Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001

Частина IІ. Спеціальна мікробіологія

ЗБУДНИКИ ЗООНОЗНИХ ІНФЕКЦІЙ. ПАТОГЕННІ КЛОСТРИДІЇ. ПАТОГЕННІ СПІРОХЕТИ. РИКЕТСІЇ

ЗБУДНИКИ ЗООНОЗНИХ ІНФЕКЦІЙ

ЗБУДНИК СИБІРКИ (BACILLUS ANTHRACIS)

Сибірка — це гостре інфекційне захворювання людей і тварин, що характеризується утворенням специфічних карбункулів, іноді ураженням легень або кишок. Має важкий перебіг, летальність висока. Збудником сибірки є Bacillus anthracis, що належить до родини Васillасеае. Це споротворні палички (рід Bacillus).

Морфологія. Це крупні (до 5—8 мкм) грампозитивні палички. У живих мікроорганізмів кінці злегка заокруглені, у вбитих — наче обрубані. У мазках розміщуються парами або ланцюгами (стрептобацили), що нагадують бамбукову палицю (мал. 26). Джгутиків не мають. Поза макроорганізмом утворюють спору, розміщену центрально. В організмі та на живильних середовищах, що містять кров або сироватку, утворюють капсулу, яка іноді може охоплювати весь ланцюг (мал. 27).

Мал. 26. Збудник сибірки: а — з карбункулу; б — спороутворення в культурі

Мал. 27. Збудник сибірки (у гної)

Культуральні властивості. Збудник сибірки — аероб або факультативний анаероб, невибагливий до живильних середовищ. На МПА утворює шорсткі колонії (R-форма) з нерівними краями, які нагадують кучері або «левову гриву". На агарі з пеніциліном ростуть у вигляді намиста ("перлинне намисто"). Збудники утворюють L-форми, розпадаються на окремі кульки, що розміщуються ланцюжком.

На дні пробірки з МПБ з'являється осад, який нагадує жмут вати, а сам бульйон прозорий. Біохімічно дуже активні. Розщеплюють вуглеводи (глюкозу, сахарозу, мальтозу), утворюючи кислоту без газу. Утворюють сірководень, спричинюють зсідання молока.

При посіві в желатин бацили розріджують його, тому ростуть у вигляді ялинки, перевернутої верхівкою донизу.

Антигенні властивості. Збудник має соматичний та капсульний антигени. Соматичний антиген термостабільний, тривалий час зберігається в навколишньому середовищі та трупах тварин. Його виявляють за допомогою реакції термопреципітації за Асколі. У макроорганізмі збудник утворює протективний антиген з імуногенними властивостями.

Резистентність. Вегетативні форми нестійкі, спори надзвичайно стійкі. Десятки років зберігаються в ґрунті, шерсті та шкурах тварин, у засоленому м'ясі. Під час кип'ятінняруйнуються через 45—60 хв, автоклавування за температури 110 °С — через 5—10 хв. Сухий жар (140 °С) витримують до 3 год, 5—10 % розчин хлораміну та 5 % розчин карболової кислоти вбивають їх лише через кілька годин.

Фактори вірулентності. Капсула пригнічує фагоцитоз. Токсин містить 3 компоненти: фактор набряку, фактор синтезу протективного антигену та летальний фактор.

Джерело інфекції — тварини (корови, вівці, олені, свині). Людина заражується від хворих тварин при безпосередньому контакті з ними, а також через забруднені предмети, вироби із зараженої сировини (хутряні, шкіряні, вироби з вовни), при вживанні м'яса хворої тварини. Випадки зараження від хворої людини трапляються вкрай рідко.

Інкубаційний період триває від кількох годин до 6—8 діб.

Вхідні ворота інфекції — найчастіше шкіра (розвивається шкірна форма захворювання, утворюється карбункул), іноді слизові оболонки травного каналу (кишкова форма, що проявляється інтоксикацією, нудотою, блюванням, проносом; у випорожненнях виявляють домішки крові) або дихальних шляхів (легенева форма — зустрічається дуже рідко, розвивається важка бронхопневмонія, що характеризується виділенням спочатку слизового мокротиння, а потім кров'янистого). Смерть настає на 2—3-й день. Іноді захворювання може мати вкрай важкий перебіг (септична форма). Сепсис може виникати первинно або як ускладнення іншої форми захворювання. При цьому виявляють велику кількість збудника в крові, лікворі та деяких внутрішніх органах.

Імунітет стійкий.

Матеріал для дослідження беруть залежно від форми хвороби: а) при шкірній — вміст карбункулу або виразки; б) при кишковій — випорожнення та сеча; в) при легеневій — мокротиння; г) при септичній — кров. Досліджують також ґрунт, воду, харчові продукти, сировину тваринного походження.

Методи лабораторної діагностики. Бактеріологічний метод — основний, але використовують також бактеріоскопічний, біологічний, серологічний (реакцію термопреципітації Асколі використовують, коли не вдається виділити чисту культуру), алергічний (у хворого розвивається сенсибілізація організму, для її виявлення проводять внутрішньошкірну пробу з антраксином).

Специфічна профілактика. Застосовують живу спорову безкапсульну вакцину з вірулентних штамів (вакцина СТІ). Вакцинують тварин, людей із групи ризику. У разі контакту з інфікованим матеріалом уводять протисибірковий імуноглобулін і антибіотики.

Лікування. Уводять протисибірковий імуноглобулін, антибіотики (пеніцилін, тетрациклін, еритроміцин).