ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 1 - Г.Й. Щербак - 1995

ПІДЦАРСТВО НАЙПРОСТІШІ, АБО ОДНОКЛІТИННІ (PROTOZOA)

ТИП САРКОМАСТИГОФОРИ (SARCOMASTIGOPHORA)

ПІДТИП Саркодові (Sarcodina)

НАДКЛАС КОРЕНЕНІЖКИ (RHIZOPODA)

КЛАС СПРАВЖНІ АМЕБИ (LOBOSEA)

Підклас Черепашкові амеби (Testacealobosia)

Черепашкові амеби переважно є мешканцями прісних водойм, особливо багато їх в мілких, багатих на органічні речовини (еутрофних) водоймах. Чимало видів знайдено у сфагнових болотах, дещо менше — в грунті, де вони живуть у тоненьких водяних плівках, що вкривають окремі часточки грунту. Деякі види витримують осолонення води й трапляються в лиманах. Описано понад тисячу видів черепашкових амеб, з них в Україні знайдено понад 200.

Представники підкласу я а відміну від голих амеб, що подібні до них за будовою, вкриті черепашкою або шаром лусочок, які розташовані ззовні плазмалеми. Черепашка утворюється з хітиноподібного полісахариду,, що виділяється ектоплазмою. Інколи вона інкрустується частками піску, які амеба захоплює псевдоподіями, а потім відкладає на поверхні тіла (Difflugia). Черепашка відрізняється від клітинної оболонки тим, що не прилягає щільно до плазмалеми (між ними є проміжок). Черепашка — це будиночок, всередині якого знаходиться голе, вкрите лише плазмалемою тіло амеби. Черепашка має отвір (вустя), через який назовні видаються псевдоподи, які виконують ті ж функції, що й у голих амеб.

Черепашки можуть бути різноманітної форми: кулясті, плескаті, грушоподібні тощо (рис. 17), У звичайної прісноводної арцели (Arcella vulgaris) світло-коричнева черепашка має форму блюдця, знизу є отвір — вустя, через яке виходять лобоподії. За допомогою, лобоподій арцела прикріплюється до субстрату, а потім підтягує тіло внаслідок їх скорочення. Арцела має два ядра, але є й одноядерні види.

Рис. 17. Черепашкові амеби · — Arcella vulgaris, вигляд знизу (а) та збоку (б), Difflugia (е): і — черепашка; 2 — цитоплазма; 3—ядро; 4— вустя, 5 - псевдоподія; 6 - травна вакуоля

Розмноження черепашкових амеб, як і голих, відбувається шляхом поділу. При цьому черепашка не ділиться, а залишається одній із дочірніх особин, а друга будує нову черепашку. Цей процес відбувається так: спочатку з вустя виступає приблизно половина цитоплазми й навколо неї утворюється нова черепашка. Одночасно ядро ділиться й одне з ядер переходить у дочірню особину, а цитоплазма перешнуровується. Через деякий час особини_г зв'язані цитоплазматичним містком, розходяться.

Разом з голими амебами черепашкові беруть участь у ґрунтоутворенні.