Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001
Частина І. Загальна мікробіологія
МІКРОБИ ТА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ. ГЕНЕТИКА ТА МІНЛИВІСТЬ МІКРООРГАНІЗМІВ. БАКТЕРІОФАГИ. АНТИБІОТИКИ
Мікроорганізми поширені всюди (у ґрунті, воді, повітрі, на рослинах, предметах, в організмах тварин, людей).
На різних об'єктах навколишнього середовища можуть зберігатись і навіть розмножуватися патогенні мікроорганізми, тому ці об'єкти можуть бути факторами передачі інфекцій. Знання про поширення мікроорганізмів у природі, вплив різних факторів навколишнього середовища на мікроорганізми має велике значення для усунення шляхів поширення мікробів, а отже, і профілактики інфекційних захворювань.
Навчальна мета
Знати:
- поширення патогенних мікроорганізмів у довкіллі;
- склад нормальної мікрофлори організму людини, її значення;
- фактори навколишнього середовища, що впливають на життєдіяльність мікроорганізмів;
- способи знешкодження мікроорганізмів (дезінфекція, стерилізація);
- види та причини мінливості мікроорганізмів, практичне значення її;
- структуру та властивості фагів, їх типи, види і практичне застосування;
- природу антибіотиків, спектр дії, роль у мінливості мікробів;
- сучасні хіміотерапевтичні препарати.
План
1. Поширення мікроорганізмів у природі: а) ґрунті; б) воді; в) повітрі.
2. Нормальна мікрофлора організму людини, її значення.
3. Вплив фізичних, хімічних і біологічних факторів на мікроорганізми.
4. Методи знешкодження мікроорганізмів: а) стерилізація; б) дезінфекція.
5. Особливості генетики мікробів:
а) спадкова та неспадкова мінливість;
б) позахромосомні структури мінливості;
в) практичне значення мінливості.
6. Фаги (структура, властивості та використання).
7. Антибіотики: а) джерела; б) механізм дії; в) спектр дії; г) резистентність мікроорганізмів до антибіотиків; д) побічна дія.
8. Хіміотерапевтичні препарати.
ПОШИРЕННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ У ПРИРОДІ
Мікрофлора ґрунту. Ґрунт є найсприятливішим природним середовищем для розмноження та збереження мікроорганізмів. Якісний і кількісний склад мікрофлори залежить від типу, структури, фізико-хімічного стану ґрунту, температури, pH, наявності вологи та ін.
Обсіменіння ґрунту патогенними мікробами відбувається внаслідок біологічного забруднення його стічними водами, виділеннями тварин і людей, різноманітними відходами. Ґрунт найбільш забруднений на глибині 10—20 см (оскільки сонячне світло, відсутність вологи та інші фактори знищують мікроби на поверхні ґрунту).
Патогенні мікроорганізми можуть зберігатися в ґрунті протягом кількох днів, тижнів і місяців, а споротворні — упродовж десятиліть. Тому ґрунт є важливим джерелом і фактором передачі інфекцій, збудники яких постійно в ньому живуть і розмножуються (С. botulinum, С. perfringens, С. tetani, актиноміцети, гриби — збудники мікозів та ін.). Через ґрунт можуть передаватись інфекції, збудники яких попадають у нього з виділеннями тварин і людей. Це такі мікроорганізми, як кишкові палички, шигели, сальмонели черевного тифу й паратифів А і В, збудники туляремії, чуми, сибірки, мікобактерії туберкульозу, ентеровіруси, а також цисти найпростіших, яйця гельмінтів.
Санітарно-показовою мікрофлорою ґрунту є Е. coli, С. perfringens, термофільні мікроорганізми та ін. Санітарно-бактеріологічний стан ґрунту визначають за такими показниками:
1) загальне мікробне число (ЗМЧ) — кількість мікробів в 1 г ґрунту; 2) колі-титр — найменша кількість ґрунту, в якому містяться Е. соlі; титр С. perfringens. Санітарно-протиепідемічні заходи повинні бути спрямовані на захист ґрунту від забруднення його патогенними мікроорганізмами.
Мікрофлора води. Відкриті водоймища є також природним джерелом мікроорганізмів. У ґрунтових водах їх мало. Забруднення патогенними мікробами водоймищ відбувається тими ж шляхами, що й ґрунту. Тому через воду можуть передаватися ті ж інфекції, що й через ґрунт. Деякі збудники у воді зберігаються краще, тому вода є фактором передачі також холери, туляремії, лептоспірозу, дизентерії, ентеровірусних інфекцій (гепатиту А, Коксакі, ECHO, поліомієліту).
Санітарно-показовою мікрофлорою є Е. coli та ентеровіруси. Визначають такі показники: 1) колі-індекс води — кількість Е. coli в 1 дм3 води; 2) ЗМЧ — кількість мікробів в 1 см3 води. З метою профілактики інфекцій слід оберігати водоймища та джерела питної води від обсіменіння патогенними мікроорганізмами, проводити знезаражування питної води та води плавальних басейнів.
Мікрофлора повітря. Повітря — несприятливе середовище для розмноження мікроорганізмів (недостатня кількість поживних речовин, згубна дія сонячної радіації), але деякий час вони здатні перебувати в ньому. Повітря забруднюється мікробами з пилом, який потрапляє з ґрунту. Повітря закритих приміщень містить переважно мікрофлору, яка потрапляє з поверхні тіла людини, а також виділяється під час чхання, кашлю, розмови. У повітрі мікроби зберігаються порівняно недовго, але цього досить для поширення інфекції.
Через повітря передаються дифтерія, туберкульоз, коклюш, кір, грип, натуральна віспа, епідемічний паротит, аденовірусні та інші інфекції.
Санітарно-показовою мікрофлорою є патогенні стафілококи, гемолітичні стрептококи, дріжджоподібні та плісеневі гриби тощо. Санітарний стан повітря визначають за такими показниками: 1) ЗМЧ — кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря;
2) кількість S. aureus і гемолітичних стрептококів в 1 м3 повітря. Для запобігання поширенню інфекцій через повітря необхідно дотримуватися санітарно-гігієнічного режиму, особливо в хірургічних, акушерських та дитячих стаціонарах, де можуть виникати внутрішньолікарняні інфекції.
Крім планових обстежень ґрунту, води та повітря, проводять обстеження за епідеміологічними показаннями. Виявляють не тільки санітарно-показову, а й патогенну мікрофлору.