ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ-COELENTERATA

КЛАС КОРАЛОВІ ПОЛІПИ-ANTHOZOA

До цього класу належать морські тварини виключно поліпоїдної форми, поширені здебільшого в теплих морях. Відомо понад 6000 видів, з них у Чорному морі - чотири, в Азовському - один.

Коралові поліпи здебільшого утворюють великі колонії, для підтримування яких у процесі еволюції розвинувся міцний вапняковий (рідше роговий) внутрішній або зовнішній скелет. Існують м’які корали, наприклад, альціонії (Alcyonium). Є серед коралових і поодинокі форми, зокрема, актинії (Actiniaria), які не мають скелета. Висота окремих особин - від кількох міліметрів до 1,5 м. У життєвому циклі стадія медузи відсутня.

Форма тіла особин циліндрична. У колоніальних форм нижній кінець окремого поліпа прикріплюється до загального тіла колонії - ценосарку, а в поодиноких за допомогою підошви - до субстрату. На протилежному кінці тіла знаходиться ротовий диск, оточений щупальцями з жалкими клітинами, кількість яких дорівнює 8 (у восьмипроменєвих коралів) або є кратною 6 чи 4 (у зоантарій). У центрі ротового диска є рот, який веде в ектодермальну глотку, вкриту війчастим епітелієм. Вієчки постійно рухаються і женуть воду в кишкову, або гастрольну, порожнину, розділену на камери перегородками (септами), кількість яких відповідає кількості щупалець. На перегородках є потовщення - мезентеріальні нитки, що несуть численні залозисті клітини, які виділяють травні ферменти.

У коралових поліпів добре розвинена мезоглея; під епідермою, яка складається зі справжніх епітеліальних клітин - шар м'язових клітин (відбулася диференціація м’язових та епітеліальних клітин). Нервова система в них також розвинена краще, ніж у гідроїдних, хоч і має вигляд дифузного плексуса.

Живляться коралові поліпи як фільтратори - планктоном, органічними рештками, що є у воді. Жертвами актиній (вони переважно хижаки) стають риби, рачки. Деякі поєднують обидва типи живлення. Всі коралові поліпи здатні поглинати розчинені у воді органічні речовини клітинами епідерми, а також живитися за рахунок симбіотичних водоростей.

Розмножуються нестатевим і статевим способами. Нестатеве розмноження найчастіше відбувається шляхом брунькування, рідше - поперечного та повздовжнього поділу окремих поліпів, а також лацерації - відокремлення від поліпа шматочка або групи клітин, з яких розвивається нова особина.

Під час статевого розмноження в гастродермі утворюються гонади; статеві продукти через рот викидаються назовні, де й відбувається запліднення. Є серед них роздільностатеві та гермафродити. Із заплідненого яйця розвивається личинка планула, яка з часом прикріплюється до субстрату і перетворюється на поліп. Чергування поколінь (отже, і стадія медузи) відсутнє.

До класу Коралові поліпи належать два сучасних підкласи: 1. Альціонарії, або Восьми- променеві корали (Octocorallia); 2. Зоантарії (Zоantаrіа) (рис. 35).

Рис. 35. Коралові поліпи:

а - частина колонії червоного корала; 1 - розітнуті поліпи; 2 - канали; 3 - вапняковий стержень;

б - актинії, які сидять на черепашці, зайнятій раком-самітником; 1 - акопції.

Зоантарії мають нерозгалужені щупальця, кількість яких (так само і септ) кратна 6. Вони або взагалі не мають скелета (актинії), або ж характеризуються масивним зовнішнім вапняковим скелетом (мадрепорові корали - Madreporaria), який будують із розчинених у воді солей кальцію, мезоглея тонка. У Чорному морі мадрепорові корали відсутні, актинії представлені двома видами: Actinia equina та Actinothoe clavata. Це невеличкі актинії висотою 3-4 см, вони мають біля 200 щупалець. Перший вид поширений і в Азовському морі.

Актинії поширені майже в усіх морях, проте надають перевагу теплим. Заселяють як прибережну зону, так і значні глибини (до 11 км). Для поширення деяких евритермних видів вирішального значення набуває фактор солоності води. Наприклад, у Середземному морі є 41 вид актиній, у Чорному - 2, Азовському - 1, а в Балтійському їх немає зовсім, оскільки воно значно опріснене. Актинії відрізняються різноманітністю форм і кольорів. Важко знайти двох тваринок однакового забарвлення, яке часто різноколірне: темнобордовий тулуб і лілові щупальця; оливковий із червоними плямами тулуб і рожеві щупальця і т.д. Тіло актиній прозоре і видається відлитим із кольорового скла.

Цікавим є явище симбіозу актиній Adamsia з раком-самітником. Від такого співжиття мають вигоду обидві тварини: рак переміщує актинію, а вона його захищає від ворогів (протокооперація).

У тропічних і субтропічних частинах Атлантичного, Індійського і Тихого океанів поширені рифоутворюючі коралові поліпи - мадрепорові. Для свого існування вони потребують значного вмісту солей (не нижче 3,5%), температуру води - понад 20,5°С. До того ж можуть жити лише в чистій прозорій воді, насиченій киснем. Тому найчастіше оселяються в зоні прибою, опускаючись на глибину до 50 м. Мадрепорові корали - колоніальні форми. Розмножуючись шляхом брунькування, вони розростаються й утворюють коралові рифи. У нижній частині колонія нежива, складається лише з мінеральних скелетних утворень, тоді як зверху продовжують наростати нові корали. Розрізняють берегові, бар'єрні коралові рифи та коралові острови (атоли). Найбільш переконливо причину утворення коралових рифів пояснив Ч. Дарвін (1842), вважаючи, що першою стадією є береговий риф, який внаслідок поступового опускання дна океану перетворюється на бар’єрний. Найбільшим на планеті є Великий Бар’єрний риф, що тягнеться на 1400 км уздовж східного узбережжя Австралії. Коли острів внаслідок тектонічних процесів повністю занурюється у воду, на його місці утворюється лагуна, а бар’єрний риф перетворюється на атол. Загальна площа коралових рифів становить близько 600 тис. кв. км. Коралові рифи утворюють характерні біоценози моря, головним компонентом яких завжди є певні види мадрепорових коралів. У заростях коралів знаходять притулок і їжу численні водорості, черви, молюски, ракоподібні, голкошкірі, риби. Коралові рифи характеризуються високою біологічною продуктивністю. Первинна продукція в екосистемі рифу становить від 50 до 300 г сирої біомаси на 1 кв. м за добу.

В останні десятиліття спостерігається нашестя на коралові рифи морської зірки тернового вінця (Acanthaster planci), яка, поїдаючи коралові поліпи, порушує структуру екосистеми. Однією з причин масового розмноження морської зірки є вилов туристами з метою колекціонування її природного ворога - варонїі тритоніс, молюска з красивою черепашкою. Тут явне порушення рівноваги (у результаті діяльності людини) між взаємопов’язаними компонентами біоценозу в ланцюгах живлення: черевоногі мрлюски → морські зірки → коралові поліпи. Іншою причиною деякі вчені вважають забруднення морів, що призвело до загибелі дрібних хижаків, які раніше знищували велику кількість личинок тернового вінця. Кількість зірок на рифах, які омиваються чистою водою, невелика, але вона різко зростає в зонах забруднення.

Восьмипроменеві корали, або альціона- р і ї, мають 8 щупальців, 8 септ; скелет внутрішній, заглиблений у мезоглею, може бути як вапняковий, так і роговий. До підкласу належать горгонарії (Gorgonacea) з роговим скелетом, який містить значну кількість йоду (використовується в китайській медицині) і просякнутий вапном. Серед них відомий благородний, або червоний корал (Corallium rubrum), твердий скелет якого забарвлений у рожевий чи цегельно-червоний колір. У Чорному морі є два види восьмипроменевих коралів: морське перо (Virgularia mirabilis) та Pachycerianthus solitarius.