Конспекти лекцій зоології безхребетних

Змістовий модуль 2. Походження Багатоклітинних та їх типи: Плоскі черви, Круглі черви Кільчасті черви

Тема лекційного заняття 7. Тришарові тварини. Плоскі черви

Диференціація зародкових листків у процесі органогенезу. Білатеральна симетрія, ускладнення будови тіла, активізація життєдіяльності, підвищення рівня організації. Теорія зародкових листків.

Визначення червів як специфічної групи тварин. Спорідненість плоских червів з двошаровими тваринами за ознаками будови травної та нервової системи, здатності до регенерації. Поява нових систем органів, пов’язаних з розвитком трьох зародкових листків. Клас війчастих червів. Особливості будови, пов’язані з способом життя. Розмноження і розвиток.

Клас сисунів (дігенетичні сисуни та моногеноїдеї). Пристосування до паразитичного способу життя. Основні представники: постодиплостоми, гіпродактилюси, дактилогіруси. Життєвий цикл печінкового сисуна. Методи боротьби з трематодозами.

Клас стрічкових червів - високоспеціалізовані паразити. Ускладнення пристосувань до паразитизму, спрощення систем, що не забезпечують життєдіяльність, як прояв ідеоадаптацій. Особливості будови тіла, шкірно- м’язового мішка, травної та статевої систем. Цикли розвитку свинячого та бичачого ціп’яків. Стьожак широкий. Ехінокок.

Цестодози - небезпечні хвороби людини та тварин. Методи боротьби з гельмінтозами. Значення праць К.І. Скрябіна в галузі паразитології. Девастація суспільства. Значення плоских червів.

Переважна більшість плоских червив веде паразитичний спосіб життя. Вільноживучі черви трапляються в морських і прісних водоймах і значно рідше на суходолі, у вологому ґрунті. Розміри плоских червив значно варіюють. Плоскі черви — білатерально-симетричні тварини з чітко визначеним головним кінцем. У них розрізняють черевну (вентральну) та спинну (дорзальну) сторони, їх тіло, як правило, сплющене в дорзовентральному напрямку, що відображає назва типу. У процесі ембріонального розвитку в них закладаються не два, а три зародкових листки - екто-, енто- та мезодерма. За рахунок мезодерми формуються мускулатура, статева система, а також недиференційована сполучна тканина -паренхіма (мезенхіма), що заповнює всі проміжки між внутрішніми органами. Характерною ознакою плоских червив є наявність у них шкірно-м'язового мішка. Він складається з одношарового шкірного епітелію, що має різну будову у представників різних класів, і кількох шарів м'язів - кільцевих, косих або діагональних й поздовжніх. Безпосередньо під шкірно-м'язовим мішком залягає паренхіма, що заповнює проміжки між внутрішніми органами. Плоскі черви належать до паренхімних тварин і не мають порожнини тіла. Паренхіма відіграє важливу роль у житті організму, її розглядають перш за все як опорну тканину. В ній інтенсивно розвинена міжклітинна речовина, пронизана численними фібрилами, які мають значення опорних утворів. Клітини паренхіми розташовані рихло, між ними залишаються щілиноподібні та лакунарні простори, заповнені рідиною. Завдяки такій будові паренхіма може виконувати роль посередника в передачі продуктів травлення між кишечником і внутрішніми органами. Водночас здійснюється й транспорт продуктів обміну з міжклітинної рідини до видільної (екскреторної) системи. Останнім часом це підтверджено результатами електронно-мікроскопічних досліджень. Виявилося, що клітини паренхіми мають нерухомі вирости, які проникають у шкірно-м'язовий мішок, епітелій кишечника і видільні канали. В такий спосіб здійснюється контакт між паренхімними клітинами та внутрішніми органами. Паренхіма також є місцем накопичення поживних речовин (глікогену, ліпідів тощо). Нарешті, в паренхімі є особливі рухомі клітини, здатні до фагоцитозу, одні з них можуть виконувати захисну функцію, поглинаючи бактерії, сторонні частки, інші - екскреторну, накопичуючи тверді екскрети. Травна система багатьох примітивних вільноживучих видів сформована не повністю, а в деяких паразитичних зовсім редукована. Вона складається з рота, ектодермальної передньої кишки - глотки та ентодермальної сліпо замкненої середньої кишки. Часто середня кишка розгалужена, її відростки пронизують усе тіло. Таким чином, цей відділ травної системи забезпечує не лише перетравлення їжі, а й її транспорт до всіх частин тіла. У плоских червив уперше з'являється спеціальна видільна система протонефридіального типу. У більшості груп є два деревоподібно розгалужених протонефридіальних канали з двома окремими або однією загальною порою, через які ця система каналів сполучається із зовнішнім середовищем. Внутрішні кінцеві ділянки каналів закінчуються спеціальними клітинами циртоцитами, що мають також назву зірчастих або миготливих клітин. Спеціальних органів дихання у плоских червив немає, як немає й кровоносної системи. Нервова система має різну будову, але у більшості представників вона ортогонального типу - від мозкового ганглію, що розташований на передньому кінці, тіла, відходять поздовжні стовбури, що з'єднуються між собою кільцевими перемичками - комісурами. Органи чуття представлені переважно шкірними сенсилами, до складу яких входять нервові чутливі клітини з однією або кількома війками. Сенсили сприймають механічні та хімічні подразнення. Деякі плоскі черви мають очі та статоцисти - органи рівноваги. Плоскі черви за незначними винятками - гермафродити. У примітивних представників цього типу (нижчих турбелярій) немає оформлених гонад, статеві клітини розкидані в паренхімі; запліднення — внутрішнє. У більш високорозвинених форм є справжні гонади - яєчники та сім'яники, протоки для виведення сперми й зрілих яєць, а також ціла низка органів, що забезпечують внутрішнє запліднення й зберігання сперми іншої особини; формування шкаралупки яєць тощо. Деталі будови статевої системи у представників різних класів дуже різноманітні. У більшості вільноживучих турбелярій розвиток прямий, з яйця виходить особина, що відрізняється від дорослих лише за розмірами та недорозвиненою статевою системою. Деякі морські полікладіди розвиваються з метаморфозом, у них є планктонна мюллерова личинка. У паразитичних форм, як правило, життєвий цикл дуже складний, він включає кілька поколінь, що мають різну будову. При цьому одне покоління утворюється внаслідок статевого, а друге — партеногенетичного (з незапліднених яйцеклітин) розмноження. Таке чергування поколінь називається гетерогонією. Поряд із статевим розмноженням у деяких груп існує нестатеве. Тип Плоскі черви об'єднує дев'ять класів, з яких найбільш поширені три: 1) Війчасті черви або турбелярії - (Turbellaria), Сисуни або трематоди - (Trematoda) та Стьожкові черви або цестоди (Cestoda). Трикладіди - це ряд турбелярій, переважно великі за розміром (до 50 см) тварини, що населяють моря, прісні водойми та грунт. У різних водоймах Європи можна легко знайти молочно-білу планарію (Dendrocoelum lacteum) та чорну багатоочку - Polycelis nigra. Планарії живляться малощетинковими червами, дрібними молюсками та членистоногими. Усі трематоди - ендопаразити. Дорослі особини (марити) трапляються переважно в різних відділах травного тракту хребетних, а також у легенях, нирках, порожнині тіла, кровоносній системі хребетних тварин. Серед них є багато збудників тяжких хвороб людини та сільськогосподарських тварин. Розміри трематод коливаються від 0,3- 0,4 мм до 3-7,6 см. Відомо понад 4 тис. видів, в Україні зареєстровано близько 600 видів. У класі цестод об'єднано близько 3500 видів ендопаразитів (в Україні відомо понад 500 видів), які на статевозрілій стадії паразитують у хребетних тварин, а на личинковій, як правило, - в безхребетних, зокрема членистоногих. У деяких видів личинки паразитують також у хребетних, зокрема й у людини.