Зоологія хордових - підручник - Й. В. Царик - 2013

Розділ 4. ВІДДІЛ ЩЕЛЕПНОРОТІ, або ЕКТОБРАНХІАТИ, GNATHOSTOMATA, seu ECTОBRANCHIATA. НАДКЛАС Риби РІSCES

4.2. КЛАС КІСТКОВІ РИБИ OSTEICHTHYES

4.2.3. Систематика класу кісткових риб і характеристика представників окремих рядів

4.2.3.3. Група Костисті риби Teleostei

4.2.3.3.6. Надряд Параперкоїдні Parapercomorpha

Це - давня за походженням група, відома за викопними формами з крейдяного періоду. Спинних плавців 1-3; черевні розташовані під грудними або перед ними. Мають замкнутий плавальний міхур.

Ряд Тріскоподібні Gadiformes. Поєднує близько 700 видів (з них понад 500 більш-менш глибоководні). Багато цінних промислових видів. Луска циклоїдна, іноді редукується. Більшість видів веде придонний зграйний спосіб життя, поїдаючи різних безхребетних і дрібних риб. Розміри від 10-30 см до 1-1,5 м. Живуть переважно в холодних водах.

У недалекому минулому одним з основних промислових видів була тріска Gadus morhua, що живе в помірних і північних районах Атлантичного й Тихого океанів. Досягає у віці 20-25 років довжини до 1,5 м і маси понад 40 кг; звичайні розміри риб у промислових виловах - 40-80 см. Риби тримаються біля дна, полюючи на дрібну рибу, придонних і донних безхребетних. Крім м’яса, цінується тріскова печінка, що містить до 50% жиру і багата на вітаміни А й D (у великої нагульної тріски печінка становить до 10% маси риби). Серед тріскових, що мають важливе промислове значення, пікша Melanogrammus (Gadus) aeglefinus (Атлантика), минтай Theragra chalcogramma (північ Тихого океану), хек Merluccius bilinearis (рис. 4.51). У прибережних водах Тихого океану добувають навагу Eleginus gracilis, що навага нереститься узимку. У холодних ріках і озерах північної півкулі живе минь Lota lota, що досягає довжини 1 м і маси 3035 кг. У наших річках, зокрема в басейнах Дніпра та Дністра, минь не росте до таких розмірів (звичайно - до 50 см і 2 кг). Оптимальна температура для цієї риби - 4-10°С, тому вона інтенсивно живиться і нерестує в зимовий час. Нерест у грудні-січні.

Рис. 4.51. Пікша Melanogrammus aeglefinus