Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001

Частина І. Загальна мікробіологія

УЧЕННЯ ПРО ІМУНІТЕТ. СПЕЦИФІЧНА ІМУНОПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ТА ІМУНОТЕРАПІЯ. АЛЕРГІЯ ТА АНАФІЛАКСІЯ

АЛЕРГІЯ ТА АНАФІЛАКСІЯ

Імунні реакції організму на речовини, що несуть чужорідну інформацію, можуть зумовлювати стан як несприйнятливості, так і підвищеної чутливості.

Алергія (від лат. alios — інший, ergos — дія) — це змінена під впливом патогенних мікроорганізмів, токсинів та інших речовин реактивність організму.

Речовини, які спричинюють алергію, називають алергенами. Алергенами можуть бути мікроорганізми, їх токсини, білки тваринного та рослинного походження, лікарські препарати, гетерологічні сироватки та ін. Це повноцінні алергени.

Алергію можуть спричинювати гаптени — речовини, які стають алергенами після зв'язування з білками організму. До них відносять промислові (лаки, фарби, мила) та побутові алергени (пил, пух свійських тварин і птахів), лікарські засоби (антибіотики, аспірин та ін.), рослинні алергени (пилок рослин підчас цвітіння), косметичні засоби. Потрапляючи в організм, одні алергени стимулюють утворення антитіл, інші — сенсибілізують Т-лімфоцити. Розвивається підвищена чутливість до антигену, який спричинив ці зміни (сенсибілізація). Повторна зустріч з ним може призвести до різних наслідків залежно від виду алергену та характеру імунної перебудови організму (табл. 6 і 7).

Таблиця 6. Види алергічного стану

Таблиця 7. Порівняльна характеристика ГНТ і ГСТ

Підвищена чутливість негайного типу зумовлена реакцією ІgЕ на повторне введення антигену.

Анафілаксія (від лат. ana — проти, phylaxis — захист) — це стан гіперчутливості, який розвивається негайно після повторного введення антигену.

Речовини, які спричинюють анафілаксію, називають ана- філактогенами. До них відносять чужорідні білки, лікарські засоби (сироватки, антибіотики та ін.). Анафілаксія може проявлятися місцевою (феномен Артюса — Сахарова) чи загальною (анафілактичний шок) реакцією.

Механізм анафілаксії. Перше введення (сенсибілізувальна доза) анафілактогену спричинює специфічну сенсибілізацію (підвищену чутливість організму). Утворюються антитіла (ІgЕ). їх максимальний титр спостерігається через 10—12 днів. Циркулюючи в крові, ці антитіла частково адсорбуються на клітинах-мішенях (тканинних базофілах та ін.) У разі повторного введення анафілактоген взаємодіє з антитілами на поверхні клітин-мішеней, що призводить до руйнування клітинної мембрани. Це супроводжується вивільненням із клітини біологічно активних речовин — медіаторів (гістамін, серотонін, брадикінін, лейкотрієни, всього понад 30). Ці речовини діють на інші типи клітин (гладком’язові клітини, клітини кровоносних судин, залоз внутрішньої секреції). Це зумовлює розвиток патологічного процесу: зниження дисперсності гуморального середовища, збільшення проникності стінок судин, подразнення нервових закінчень, порушення обмінних процесів і життєдіяльності клітин. Це призводить до анафілактичного шоку.

Анафілактичний шок — алергічна реакція організму, що виникає після повторного введення анафілактогену. Клінічні симптоми розвиваються швидко, іноді миттєво. Хворі неспокійні, налякані, скаржаться на запаморочення, головний біль, затерплість губ, язика, обличчя, свербіж, почуття здавлювання за грудниною, біль у животі. Спостерігається гіперемія, а згодом — блідість шкіри, акроціаноз. З'являється холодний піт, дихання утруднене, пульс частий, артеріальний тиск (AT) знижується, можливі непритомність, судоми. Хворий потребує невідкладної медичної допомоги (якщо її не надати, він може померти).

У разі повторного введення малих доз алергену розвивається десенсибілізація (нечутливість до алергену). Вважають, що малі дози алергену поступово зв'язують ІgЕ. Стан десенсибілізації нетривалий, через 1—2 тиж він зникає.

Для запобігання виникненню анафілактичного шоку необхідно вводити сироватку за методом Безредки. Розвитку анафілактичного шоку можна запобігти за допомогою антигістамінних препаратів (димедрол). З цією ж метою застосовують наркоз.

Сироваткова хвороба може виникнути одразу після введення чужорідної сироватки і перебігає у важкій формі (як анафілактичний шок), якщо в організмі вже є відповідні антитіла. Сироваткова хвороба може виникнути і при одноразовому введенні великої дози сироватки. Її симптоми проявляються через 8—12 днів після введення сироватки, коли мине період сенсибілізації організму. Клінічна картина характеризується появою висипу (кропивниці), свербежу, набряку та болю в суглобах, збільшенням лімфатичних вузлів, підвищенням температури тіла. Ці симптоми поступово зникають.

Атопічні реакції (від лат. atopos — незвичайний) — вид місцевих, спадково зумовлених реакцій. Вони виникають після потрапляння алергенів в організм людей з підвищеною чутливістю до них.

Залежно від органа та тканини, на яких фіксуються антитіла (ІgЕ), розвиваються різні стани: алергічний нежить, бронхіальна астма (ураження дихальних шляхів), кон'юнктивіт (ураження очей), кропивниця (ураження шкіри) та ін.

Для виявлення підвищеної чутливості застосовують шкірні проби з алергеном (шкірно-алергічні проби).

Підвищена чутливість сповільненого типу зумовлена реакцією на алерген сенсибілізованих Т-лімфоцитів. Вона проявляється інфекційною алергією, контактними дерматитами, лікарською алергією. Інфекційна алергія виникає при деяких інфекціях (у людей, які перехворіли, та в тих, кому було зроблено щеплення). Тому шкірно-алергічні проби при цих інфекціях мають діагностичне значення (проба Манту при туберкульозі, проба Бюрне при бруцельозі та ін.).

ГСП можуть спричинювати будь-які хімічні речовини, у тому числі лікарські препарати. У хворого виникає контактний дерматит (екзема та ін.).

Алергічні проби. Алерген (завись убитих мікробів, фільтрат або лізат культури, токсин) уводять нашкірно за методом Пірке або внутрішньошкірно за методом Манту. Якщо в організмі була сформована гіперчутливість, то через 48 год на місці введення алергену розвивається запалення. Результат алергічної проби визначають за величиною інфільтрату (у міліметрах) . Реакцію Манту, яку проводять для виявлення гіперчутливості до туберкуліну, вважають позитивною, якщо діаметр інфільтрату становить 5 мм і більше.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке імунітет?

2. Види імунітету.

3. Фактори неспецифічної природної резистентності: анатомо-фізіологічні, гуморальні, клітинні.

4. Які фактори зумовлюють набутий імунітет?

5. Що таке антигени? Дайте характеристику антигенів бактерій і вірусів.

6. Що таке антитіла? Види імуноглобулінів.

7. Які лімфоцити забезпечують клітинний імунітет?

8. Що таке реакції імунітету? Практичне застосування серологічних реакцій.

9. Основні види вакцин. Методи введення вакцин в організм.

10. Які реакції можуть виникати після введення вакцин?

11. Назвіть види сироваткових імунних препаратів. Як їх уводять в організм?

12. Назвіть ускладнення, які можуть виникнути при введенні сироваток, як їм запобігти?

13. Дайте визначення термінів "алергія" та «анафілаксія". Які речовини можуть бути алергенами?

14. У чому полягає різниця між ГНТ і ГСТ?

15. Механізм розвитку анафілактичного шоку. Як запобігти розвитку цього стану?

16. Що таке інфекційна алергія?

17. Значення алергічних проб.

Тести

1. Виберіть правильне твердження.

Набутий штучний активний імунітет виникає внаслідок:

а) перенесеної інфекції;

б) передачі антитіл через плаценту або з молоком матері;

в) вакцинації;

г) уведення сироваток.

2. Сироватки містять:

а) антигени;

б) антитіла;

в) анатоксини;

г) екзотоксини.

Ситуаційні задачі

1. Після автокатастрофи хворій була введена протиправцева сироватка. На 8-му добу у потерпілої підвищилася температура тіла, з'явився висип на тілі за типом кропивниці, виник свербіж. Що зумовило такий стан хворої?

2. Через 1 хв після введення антибіотика стан хворого погіршився. У нього з'явилися спочатку гіперемія, а потім блідість шкіри, запаморочення, затерплість язика, задишка. Чим пояснити стан хворого? Як запобігти такому стану?

Подумайте!

Відомо, що антитіла починають утворюватися в 1-шу добу після введення антигену. Поступово їх кількість значно збільшується і стає максимальною через 2 тиж. У подальшому антитіла руйнуються. Через скільки днів від початку захворювання можна брати кров для виявлення антитіл?