підвищенням експресії HLA-DR;
✵ відзначається підвищена схильність до інфекційних захворювань (інфекцію виявляють в 65% померлих у літньому віці); при цьому відсутня лихоманка;
✵ вікові зміни імунітету відіграють роль у патогенезі атеросклеротичного ушкодження судин (імунна система й хронічне запалення ініціюють дисфункцію ендотеліальних клітин, а зміни ліпідного складу судинної стінки є вторинним чинником).
На закінчення приводимо основні відносні і абсолютні значення лейкоцитів і основних класів імуноглобулінів крові, складових показників імунограми, у здорової людини у віковому аспекті (табл. 8).
Таблиця 8. Показники імунограми у здорових людей різного віку
Показник |
Середні значення М ± m у людей різного віку |
||
18 - 25 років |
27 - 55 років |
60 - 80 років |
|
Лейкоцити, 109/л |
6,53 ± 0,25 |
5,60 ± 0,21 |
4,90 ± 0,26 |
Лімфоцити, % |
30,8 ± 1,07 |
29,4 ± 1,11 |
27,1 ± 1,00 |
Лімфоцити, 109/л |
2,02 ± 0,15 |
1,65 ± 0,11 |
1,33 ± 0,12 |
Нейтрофіли: |
|||
палочкоядерні, % |
1,8 ± 0,02 |
1,56 ± 0,015 |
1,6 ± 0,02 |
сегментоядерні,% |
58,2 ± 1,13 |
60,3 ± 1,18 |
62,6 ± 1,15 |
Моноцити,% |
6,5 ± 0,27 |
6,2 ± 0,24 |
5,9 ± 0,25 |
Еозинофіли,% |
2,3 ± 0,03 |
2,2 ± 0,03 |
2,4 ± 0,03 |
Базофіли,% |
0,4 ± 0,003 |
0,4 ± 0,003 |
0,4 ± 0,003 |
Т-лімфоцити |
|||
(Е-РОЛ),% |
63,7 ± 1,35 |
67,3 ± 1,21 |
71,2 ± 1,30 |
Е-РОЛ, 109/л |
1,28 ± 0,11 |
1,11 ± 0,10 |
0,95 ± 0,10 |
В-лімфоцити |
|||
(М-РОЛ),% |
9,6 ± 0,78 |
8,2 ± 0,88 |
8,5 ± 0,85 |
М-РОЛ, 109/л |
0,19 ± 0,01 |
0,14 ± 0,01 |
0,11 ± 0,01 |
Нульові клітини, % |
26,7 ± 0,90 |
24,5 ± 0,92 |
20,3 ± 0,96 |
Теофілін-резистентні Т-лімфоцити, % |
49,8 ± 1,05 |
55,6 ± 1,17 |
54,4 ± 1,29 |
Теофілін чутливі Т-лімфоцити, % |
26,4 ± 0,77 |
25,4 ± 0,82 |
25,5 ± 0,96 |
Е-РОК, % |
41,7 ± 1,35 |
45,0 ± 1,08 |
47,4 ± 1,06 |
Нейтрофіли, фагоцитуючі, % |
1,39 ± 0,10 |
1,86 ± 0,09 |
1,90 ± 0,10 |
lgA, г/л |
1,2 ± 0,10 |
1,00 ± 0,09 |
1,01 ± 0,10 |
lgM, г/л |
11,37 ± 0,39 |
9,85 ± 0,26 |
11,01±0,45 |
lgG, г/л |
6,8 ± 0,12 |
8,1 ± 0,15 |
12,2 ± 0,19 |
ШОЕ, мм/год. |
6,53 ± 0,25 |
5,60 ± 0,21 |
4,90 ± 0,26 |