ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

РОЗДІЛ ТРИШАРОВІ (TRIPLOBLASTICA), або БІЛАТЕРАЛЬНІ (BILATERIA) ТВАРИНИ

ПІДРОЗДІЛ СПІРАЛЬНІ (SPIRALIA)

ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ (ANNELIDA)

ПІДТИП БЕЗПОЯСКОВІ (ACLITEIJATA)

КЛАС ДИНОФIЛІДИ (DINOPHILIDA)

До цього класу належить невелика група морських донних червів (кілька десятків видів) міліметрових розмірів.

Будова. Тіло динофілід видовжене, циліндричне й складається, як і в інших анелід, з головної лопаті (простомія), тулуба з п’ятьма- шістьма слабо відокремленими сегментами й хвостовою частиною (пііїдія) (рис. 178). На сегментах замість параподій є війчасті пояски, а на черевному боці тіла - широка миготлива смужка, що тягнеться від навколо ротової частини до хвостової.

Шкірно-м'язовий мішок має особливу будову: замість кутикули тіло зовні вкриває прокутикула, яка складається з виростів епітеліальних клітин і продуктів їхнього виділення; є ділянки з війчастим покривом. Мускулатура представлена окремими кільцевими й поздовжніми м'язами, які не утворюють суцільного шару.

Порожнина тіла. Динофіліди мають добре розвинений непочленований целом, який складається з трьох видовжених мішків, що тягнуться вздовж тіла обабіч кишечнику й під ним.

Між шкірно-м'язовим мішком, целомічними мішками й кишечником розмішується паренхіма, у клітинах якої відкладаються запаси поживних речовин. Після їх використання під час зимівлі клітини паренхіми руйнуються, і на їхньому місці утворюється схізоцельний простір, наповнений рідиною.

Травна система. Особливістю травної системи є наявність позаду рота посторального органа, в якому лежить щільний язичок, вкритий

складчастою кутикулою. Язичком динофіліди зішкрібають із субстрату діатомові водорості й інші дрібні організми, якими вони живляться.

Рис. 178. Схема організації Dinophilus vorticoides (з Беклемішева): а - загальна схема будови самця; б - схема поперечного зрізу самця в середній частині тіла: 1 - надглотковий ганглій; 2 - війчасті кільця; 3 - вічко; 4 - рот; 5 - глотка; 6 - черевна нервова драбина; 7 - сім'яник; 8 - анальний отвір; 9 - статевий отвір; 10 - кишечник; 11 - нефридії; 12 - комісура; 13 - бічний мішок целома;

14 - черевний мішок целома; 15 - ганглій; 16 - черевна війчаста смужка; 17 - поздовжні м'язи

Органи виділення представлені кількома парами метамерно розташованих протонефридіїв, які вдаються в цслом тонкостінними пухирцями з миготливим полум'ям (видозмінені циртоцити).

Кровоносна система відсутня.

Органи дихання також відсутні; газообмін відбувається через поверхню тіла.

Нервова система має вигляд "нервової драбини" із широко розставленими стовбурами. Будова надглоткового ганглія є досить простою.

Органи чуття представлені парою вічок на спинному боці простомія, які за будовою нагадують очі турбелярій, парою нюхальних ямок на першому сегменті тулуба та розкиданими у шкірі рецепторами дотику.

Статева система. Динофіліди є роздільностатевими. Гонади парні, мають вигляд довгих мішків, які лежать по боках тіла. У самців це пара ковбасоподібних сім'яників, розташованих обабіч черевного целомічного мішка. Від них відходять парні протоки, які утворюють розширення - сім'яні міхурці, а потім зливаються в непарну протоку, що відкривається назовні й має копулятивний орган. Як відбувається запліднення, незрозуміло. У самок є дві пари яєчників, що розташовані, як і сім'яники в самця, але не мають вивідних проток. У статевозрілої самки в черевному целомічному мішку міститься сперма самця, а пізніше туди через розриви стінок яєчника потрапляють яйцеклітини, які запліднюються.

Розвиток відбувається без метаморфозу. Динофіліди не здатні до регенерації. Нестатевого розмноження в них не виявлено.

Динофіліди живуть на літоралі у скупченнях водоростей. Dinophilus vorticoides, який зустрічається на узбережжях Білого та Баренцового морів - найбільш вивчений вид. Він має своєрідний життєвий цикл. Молоді особини, вийшовши з яєць навесні, ростуть, досягаючи 0,5- 0,8 мм, і наприкінці літа інцистуються, переходячи у стан спокою, зимують, а в лютому-березні виходять із цисти, знову ростуть (до 1,2— 1,5 мм) і, досягши статевої зрілості, розмножуються.

Щодо природи цих тварин єдиної думки не існує. Динофіліди мають певні риси метамерної будови (війчасті кільця, протонефридії, "нервова драбина"), проте справжні сегменти в них відсутні, целом є неметамерним. Деякі вчені вважають їх неотенічними личинками кільчастих червів (метатрохофорами), що здатні розмножуватись, інші (і це більш імовірно) - окремою гілкою, що рано відокремилась від інших кільчаків і зберегла деякі риси більш примітивної організації. Водночас вони набули й ознак спеціалізації: спрощення життєвого циклу, відсутність здатності до регенерації.