ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП ΧΟΡΔΟΒΙ - CHORDATA

ПІДТИП ХРЕБЕТНІ, АБО ЧЕРЕПНІ, - VERTEBRATA

КЛАС ПТАХИ - AVES

У світовій фауні відомо близько 9000 видів птахів, з них в Україні - близько 360. Поширені птахи по всій земній кулі від Північного полюса до Антарктиди включно.

Англійський вчений Томас Гекслі назвав птахів рептиліями, які піднялися в небо.

Безсумнівно, предками птахів були давні рептілії. За сучасними даними (Є.Н. Курочкін, 2000) від плазунів відокремились дві гілки, які еволюціонували до птахів. Першу з них започаткували тріасові текодонти, або псевдозухії. Вони нагадували ящірок і вели наземний спосіб життя; під час бігу опиралися лише на задні кінцівки. Через протоавіса еволюціонували до справжніх віялохвостих птахів, які були вже досить поширеними в палеоцені та еоцені (початок кайнозойської ери).

У протоавіса окремі елементи скелета (череп, кістки плечового пояса, таз, передні і задні кінцівки) були значно легшими, ніж в інших плазунів, і схожі за будовою на майбутню пташину конструкцію. Відносні розміри очей і мозку в нього були більшими, ніж в інших рептилій.

Друга гілка бере початок від малих м’ясоїдних динозаврів - тероподів, які еволюціонували до археоптерикса (К. Педіан, Л. Чіаппе, 1995, 1997), а він - до енанціорнісових птахів, значно поширених у крейдяному періоді, в кінці якого вони вимерли разом з динозаврами.

У відкладах юрського періоду (145 млн. років тому) знайдено відбитки скелета й оперення археоптерикса (Archaeopteryx lithographic а) (рис. 218). Тіло археоптерикса було вкрите пір’ям; передні кінцівки перетворилися на крила (проте на них ще були 4 пальці з кігтями); ключиці зрослися у вигляді дужки, лопатка була саблеподібною (як у птахів). Археоптерикс мав ряд ознак, характерних і для рептилій: довгий хвіст з великою кількістю (до 20) хребців; у роті - зуби, що сиділи в альвеолах; грудина без кіля, кістки не пневматичні; наявні черевні ребра.

Рис. 218. Археоптерикс:

а - відбиток на сланці; б - відтворений зовнішній вигляд.

У відкладах юрського періоду на території Китаю нещодавно знайдено скелет конфуціусорніса, який на крилах мав пальці, але у нього уже був розвинений справжній дзьоб, вкритий роговою оболонкою.

У 1977 р. в горах Монгольського Алтаю групою вчених радянсько-монгольської палеонтологічної експедиції були знайдені відбитки решток тварини, яку пізніше після старанного вивчення назвали амбіортус дементьєва і виділили в окремий ряд класу птахів (існував близько 120 млн. років тому). Розмірами амбіортус був як галка; на крилах мав кігті. Проте у нього уже було крильце - декілька коротких міцних пір’їн, що сиділи на першому пальці крила. Ця ознака свідчить, що амбіортус мав досить розвинені літальні властивості.

На початку кайнозойської ери Землю уже заселяли далекі родичі зозуль, дятлів, журавлів; в олігоцені з’явилися орли, гусеподібні та інші віялохвості птахи.

Багато ознак, спільних із рептиліями, є в будові і сучасних птахів. Поряд із цим у процесі еволюції у птахів відбувся ряд істотних морфологічних перетворень практично всіх систем органів, що забезпечило значну інтенсифікацію фізіологічних процесів, підвищення рівня життєдіяльності і здатність до польоту.

Розвиток орнітології тісно пов’язаний з іменами вітчизняних учених К.Ф. Кеслера, П.П. Сушкіна, М.О. Мензбіра, Г.П. Дементьєва, Л.С. Портенка, Ф.Й. Страутмана, О.Б. Кістяківського, М.А. Воїственського, І.В. Марисової, П.Й. Павлова, С.Л. Самарського, В.П. Жежерина, В.С. Талпоша та ін.