Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001

Частина IІ. Спеціальна мікробіологія

ЗБУДНИКИ ЗООНОЗНИХ ІНФЕКЦІЙ. ПАТОГЕННІ КЛОСТРИДІЇ. ПАТОГЕННІ СПІРОХЕТИ. РИКЕТСІЇ

ПАТОГЕННІ КЛОСТРИДІЇ

ОСОБЛИВОСТІ ЗБУДНИКА БОТУЛІЗМУ (С. BOTULINUM)

Ботулізм — важка харчова токсикоінфекція, яка характеризується ураженням ЦНС.

Морфологія та класифікація. Збудник за формою нагадує тенісну ракетку, належить до перитрихів. Існує 8 типів збудника: А, В, C1, С2, D, Е, F і G (утворює 8 токсинів, які мають різні антигенні властивості).

Культуральні властивості. На глюкозокров'яному агарі спочатку утворюють дуже маленькі колонії, які нагадують крапельки роси. Потім колонії збільшуються, стають сіруватими (з рівними або нерівними краями). В агарі, налитому стовпчиком, ростуть у вигляді дископодібних колоній або пушинок.

Резистентність спор надзвичайно висока. Кип'ятіння можуть витримати до 1—6 год, 120 °С — до 3 хв (а деякі штами і більше). Не розмножуються в кислому середовищі (pH 3,0—4,0). Токсини руйнуються під час кип'ятіння через 10 хв і не руйнуються під дією кишкових ферментів.

Фактори вірулентності. Збудник утворює екзотоксин. Він найсильніший серед усіх біологічних отрут (1 г може вбити 1 млн осіб). Токсин виявляє нейротропну дію.

Джерела інфекції. Природне середовище клостридій ботулізму — ґрунт і кишечник тварин. Захворювання виникає після вживання консервованих продуктів (м'ясних, рибних, грибних) або в'яленої риби. У цих продуктах містяться як збудники, так і їх токсини.

Патогенез. Токсин усмоктується в шлунку і кишках, проникає в кров (тому інкубаційний період триває лише кілька годин). Він уражує ядра довгастого та спинного мозку. Перші симптоми — зниження гостроти зору. З'являються туман або "сітка" перед очима, птоз (опущення вік). Крім того, розвиваються атонія кишок (запор, метеоризм), розлади мовлення. Температура тіла нормальна, свідомість збережена. Смерть настає від паралічу серця або дихальних м'язів.

Матеріал для дослідження: а) від хворого — промивні води шлунка, кров, блювотні маси, кал, сеча; б) секційний матеріал — вміст шлунка, тонких і товстих кишок, головний та спинний мозок, лімфатичні вузли; в) залишки продуктів. Матеріал від хворого беруть до введення протиботулінової сироватки й антибіотиків.

Методи лабораторної діагностики: бактеріологічний і біологічний. Для виділення чистої культури матеріал висівають на накопичувальне середовище Кітта—Тароцці. Частину пробірок нагрівають (до температури 85 °С протягом 20 хв) для знищення неспорових форм мікроорганізмів). Для виявлення токсину в патологічному матеріалі або фільтраті культури використовують РНТ. Одній групі мишей уводять фільтрат досліджуваного матеріалу, другій — фільтрат цього ж матеріалу з полівалентною сироваткою типів А, В, С і Е. Якщо миші першої групи загинули, а другої залишилися живими, то ставлять РНТ із кожною сироваткою окремо для встановлення типу токсину.

Специфічна пасивна профілактика. Тим особам, які вживали продукти, що стали причиною отруєння, уводять 1000—2000 МО протиботулінової сироватки типів А, В, С і Е.

Специфічна активна профілактика. Уводять полівалентний ботуліновий анатоксин.

Неспецифічна профілактика — це дотримання технології виготовлення консервів. Бомбажні банки бракують (вміст таких банок інколи має запах згірклого масла).

Лікування. Промивають шлунок, негайно вводять антитоксичну сироватку типів А, В, С і Е. Після визначення типу токсину вводять відповідну сироватку. Сироватку типів А, С і Е вводять по 10 000 МО, типу В — по 5000 МО 4—6 разів на добу протягом 2—4 днів.