Конспекти лекцій зоології безхребетних

Змістовий модуль 1. Вступ. Основні типи безхребетних: Саркомастігофори, Апікомплексні, Мікроспоридії, Мікроспоридії.

Тема лекційного заняття 3. Інфузорії - вищий тип одноклітинних

Ускладнення будови тіла. Розмноження. Ряд війчастих інфузорій, їх життєві форми - вільноживучі, симбіонти та паразити. Ряд сисних інфузорій. Значення одноклітинних для кругообігу речовин у природі та житті людини. Планктонні, придонні, прикріплені, хижі, паразитичні і мутуалістичні інфузорії та їх значення в біоценозах.

Інфузорії - найскладніше організовані представники Protozoa: тіло має певну форму завдяки пелікулі - це зовнішня частина ектоплазми, утворена плазматичною мембраною та розташованими під нею сплющеними мішечками, які мозаїчно з’єднані між собою. Тіло інфузорій також вкрите численними війками, які виконують функцію органел руху, має два або кілька ядер, що різнять за формою та функціями. Статевий процес здійснюється у формі коньюгації. Всі види інфузорій гетеротрофні, в основному живуть вільно, переважно мешкають у водному середовищі, трапляються і в ґрунтовій фауні, іноді зустрічаються паразитичні форми.

Лабораторна робота складається з трьох завдань, в ході виконання яких використовують кілька видів, що відносяться до різних класів: інфузорія туфелька, сувійка, стілоніхія. Інфузорії вивчаються на тимчасових і постійних препаратах.

Інфузорія-туфелька має видовжене асиметричне тіло. Вужчий передній кінець плавно закруглений. У напрямку до заднього кінця тіло поступово розширюється, досягаючи максимальної ширини в задній третині. Цей вид інфузорій, як і більшість представників типу, мають клітинний рот - цитостом. Він розміщений на бічній частині тіла й заглиблений у вп’ячування, або перистом, на дні якого відкривається клітинний рот. Поверхня, що несе перистом, традиційно позначається як вентральна. Протилежна, рівніша сторона вважається дорзальною. Навколоротовий апарат складної будови - це спірально закручена праворуч зона навколоротових мембранел, що інтенсивно заганяють їжу до рота. Живляться вони, підганяючи за її допомогою дрібні часточки їжі до рота й заковтуючи їх. По сторонах від цитостома розташовуються спеціалізовані елементи навколоротової циліатури. На сильно придавлених, але ще живих клітинах добре вдається розглянути ундулюючу мембрану - парорале. Вона має вигляд не дуже довгої пластинки, яка здійснює швидкі коливальні рухи. Інші структури навколоротової циліатури на тимчасових препаратах побачити не вдається. Власне цитостом у живих клітин не видний, але місце його розташування можна ідентифікувати при утворенні травної вакуолі. Вакуолі рухаються спочатку назад, потім вздовж дорзальної поверхні до переднього кінця і знову до заднього, де розташований цитопрокт (кліткова порошиця), через який відбувається видалення неперетравлених часток їжі. Під час руху вакуолі в ній перетравлюється їжа. Цей процес супроводжується зміною рН середовища всередині вакуолі (від нейтрального до кислого), що необхідно для стимуляції дії травних ферментів. Осморегуляторний апарат інфузорій складається із двох скоротливих вакуолей, які мають привідні канальці. Їх місце розташування не змінюється: один видільний комплекс знаходиться на передньому кінці, інший - на задньому. Працюють скоротливі вакуолі в провофазі. В той час, коли один резервуар скорочується (систола) і виштовхує рідину через екскреторну пору, інший заповнюється (діастола). Ядерний апарат інфузорії представлений одним крупним макронуклеусов (Ма) і одним маленьким мікронуклеусом (Мі). Велике ядро регулює процеси обміну речовин. Мікронеклус займає провідне положення в статевому процесі. Інфузорій, що мають більше одного ядра, називають поліенергідними.

У коловійчастих інфузорій, до яких належить сувійка, голе тіло, яке не має війок і схоже на дзвіночок. На розширеній ділянці тіла по краю перистома проходить закручена проти часової стрілки спіраль із трьох рядів мембран, яка направлена від переднього кінця до ротового отвору. Задній звужений край витягується в довге стебельце, за допомогою якого сувійка кріпиться до ґрунту. Стебельце може скорочуватись - так воно реагує на зовнішні подразнення. Більшість видів цього ряду - сидячі фільтратори, поодинокі та колоніальні; відомі також паразитичні форми. Іноді колонії можуть відриватись і пливти - так звані бродяжки. Вони можуть утворювати нові колонії.

Стілоніхії, як представники ряду черевовійчастих, мають вигляд дорсовентрально сплющених придонних інфузорій. Вони - звичайні мешканці прісних і солоних водойм, що на вентральній (черевній) стороні мають масивні ніжки із злиплих війок - циррі, за допомогою яких вони бігають по субстрату. Завдяки війчастим структурам, які локалізовані на передньому краї тіла, стілоніхії утворюють перед собою два потужних колових токів води, що направлені на зустріч один одному. Харчові об’єкти, які потрапляють у ці потоки, підганяються до переднього кінця тіла, звідки по перистомальному заглибленню їх відносить до цитостоми. Для стилоніхій характерне явище поліморфізму через відмінності у харчуванні. Недостатня кількість їжі або вимушена бактеріофагія сприяє утворенню мілких форм. При переході до хижацького способу харчування в популяції з’являються більш великі форми, озброєні виростами (шипами).