ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ-COELENTERATA

КЛАС СЦИФОЇДНІ МЕДУЗИ-SCYPHOZOA

До цього класу належить близько 200 видів, поширених виключно в солоних водоймах. Мають складнішу будову, ніж поліпи, оскільки це плаваючі, рухливі організми. Тіло їх прозоре, у формі дзвона, зі щупальцями по краях, які мають жалкі клітини. Медузи на 98% складаються з води (рис. 33). Зовнішній опуклий бік тіла медузи називається ексумбрелсю, внутрішній увігнутий - субумбрелою.

Рис. 33. Схема будови сцифомедузи Aurelia aurita - вигляд з орального боку (а), розріз через середину тіла (б):

1 — ротові лопаті; 2 - ротовий отвір; 3 - щупальця; 4 - ропалій; 5 - кільцевий канал; 6 - радіальний канал; 7 - гонада; 8 - гастральні нитки; 9 - шлунок; 10 - ексумбрела; 11 - субумбргла; 12 - мезоглея.

Нервова система більш складна порівняно з гідромедузами. Крім дифузного плексуса, у них є 2 нервових кільця по краю дзвона - зовнішнє і внутрішнє, а також скупчення нервових клітин - гангліїв (гр. ganglion - «вузол»), розташованих біля органів чуття. Органи чуття знаходяться по краю дзвона в ропаліях - видозмінених щупальцях. Кожен із ропалій несе один статоцист (гр. statos - «стоячий», kustis - «скриня») — орган рівноваги — та кілька очок. За допомогою статоцистів медузи також сприймають інфразвуки, що виникають від тертя морських хвиль об повітря. Цим пояснюється здатність медуз заздалегідь відчувати початок шторму і завчасно відпливати від берегів. На основі цієї властивості медуз учені-біоніки сконструювали прилад, який дає змогу передбачати наближення шторму за 15 годин.

З нижнього боку дзвона в медуз розташований рот, оточений ротовими лопатями, рясно вкритими жалкими клітинами. За допомогою лопатей медузи захоплюють здобич. Рот веде в шлунок, що утворює 4 кишенеподібних виступи, гастродерма яких містить переважно залозисті й травні клітини (гастральні нитки). Тут відбуваються процеси порожнинного та

внутрішньоклітинного травлення. Від шлунка до країв дзвона розходиться система радіальних каналів, з’єднаних із кільцевим, розташованим по краю дзвона. Стінки каналів вистелені епітеліальними клітинами з джгутиками, які забезпечують рух продуктів травлення, отже, виконують в основному транспортну функцію. Шлунок разом із каналами утворює характерну для медуз гастррваскулярну систему, що виконує функції травної і кровоносної систем. Живляться медузи планктоном, у тому числі й мальками риб.

Завдяки м’язовим волокнам краї дзвона скорочуються, вода виштовхується з-під нього, і медуза рухається в протилежному напрямку (реактивний рух).

Медузи роздільно статеві. Статеві залози - гонади - розвиваються із гастродерми шлунка. Дозрілі статеві клітини виходять назовні через рот. Із запліднених яєць розвиваються вільноплаваючі личинки - плинули, які з часом прикріплюються до субстрату і перетворюється на невеликі окремі поліпи - сцифістоми. Шляхом поперечного поділу (істробуляції) поліп утворює дископодібні личинки - ефіри, що вільно плавають; з них розвиваються медузи.

Отже, у сцифомедуз, як і в гідроїдних поліпів, спостерігається чергування поколінь (метагенез): статевого — медузи і нестатевого - поліпа. Проте, на відміну від гідроїдних, у сцифомедуз поліпоїдна стадія розвинена слабо: сцифістоми дуже дрібні, вони ніколи не утворюють колоній. Гідромедузи невеличкі, менше сантиметра в діаметрі, а сцифомедузи (медузоїдна стадія) досягають чималих розмірів (аурелія буває в діаметрі до 40 см). У Чорному морі виявлено 3 види медуз: аурелія, або вухата медуза {Aurelia aurita), коренерот (Rhizostoma pulmo) і сидяча медуза (Lucernaria campanulata) (рис. 34).

В останні роки зафіксовано різке збільшення їх чисельності. Якщо в 1960-ті роки біомаса аурелії в Чорному морі, за підрахунками вчених, становила в середньому 700 тис. т, то через два десятиліття їх стало вже більше 40 млн. т. Однією з причин спалаху чисельності медуз є скорочення запасів планктоноїдних риб, які конкурують у живленні.

Коренерот отруйніший за аурелію; у людини він викликає опіки, які не проходять протягом кількох годин. Щоб уникнути опіку при зіткненні з цією твариною, її потрібно відштовхувати від себе за опуклу частину дзвона, де жалких клітин немає. У симбіозі з коренеротом перебувають мальки ставриди, які у випадку небезпеки знаходять притулок між ротовими лопатями та під дзвоном.

Рис. 34. Медузи:

а - аурелія; б - «компасна» медуза; в — коренерот