ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ-ARTHROPODA

ПІДТИП ЗЯБРОДИШНІ, АБО РАКОПОДІБНІ, - BRANCHIATA, АБО CRUSTACEA

КЛАС МАКСИЛОПОДИ - MAXILLOPODA

Широко розповсюджені в гідросфері. Переважно вільноживучі, однак є й паразити. Мають добре розвинені органи, які беруть участь у фільтруванні води. Максили одногіллясті, багаточленикові. Грудні ніжки не несуть зябер, вони служать для переміщення та спрямування потоку води до рота. Дихають усією поверхнею тіла. Черевні ніжки відсутні. Є лише наупліальне око. Кровоносна система сильно редукована.

Підклас Веслоногі (Copepoda). Невеличкі, здебільшого планктонні рачки, що мають голову, до складу якої входять передній грудний сегмент, груди з п’яти члеників та черевце із чотирьох, що закінчуються тельсоном із фуркою. Мандибули несуть хітинізовані зубці, які допомагають подрібнювати їжу. На голові є лише одне просте око. Перша пара антен сильно розвинена і допомагає рачкам під час плавання і ширяння у воді. Чотири-п’ять пар двогіллястих плоских грудних ніжок рухаються, як весла, штовхаючи тіло вперед. Газообмін відбувається через шкіру. Кровоносної системи немає (серце є лише у деяких представників). Самки виношують яйця у яйцевих мішках. Запліднення сперматофорне. Личинка - наупліус.

До веслоногих належать циклопи (Cyclops), що населяють різноманітні прісні водойми - від пересихаючих калюж до глибоких озер. У великій кількості оселяються в прибережній смузі серед заростей рослин. Пересуваються стрибкоподібно за допомогою чотирьох пар грудних ніжок. У самок по боках черевця завжди є 2 яйцеві мішки. Більшість циклопів - хижаки, проте є серед них і рослиноїдні. Прісноводні циклопи дуже поширені. Цьому сприяють насамперед пристосування до перенесення несприятливих умов. Шкірні залози багатьох видів циклопів виділяють секрет, що вкриває тіло рачка. У такому вигляді вони можуть витримувати пересихання водойми або вмерзати в лід, не втрачаючи життєздатності. Багато видів циклопів легко переносять несприятливий газовий режим, можуть жити в середовищі з кислою реакцією (сфагнових болотах), у солонуватих і навіть дуже солоних водоймах (рис. 67).

Прісні водойми України населяють 90 видів циклопів, солоні - 10. Належать до ряду Циклопоїди - Cyclopοιdа. Дуже поширений циклоп стрімкий (Cyclops strenuus), який може жити кілька днів за відсутності розчиненого у воді кисню і навіть за наявності в ній сірководню. Є також циклоп весняний (С. vernalis), циклоп ойтоноїд (С. oithonoides) і багато інших. Циклопами та їх личинками живиться молодь прісноводних риб. У той же час циклопи є проміжними хазяями цестод і ришти.

Морські рачки калануси (Calanus) і прісноводні діаптомуси (Diaptomus), що чудово пристосувалися до життя в товщі води, - представники ряду Каланоїди (Caianoida). Довгі широко розпростерті антенули і каплі жиру в порожнині тіла

підтримують їх у товщі води і забезпечують можливість ширяння. Фільтруючи воду, живляться дрібними організмами і детритом. Основою живлення каланусів є планктонні водорості, яких рачки споживають дуже багато. Підрахунки показали, що за день рачок з'їдає 120 000 діатомових водоростей, пропускаючи через фільтраційний апарат 40-70 куб. см води. Риби-планктофаги (оселедці, сардина, скумбрія, анчоус, шпрот та ін.), а також вусаті кити (фінвал, сейвал, горбач, синій кит) живляться в основному каланоїдами.

Рис. 67. Циклоп (самка):

1 - непарне око; 2 - антенули; 3 - яєчник; 4 - поздовжні м’язи; 5 - кишки; 6 - яйцеві мішки; 7 - черевце; 8 - вилочка (фурка); 9 - щетинки вилочки; 10 - сегменти черевця; 12-14 - сегменти головогрудей; 15 - антени.

Серед веслоногих є паразити як прісноводних, так і морських риб (оселяються переважно на зябрах). У нашій фауні часто зустрічаються різні види родів Ергазилюс (Ergasilus) і Ахтерес (Achteres) (рис. 68). У зв’язку з паразитизмом у них зменшилась кількість сегментів тіла, або воно взагалі не посегментова- не (у роду Ахтерес); кінцівки рудиментарні. Є органи фіксації: в ергазилюса це кігтеподібні шипи на вкорочених антенах, а в ахтереса - видозмінені ногощелепи («руки») з прикріпним апаратом на кінці. Проте в самок завжди є яйцеві мішки, і розвиток відбувається з личинковою стадією - наупліусом.

Рис. 68. Самиці паразитичних Copepoda з прісноводних риб:

а - Ergasilus peregrinus; б - Achteres.

Підклас Зяброхвості, або Коропоїди (Вranсhіuга). Належать близько 130 видів рачків, що паразитують на шкірі, у ротовій і зябровій порожнинах риб. Мають ряд пристосувань до паразитичного способу життя. Тіло сплюснуте, широке. Головогруди зверху прикриті широким щитком; черевце маленьке, несегментоване (іноді його називають хвостовим плавцем). Антенули мають гачкоподібні придатки і є органами фіксації. Таку ж роль виконують видозмінені на присоски максили. Мандибули перетворені на колючосисний хоботок; середня кишка має багато сліпих відростків, які наповнюються кров’ю хазяїна (тому можуть довго - до 3-х тижнів - голодувати). Є фасеткові очі і троє простих очок. Здатні до активного плавання за допомогою чотирьох пар грудних ніжок. Яйцеві мішки в самок відсутні; яйця відкладають на підводні предмети, рослини. Розвиток прямий; у деяких морських видів із яйця розвивається метанаупліус. На прісноводних рибах, особливо коропових, паразитує коропова воша, або коропоїд (Argulus foliaceus), що може призвести до їх загибелі.

Підклас Вусоногі (Cirripedia). Належать морські рачки, що ведуть прикріплений спосіб життя. Є й паразитичні форми. Личинка (наупліус) вусоногих спочатку вільно плаває, потім опускається на дно і прикріплюється до субстрату за допомогою особливих цементних залоз, розміщених на антенулах. При цьому антенули і передній відділ голови перетворюються на орган прикріплення: стебельце в одних видів чи широку підошву - в інших. Антени і складні очі редукувалися.

Зникла зовнішня сегментація; майже повністю редукувався черевний відділ. На грудному відділі розміщено здебільшого С пар двогіллястих ніжок, які-сильно витягнулися і несуть численні довгі щетинки, нагадуючи вусики (звідси назва - вусоногі).

Тіло оточене подвійною мантійною складкою, яка відповідає карапаксу інших ракоподібних. Мантія виділяє вапнякову черепашку з різної кількості пластинок, частина з яких нерухома (утворюють стінки черепашки); інші, рухомі пластинки, утворюють кришечку. Рачок час від часу їх розсуває і крізь щілину, що при цьому утворюється, висовує назовні грудні ніжки. їх щетинки то розправляються, то складаються, заганяючи воду в порожнину черепашки: так рачок забезпечує себе їжею і киснем. Різні часточки, що є у воді, відфільтровуються за допомогою щетинок і використовуються в їжу. Живляться вусоногі водоростями, бактеріями та зоопланктоном. Дихають усією поверхнею тіла. За способом розмноження - здебільшого гермафродити. Розселюються за допомогою вільноплаваючої личинки - наупліуса.

До цього класу належать морські качечки (Zepas) (рис. 69) та морські жолуді (Balanus) (рис. 70). Морські качечки сидять на стебельці і мають сплюснуту з боків черепашку. Морські жолуді прикріплюються широкою підошвою, тіло розташоване в черепашці черевцем догори; форма черепашки - усічено-конічна. Черепашка утворена з шести нерухомих вапнякових бічних пластинок; зверху є кришечка з Чотирьох сполучених рухомо пластинок. У Чорному морі поширено 10 видів веслоногих, в Азовському — один, Balanus improvisus.

Рис. 69. Морська качечка:

а - зовнішній вигляд; б - внутрішня будова; 1 - черепашка; 2 - стебельце; 3 - грудні ніжки; 4 - м’яз-замикач; 5 - ротовий конус.

Серед веслоногих є й такі, що поселяються на тілі акул, китів (явище коменсалізму); представники роду Tubicinella паразитують на цих тваринах. Деякі представники (Sacculina, Реltogasteг) паразитують на крабах. У них спостерігається втрата сегментації, кінцівок, кишечника, органів чуття.

Рис. 70. Морський жолудь:

а - внутрішня будова; б - зовнішній вигляд;

1 - грудні ніжки; 2 - м’яз-замикач даху; 3 - ротовий конус; 4 — пластинки даху; 5 - пластинка будиночка.

Вусоногі, оселяючись на днищах суден, значно погіршують їх гідродинамічні властивості.