ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ - Г. Й. Щербак - 2008
ЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)
ПІДЦАРСТВО СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ (EUMETAZOA)
РОЗДІЛ ДВОШАРОВІ DIPLOBLASTICA, або ПРОМЕНЕВІ (RADIATA)
ТИП ЖАЛКІ (CNIDARIA), або КИШКОВОПОРОЖНИННІ (COELENTERATA)
ПІДТИП МЕДУЗОЇДНІ (MEDUSOZOA)
КЛАС СЦИФОЇДНІ (SCYHPOZOA)
Виключно морські тварини, більша частина життєвого циклу яких припадає на стадію медузи, поліпоїдне покоління короткочасне. Клас налічує близько 200 видів. У Чорному морі зустрічаються три види, в Азовському - один.
Сцифоїдні медузи відрізняються від гідромедуз значно більшими розмірами - діаметр дзвона медуз роду Cyanea сягає 2,5 м. У них немає паруса, вони рухаються за рахунок скорочень стінок дзвона. У сцифомедуз більш розвинена мезоглея, складніші гастроваскулярна система й органи чуття; нервова система має відокремлені ганглії. Гонади утворюються з ентодерми.
Будова (рис. 83). Посередині субумбрели на кінці ротового стебельця розташований чотирикутний рот. Його кути видовжені в чотири жолобоподібні вирости - ротові лопаті, які служать для захоплення здобичі (ракоподібні, личинки різних тварин, мальки риб тощо).
Рис. 83. Сцифомедуза Aurelia aurita:
а - вигляд з орального боку (з Кюкенталя); б - розріз через середину тіла (з Байєра):
1 - ротові лопаті; 2 - ротовий отвір; 3 — щупальця; 4 - ропалій; 5 - кільцевий канал; 6 - радіальні канали; 7 - гонада;
8 - гастральні нитки; 9 - шлунок; 10 - ексумбрела; 11 - субумбрела; 12 - мезоглея
Гастроваскулярна система. Рот веде до ентодермального шлунка, який займає центральну частину тіла медузи. Шлунок утворює чотири неглибокі кишенеподібні виступи. З боків у них вдаються чотири валики з гастрольними нитками, які слугують для збільшення його травної поверхні. Гастральні нитки є скупченням залозистих і здатних до фагоцитозу епітеліальних клітин. Від шлунка відходять радіальні канали, які впадають у кільцевий канал, що оперізує край дзвона. У Aurelia aurita, наприклад, вісім нерозгалужених каналів чергуються з вісьмома розгалуженими, і усі їхні гілки впадають у кільцевий канал.
Основні процеси порожнинного й внутрішньоклітинного травлення відбуваються у шлунку, де переважно зосереджені залозисті та травні клітини, а у стінках каналів - клітини плаского джгутикового епітелію, які здебільшого виконують транспортну функцію. Неперетравлені рештки їжі, а також продукти виділення виводяться назовні через ротовий отвір.
Нервова система. Окрім нервового плексуса, в епідермі та гастродермі розташовані два нервові кільця по краю дзвона (зовнішнє та внутрішнє) та ганглії біля органів чуття - ропаліїв (рис. 84). Останніх найчастіше вісім, вони являють собою вкорочені щупальця, всередині яких міститься один статоцист і кілька вічок. Крім чутливої функції, ропалії також забезпечують ритмічне скорочення м'язів дзвона.
Рис. 84. Ропалії сиифоїдної медузи (із Хайман):
а - вигляд збоку; б - поздовжній зріз:
1 - очна пляма; 2 - статоцист; 3 - келихоподібне вічко; 4 - гастродерма; 5 - "нюхальна ямка"; 6 - епідерма;
7 - нервовий плексус; 8 - мезоглея; 9 - гастрольна порожнина; 10 - покривна лопать
Сцифомедузи, як і гідромедузи, роздільностатеві. Гонади утворюються в гастродермі кишень шлунка.
Розмноження. Запліднення є зовнішнім. З яйця виходить личинка - планула, яка деякий час плаває, потім прикріплюється до субстрату переднім кінцем і перетворюється на одиночного поліпа - сцифістому (рис. 85). Поліп росте, живиться й розмножується шляхом брунькування. Згодом відбувається процес стробіляції. При цьому тіло поліпа видовжується й шляхом послідовних поперечних поділів розділяється на кілька дисків, нагадуючи купку тарілок. Таку стадію називають стробілою.
Рис. 85. Життєвий цикл сцифомедузи Aurelia (з Догеля):
1 - яйце; 2 - планула; 3 - сцифістома; 4 - брунькування сцифістоми; 5 - стробіляція; 6 - ефіра; 7 - доросла медуза
Диски, які утворилися внаслідок стробіляції, - це личинки медуз - ефіри, які поодинці відриваються від стробіли й відпливають. Ефіра нагадує восьмипроменеву зірочку, оскільки край її диска вирізаний і утворює вісім лопатей. Ефіра посилено живиться й росте, вирізи поступово заростають, формуються щупальця, складна гастроваскулярна система тощо, й ефіра перетворюється на медузу. Таким чином, у сцифомедуз має місце типовий метагенез, але в них переважає медузоїдне покоління.
Найпоширеніші медузи ряду Дискомедузи (Semaeostomeae), які живуть в усіх помірних і тропічних морях і заходять навіть в арктичні області, наприклад, вухата медуза (Aurelia aurita). До цього ряду належить і звичайний мешканець північних морів - величезна північна корона, або ціанея (Cyanea arctica).
Ряд Ставромедузи (Stauromedusae) включає сидячих медуз, які живуть на невеликих глибинах, прикріплюючись до субстрату (водоростей, каміння тощо) за допомогою ніжки, що утворилася на ексумбрелі. Краї дзвона витягнуті у вісім "рук" з короткими щупальцями (рис. 86). Деякі види між "руками" мають видозмінені голівчасті щупальця - ропалоїди, за допомогою яких вони тимчасово прикріплюються до субстрату під час переміщення. У північних і помірних (у тому числі й Чорному) морях зустрічаються люцернарія (Lucemona pulmo) та види роду халіклістус (Haliclystus).
Рис. 86. Сидяча медуза Haliclystus (з Догеля):
1 - оральний полюс; 2 - щупальця; 3 - аборальний полюс; 4 - ропалоЇд
Переважно на великих глибинах живуть представники ряду Корономедузи (Coronata), серед яких найвідомішим є рід Atolla. Глибоководні медузи не переслідують свою здобич, а підманюють її, випромінюючи світло. Живляться переважно ракоподібними.
У тропічних морях найчисленнішими є великі безщупальцеві медузи ряду Коренероті (Rhizostomea). Ротові лопаті в них коренеподібно розростаються (звідки й походить назва ряду), утворюючи згортки, а ротовий отвір заростає, і його роль виконують численні дрібні пори у згортках ротових лопатей. Унаслідок цього коренероті медузи живляться лише найдрібнішими планктонними організмами, засмоктуючи їх разом з водою до шлунка. У Чорному морі зустрічається Rhizostoma pulmo (рис. 87).
Рис. 87. Коренерот Rhizostoma pulmo (з Догеля):
а - загальний вигляд; б - поздовжній розріз: 1 - ротові лопаті; 2 - шлунок;
3 - канали, що ведуть до шлунка, 4 - пори
У тропічних морях живуть кілька видів коренеротих медуз (наприклад, ропілема їстівна Rhopilema esculenta), яких у солоному вигляді використовують в їжу в Японії та Китаї (споживають фактично лише підсолену драглисту речовину мезоглеї - "кришталеве м'ясо", як її звуть китайці).
Менш приємними є контакти людини з медузами в моpi. У Чорному та Азовському морях поширений коренерот (Rhizostoma pulmo), у якого жалкі клітини містяться на поверхні його дзвона, доторкнувшись до нього можна досить болюче "опіктися".
Зустріч з так званою "морською кропивою" (Chrysaora quinquecirrha), крім уражень шкіри, може спричинити порушення діяльності серцево-судинної системи й навіть шок. Але найбільшу небезпеку для людини становить "морська оса" (Chironex fleckeri), яка зустрічається біля узбережжя Австралії. Відомо багато випадків, коли після зустрічі із цією медузою смерть наставала через кілька хвилин.