ЗООЛОГІЯ ХОРДОВИХ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Захаренко М.О. - 2015
РОЗДІЛ 4. НАДКЛАС ЧОТИРИНОГІ TETRAPODA. НИЖЧІ НАЗЕМНІ ХРЕБЕТНІ
4.3. Визначення представників Земноводних.
1 [2] Хвоста немає. Безхвості. Anura.
2 [1] Хвіст є.
3 [4] Найбільша ширина тулуба вкладається в його довжині (без хвоста) понад три рази. Личинки («пуголовки") безхвостих. Salientia.
4 [3] Найбільша ширина тулуба вкладається в його довжині понад три рази. Хвостаті. Caudata.
Ряд безхвості. Anura.
Таблиця для визначення безхвостих
1 [34] Зуби на верхній щелепі є (пробувати нігтем).
2 [19] Язик на задньому краї глибоко вирізаний як би із двома язичками з боків.
3 [18] Спинно-бічні складки є.
4 [13] Від ока через барабанну перетинку й далі майже до плеча темна скронева Λ-подібна пляма; колір ніколи не буває зелений; самці з резонаторами, схованими під шкірою горла, або зовсім без резонаторів.
5 [6] Внутрішній п'ятковий бугор високий.
Гостроморда або болотяна жаба - Rana arvalis.
6 [5] Внутрішній п'ятковий бугор більш-менш низький, у довжині внутрішнього пальця задньої ноги знаходиться 2-4,5 рази.
7 [8] Відстань від кінця морди до переднього краю ока рівно або навіть трохи більше (максимум 117%) проміжку між темними смужками переднього краю ока; ширина кожної повіки, приблизно, дорівнює ширині проміжку між повіками.
Трав’яна жаба - Rana temporaria.
8 [7] Відстань від кінця морди до переднього краю ока значно більше (112144%) від проміжку між темними смужками переднього краю ока; ширина повіки звичайно більша ширини проміжку між повіками.
9 [12] Зовнішній п'ятковий горбок присутній, черево ніколи не буває червоноп'ятнистим (якщо червоне, то пофарбоване рівномірно).
10 [11] Спинно-бічні складки в передній частині спини досить слабко виражені; барабанна перетинка рівна 0,4-0,5 довжини ока.
11 [10] Спинно-бічні складки добре виражені по всій довжині; барабанна перетинка рівна 0,5-0,6 довжини ока.
13 [4] Скроневої плями немає, а якщо є, то колір спини зелений; самці із зовнішніми резонаторами у вигляді міхурів біля кутів рота.
14 [15] Між спинно-бічними складками досить велика кількість поздовжніх шкіряних смуг.
15 [14] Поздовжніх смуг між спинно-бічними складками немає.
16 [17] Внутрішній п'ятковий бугор високий, в довжині внутрішнього пальця задньої ноги 1-3 рази, а в довжині гомілки - 5-10; резонатори білі.
Ставкова жаба - Pelophylax lessonae.
17 [16] Внутрішній п'ятковий бугор низький, в довжині внутрішнього пальця задньої ноги знаходиться 2,5-4,5 рази, а в довжині гомілки - 9-14 разів; резонатори сірі або майже чорні.
Озерна жаба - Pelophylax ridibundus.
18 [3] Спинно-бічні складки відсутні, шкіра досить горбкувата, так що вигляд жабоподібний.
19 [2] Язик на задньому кінці без вирізки, якщо з вирізкою, то кінці пальців розширені в диски.
20 [23] Кінці пальців розширені в диски.
21 [22] Довжина гомілки, відкладена на спині, укладається 2 рази у відстані від задньопрохідного отвору до лінії, що з'єднує ніздрі або передні краї очей.
Звичайна райка - Hyla arborea.
22 [21] Довжина гомілки, відкладена на спині, вкладається 2 рази у відстань від задньопрохідного отвору до лінії, що з'єднує задні краї очей.
23 [20] Кінці пальців не розширені.
24 [27] Внутрішній п'ятковий бугор лопатоподібний, дуже великий: довжиною, приблизно, дорівнює першому пальцю задньої ноги.
25 [26] На лобі й тім'ї більша поздовжня опуклість.
Звичайна землянка - Pelobates fuscus.
26 [25] Лоб між очима плоский.
27 [24] Внутрішній п'ятковий горбок порівняно невеликої: у кілька раз менший першого пальця задньої ноги.
28 [29] Плавальна перетинка на задніх ногах розвинена дуже слабо, тільки у основі пальців; зіниця не трикутна; зчленувальні горбки є.
29 [28] Плавальна перетинка добре розвинена; зіниця трикутна; зчленувальних горбків немає.
30 [31] Довжина гомілки менша довжини ступні; кінці пальців темні або ледве світлі.
Червоночерева джерлянка - Bombina bombina
31 [30] Довжина гомілки дорівнює або більша довжини ступні; кінці пальців ясно світлі.
32 [33] Живіт (у живих!) у червоних плямах; шкіра на нижній частині тіла гладка.
Жовточерева джерлянка - Bombina variegata.
34 [1] Зубів у верхній щелепі немає.
35 [38] З нижньої сторони третього (в напрямку з кінця) зчленування четвертого (самого довгого) пальця задньої ноги один горбок.
36 [37] Кінець четвертого (зовнішнього) пальця передньої ноги заходить за перше (з кінця) зчленування третього пальця.
Зелена ропуха - Bufo viridis.
37 [36] Кінець четвертого пальця передньої ноги не доходить до першого зчленування третього пальця.
35 [35] З нижньої сторони третього зчленування четвертого пальця задньої ноги два горбки.
39 [40] Внутрішній край передплесни з поздовжньою шкірною складкою.
Очеретяна ропуха - Bufo calamita.
40 [39] Внутрішній край передплесни без поздовжньої шкірної складки.
Звичайна ропуха - Bufo bufo. 4.4. Походження, еволюція земноводних. У верхньому девоні від прісноводних кистеперих риб відособились перші земноводні - іхтіостегіди. Можливо, вже у верхньому девоні вони дали початок двом підкласам земноводних - тонкохребцевим і дугохребцевих - пануючих у наземній фауні кам’яновугільного періоду та витісняючих прісноводних кистеперих риб із мілководних водойм. Палеозойських земноводних, незалежно від їх таксономічної приналежності, звичайно назвали стегоцефалами або панцирноголовими. Вони були покриті суцільним панциром із покривних кісток (шкірних). В панцирі мались лише отвори ніздрів, очниць і тім’янного органа. У деяких стегоцефал тіло було покрите рибоподібною лускою, в інших шкірні окостеніння зберігались на нижній стороні тіла, утворюючи черевний панцир (захист черева при лазанні по суші). В багатьох видів тазовий пояс не з’єднувався з хребетним стовпом, а пояс передніх кінцівок деколи зберігав зв’язок із потиличним відділом черепа. Парні кінцівки були відносно слабкішими.
Дугохребцеві земноводні палеозойської ери об’єднуються в надряд лабіринтодонтів, названих тому, що зовнішня поверхня їхніх зубів мала складну складчастість, на поперечному розпилі зуба утворюючи лабіринт емалевих петель. В цей надряд включають чотири ряди. В кінці девону ряд іхтіостегід дав початок багатьом групам земноводних; від нього ж відділилась гілка, що веде до рептилій. Ряд рахітомові - та відокремлений від нього в карбоні ряд стереоспондільних амфібій були представлені видами різного розміру (найбільші досягали 5 м довжини). Можливо, вони жили на берегах величезних річок і озер, здобич (переважно рибу) очікували на мілководді. В частини видів, які мали велику голову, тяжкий тулубовий хвіст був помітно вкорочений. Лабіринтодонти почали вимирати в кінці палеозою (у пермі) і лише небагато збереглося до середини тріасу. Ймовірно, від якихось примітивних рахітомових виникли стрибаючі безхвості земноводні - надряд Salientia. У відкладах нижнього тріасу знайдені залишки примітивних безхвостих (довжина біля 10 см тулубових хребців до 15 були короткі ребра, стегно довше за гомілку, можливо був короткий хвіст); їх об’єднує в ряд Proanura. Види, які зустрічалися десь зі середнього юра (тулубових хребців біля 10, гомілка не коротша стегна) відносять до ряду безхвості, включаючи сюди і всіх сучасних безхвостих земноводних.
В кінці девону - початку карбону від якихось іхтіостегід або примітивних рахітомових відділився ряд антракозаври (або емболомери). За способом життя (досить крупні рибоїдні хижаки) і за загальними рисами будови вони були подібні на примітивних рахітомових, відрізнялись від них лише деякими деталями будови хребців, черепа (вирізки на його задньому краю, формування одного потиличного виросту. В середині карбону від них відділились сеймуріаморфи. Ряд зоологів та палеонтологів, мають схильність відносити їх до класу земноводні виділяючи в підклас батрахозаврів. В кінці девону від іхтіостегій відокремились тонкохребцеві земноводні - підклас Lepospondyli. Палеозойських лепоспондільних стегоцефал ділять на три ряди. Ряд мікрзаурія представлений дрібними формами (до 50 см довжини), зовні нагадували сучасних тритонів і саламандр. Від якихось, можливо, пермських мікрозаурій відділились нині існуючі ряди земноводних: хвостаті (залишки відомі з середини крейдового періоду) і безногі (викопні залишки поки що не виявлені). Ряд некриідіа об’єднує більш великих за розмірами (довжиною до 100 см) тритоноподібних земноводних, які вели переважно водний спосіб життя. Ряд аістопода охоплює дрібних тварин (довжина 20-50 см) із змієподібним тілом і редукованими кінцівками. Вважалось, що вони вели водний спосіб життя; тепер висловлюється, можливо, більш обґрунтоване припущення, що втрата кінцівок була пов’язана з перебуванням у густих трав’яних заростях берегів водойм. Останні два ряди вимерли, не залишивши потомків.
Таким чином, адаптивна радіація палеозойських амфібій мала місце в кам’яновугільному і частково в перському періодах. В останньому періоді
більшість груп вимерли і лише окремі форми деяких груп дожили до середини тріасу. Можливо таке швидке вимирання обумовлене біотичними, а не кліматичними причинами. В нижній пермі, як і в карбоні, на більшій частині суші переважав теплий і вологий клімат. Лише у верхній пермі і в тріасі, після вимирання більшості палезойських земноводних, він став більш сухим і жарким. Сеймуріаморфні і примітивні земноводні зберігали значні амфібійні риси, заселяли такі ж біотопи, що і земноводні. Маючи велику рухомість і, можливо, складну поведінку, сеймуріаморфи і відокремились від них у верхньому карбоні - пермі, інші групи рептилій поступово витісняли (шляхом харчової конкуренції і прямого переслідування) земноводних із засвоєних ними місцях перебування. Довше уціліли земноводні з водним способом життя, але і вони в тріасі відступили перед натиском рептилій, деякі форми заселили водні біотопи, вторинно перейшовши до водного або напівводяного способу.
Контрольні запитання
1. Загальна характеристика земноводних.
2. Будова шкіри земноводних.
3. Скелет земноводних.
7. Травна система земноводних.
5. Дихальна система земноводних.
6. Видільна система земноводних.
7. Кровоносна система земноводних.
8. Нервова система земноводних.
9. Статева система земноводних.
10. Розмноження та розвиток земноводних.
13. Значення земноводних в природі та житті людини.
14. Класифікація земноводних.
15. Порівняльна характеристика органів дихання амфібій і риб.
16. Порівняльна характеристика нервової системи амфібій і риб.
17. Порівняльна органів виділення амфібій і кісткових риб.
18. Органи чуття амфібій.
19. Спосіб життя кісткових риб.
20. Порівняльна характеристика скелету амфібій і риб.
21. Екологічні групи амфібій.
22. Піклування про потомство у амфібій.
23. Водні та сухопутні амфібії.
24. Особливості живлення амфібій.
25. Значення амфібій у природі та житті людини.
26. Екзотичні амфібії.
27. Червонокнижні амфібії України.
28. Систематика амфібій.
29. Роль звуків у житті амфібій.