ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008

ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)

РОЗДІЛ ТРИШАРОВІ (TRIPLOBLASTICA), або БІЛАТЕРАЛЬНІ (BILATERIA) ТВАРИНИ

ПІДРОЗДІЛ ЛИНЯЮЧІ (ECDYSOZOA)

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROPODA)

ПІДТИП ХЕЛІЦЕРОВІ (CHELICERATA)

НАДКЛАС ПАВУКОПОДІБНІ (ARACHNIDА)

КЛАС ПСЕВДОСКОРПІОНИ (PSEUDOSCORPIONES)

Псевдоскорпіони - дуже поширені у світі, дрібні (2-3, рідше до 7 мм) хижі павукоподібні, ведуть прихований спосіб життя у ґрунтовому гумусі, під камінням, корою дерев, під листям, у норах і гніздах хребетних тварин, печерах. Є синантропні види. Описано близько

1,3 тис. видів, більша частина - з тропічних регіонів. В Україні псевдоскорпіонів ніхто спеціально не вивчав. По всій території поширений космополітичний звичайний, або книжковий псевдоскорпіон (Chelifer cancroides) (рис. 292, б). Відомі також два види з печер Криму та два види знайдено на Закарпатті.

Будова. Голово груди у псевдоскорпіонів вкриті щитом, на його передньому краї є одна-дві пари очей, іноді очі відсутні. Черевце широке, посегментоване. Хеліцери невеликі, клішні з гребінчастими виростами. На кінцях рухомих пальців хеліцер відкриваються протоки парних павутинних залоз, розташованих у головогрудях. Педипальпи, як й у скорпіонів, мають клішні, якими псевдоскорпіони утримують здобич. Крім хапальної, педипальпи виконують функцію органів дотику, на їхніх клішнях є довгі чутливі волоски - трихоботрії. У багатьох видів на клішнях педипальп відкриваються протоки отруйних залоз, отрута яких паралізує жертву. Деякі види перетирають їжу хеліцерами, але більшість робить у тілі жертви невеликий отвір, через який впорскуються травні соки, потім здобич висмоктується. Полюють псевдоскорпіони на дрібних ракоподібних, комах, кліщів, нематод тощо.

Дихають псевдоскорпіони за допомогою трахей, які відкриваються на другому і третьому сегментах черевця. Від кожної стигми всередину відходить коротка трубка з пучком нерозгалужених довгих тонких трахей.

Розмноження. Запліднення сперматофорне, схоже на таке у скорпіонів. Запліднені яйця відкладаються у спеціальну виводкову камеру - своєрідний мішкоподібний випин статевих проток. Ембріони прикріплюються до стінки камери й живляться великою кількістю жовтка, що надходить з яєчника. Вони перетворюються на мішкоподібні личинки, які залишаються прикріпленими до камери ротовою частиною голово грудей і продовжують живитися жовтком. Линяючи, мішкоподібна личинка трансформуються у протонімфу. Протонімфа залишає материнську особину, виходить з гнізда, в якому перебуває самка, і починає активно добувати їжу. Далі проходять ще три линяння, відповідно утворюються дейто-, тритонімфа й доросла особина. При останньому линянні у псевдоскорпіонів формується статевий апарат.

Серед синантропних видів широко відомим є вже згадуваний книжковий псевдоскорпіон. Він живе серед книжок, білизни, під шпалерами, живиться головним чином хлібними кліщами, личинками неуків тощо. Знищуючи цих тварин, книжковий псевдоскорпіон робить для людини корисну справу. Відомий також вид Cheiridium museorum, що часто зустрічається разом з першим видом у колекціях комах і гербаріях.

Для псевдоскорпіонів характерне явище форезії (переміщення на великі відстані на тілі інших тварин).