ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 1 - Г.Й. Щербак - 1995

ПІДЦАРСТВО НАЙПРОСТІШІ, АБО ОДНОКЛІТИННІ (PROTOZOA)

ТИП САРКОМАСТИГОФОРИ (SARCOMASTIGOPHORA)

ПІДТИП Саркодові (Sarcodina)

НАДКЛАС КОРЕНЕНІЖКИ (RHIZOPODA)

КЛАС СПРАВЖНІ АМЕБИ (LOBOSEA)

Підклас Голі амеби (Gymnamoebia)

Єдиною структурою, що відокремлює тіло голих амеб від зовнішнього середовища, є клітинна мембрана — плазмалема; черепашки у них немає. У цитоплазмі чітко виділяються два шари: зовнішній — ектоплазма та внутрішній— ендоплазма (рис. 13). Ці шари мають здатність взаємно перетворюватися один на одного. Так, під час утворення лобоподій тіло амеби неначе переливається в них, при цьому в місці утворення лобоподії, куди прямує рідка ендоплазма, її периферична частина ущільнюється і перетворюється на ектоплазму. Одночасно на протилежному кінці тіла відбувається зворотний процес — розрідження ектоплазми й часткове перетворення її в ендоплазму. Псевдоподії утворюються в будь-якому місці тіла. Вони служать не тільки для руху, а й для захоплення їжі: якщо лобоподія наштовхується на будь-яку органічну частку (інші найпростіші, водорості, бактерії тощо), вона обволікає її з усіх боків і включає в цитоплазму разом з невеликою кількістю рідини (тобто відбувається процес фагоцитозу). Таким чином утворюються травні вакуолі, до яких лізосоми транспортують ферменти. Вакуоля з неперетравленими рештками їжі переміщується до плазмалеми та зливається з нею, виводячи рештки назовні. Крім фагоцитозу, амеби здатні й до піноцитозу.

Рис. 13. Схема будови Amoeba proteus:

1 — ядро; 2 — псевдоподія; 3 — травна вакуоля; 4 —скоротлива вакуоля; 5 — плазмалема; 6 — ектоплазма; 7 — ендоплазма

У ендоплазмі амеб є, як правило, скоротлива вакуоля, що підтримує осмотичний тиск всередині клітини, виводячи разом із водою продукти обміну речовин, а також бере участь у процесі дихання — кисень надходить у клітину разом із свіжою водою, а через скоротливу вакуолю викидається вода, бідна на кисень. Ядро у голих амеб, як правило, одне, інколи трапляються двоядерні форми (Pelomyxa).

Єдиною відомою формою розмноження амеб є поділ навпіл, процес починається з мітотичного поділу ядра, потім на тілі амеби з'являється перетяжка, що поділяє його на дві рівні частини, в кожну з них відходить одне ядро (рис. 14).

Рис. 14. Нестатеве розмноження амеби

За несприятливих умов амеби, як і інші найпростіші, утворюють цисти. В процесі інцистування псевдоподії втягуються, тіло вкривається товстою оболонкою. В стані цисти амеби здатні переживати висихання, замерзання та переноситися водою чи вітром. Потрапивши в сприятливі умови, амеба звільняється від оболонки та переходить до активного способу життя.

У прісних водоймах і грунті мешкають кілька десятків, видів амеб, наприклад амеба протей (Amoeba proteus). Види різняться розмірами, формою, кількістю псевдоподій тощо. Амеби беруть участь у ланцюгах живлення, ґрунтоутворенні, деструкції органічних решток. Перетравлюючи бактерії, вони повертають у навколишнє середовище деякі речовини, нестача яких призвела б до затримки росту самих бактерій-деструкторів.

Найбільш відомим паразитом є дизентерійна амеба Entamoeba histolytica, що викликає в людини особливу форму кривавого проносу (коліту)—амебіазу (рис. 15). Вона мешкає переважно в просвіті кишечника та живиться його бактеріальною флорою, не спричинюючи будь-якого захворювання. Проте інколи вона проникає в стінки кишок руйнує їх епітелій та живиться .еритроцитами, викликаючи виразки, В навколишнє середовище з фекаліями людини потрапляють цисти дизентерійної амеби, які зберігають життєздатність у воді або грунті протягом двох-: трьох місяців. Цисти Е. histolytica — чотириядерні. Інвазія людини відбувається під час заковтування цист із сирою водою та немитими овочами. Небезпечними є не лише хворі, а й носії амеби, в яких вона не викликає хвороби.

Рис. 15. Вегетативна особина (а) та одно- й чотириядерні цисти Entamoeba hystolitica (б, в):

1 — ядро; 2 — еритроцити

Деякі види амеб пристосовані до життя у вологому грунті (рис. 16), У разі зменшення вологості вони легко переходять у джгутикову форму, що прискорює пошук вологих місць. Внаслідок висихання грунту ці види інцистуються. Серед них є такі, що можуть переходити до паразитизму. Так, виявлено, що деякі непаразитичні амеби, які мешкають у забруднених прісних водоймах тропічного та помірного поясів, з родів Neegleгіа та Acanthamoeba, можуть потрапляти в носову порожнину людини під час купання. Згодом вони проникають до мозку, де розмножуються, що спричинює вапальні процеси та смерть людини. Форма паразитизму, до якої переходять вільноживучі види, називається факультативним паразитизмом. Нездатні до вільного життя види є облігатними паразитами.

Рис. 16. Життєвий цикл Naegleria gruberi: 1 — амебоїдна форма; 2 — перетворення на джгутикову форму; 3 — інцистуваняя