Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001

Частина IІ. Спеціальна мікробіологія

ЗБУДНИКИ ЗООНОЗНИХ ІНФЕКЦІЙ. ПАТОГЕННІ КЛОСТРИДІЇ. ПАТОГЕННІ СПІРОХЕТИ. РИКЕТСІЇ

ЗБУДНИКИ ЗООНОЗНИХ ІНФЕКЦІЙ

ЗБУДНИКИ БРУЦЕЛЬОЗУ (РІД BRUCELLA)

Бруцельоз — хронічне захворювання людей і тварин, яке характеризується пропасницею та ураженням переважно опорно-рухової, серцево-судинної, сечово-статевої, нервової та інших систем. Збудник цього захворювання був відкритий у 1886 р. Д. Брюсом (і названий на його честь). Збудниками бруцельозу в Україні найчастіше є Brucellamelitensis, Brucella abortus та Brucella suis. У першому випадку людина заражується від кіз та овець, у другому — від великої рогатої худоби, у третьому — від свиней. Але захворювання можуть спричинювати й інші види. В. melitensis — найпатогенніша, тому в 95—97 % випадків саме вона є збудником хвороби.

Морфологія. Бруцели — грамнегативні кокоподібні падички розміром 0,5÷0,7—0,6÷1,5 мкм. Розміщуються безладно, спор не утворюють, капсул не мають (мал. 25).

Мал. 25. Збудник бруцельозу

Культуральні властивості. Вибагливі, ростуть повільно (протягом 2—4 тиж). Використовують такі живильні середовища: сироватково-декстрозний агар, агар із картопляного настою із сироваткою та кров'яним агаром (5 % овеча кров), середовище "Д", печінковий агар, МПА, МПБ. Деякі штами потребують підвищеної концентрації СJ₂.

Резистентність відносно висока, особливо до низьких температур. Тривалий час можуть зберігатися в ґрунті, воді (упродовж 2—4 міс), молочних продуктах (маслі, сирі та інших — до 1 року). Під час кип'ятіння бруцели гинуть миттєво, а під час пастеризації — через 5 хв.

Фактори вірулентності:

1. Фактори адгезії та колонізації.

2. Гіалуронідаза — фактор інвазії.

3. Ендотоксин.

Бруцели мають алергізувальні властивості.

Джерела інфекції — кози, вівці, велика рогата худоба та свині, рідше собаки. Людина заражується під час догляду за тваринами або переробки сировини. Ветпрацівники заражують- ся під час окоту (у навколоплідних водах є багато збудників). Можливе зараження аліментарним (при вживанні продуктів, забруднених бруцелами) або повітряно-краплинним шляхом, але основним все ж таки є контактно-побутовий шлях передачі інфекції. Вхідні ворота — шкіра (мікротравми), кон'юнктива, слизові оболонки порожнин рота та носа. Інкубаційний період триває від 1 тиж до кількох місяців,

Патогенез. Потрапивши в лімфатичні вузли, бруцели розмножуються, утворюють "первинний бруцельозний комплекс". Потім розвивається бактеріемія, відбуваються генералізація процесу та алергізація організму. Бруцельоз перебігає як хронічний сепсис, оскільки спостерігається незавершений фагоцитоз. У фагоциті бруцели недосяжні ні для антитіл, ні для хіміопрепаратів. Вони можуть перетворюватися на L-форму, зумовлюючи тривалу персистенцію та рецидиви хвороби. Клініка бруцельозу дуже різноманітна. Найчастіше уражуються лімфатична, судинна, нервова, опорно-рухова системи, а також печінка та статеві органи. У хворих на бруцельоз можливі інфекційні аборти (у вагітних) та безплідність.

Імунітет тривалий, перехресний до всіх видів бруцел. "Прорив" імунітету буває при інфікуванні великими дозами збудника або при його високій вірулентності.

Методи лабораторної діагностики:

· серологічний (РА, Райта, під час масових обстежень — реакція Хеддльсона; реакція Кумбса, РПГА, ІФА);

· алергічний — проба Бюрне з бруцеліном (позитивна проба свідчить про наявність не лише хвороби, а й імунітету);

· бактеріологічний — переважно виділення гемокультури;

· біологічний — зараження морських свинок.

Матеріал для дослідження: для виділення гемокультури беруть кров із ліктьової вени (5—10 мл), а для серологічних досліджень — з пальця (1—2 мл); сеча, спинномозкова рідина, грудне молоко, рідше випорожнення.

Специфічна профілактика. В осередках бруцельозу застосовують живу вакцину (ЖБВ), виготовлену зі штаму В. abortus. Менш алергенною є хімічна бруцельозна вакцина (ХБВ). Суміш убитих бруцел (убита лікувальна вакцина) та ХБВ використовують для лікування (стимуляція імунітету).

Лікування. Призначають антибіотики (левоміцетин, еритроміцин), а для попередження рецидивів захворювання — бруцельозний імуноглобулін.