ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ ТВАРИН

Біотичні фактори в житті тварин

Біотичні фактори - це фактори органічного світу (рослинність, тварини), які визначають умови існування організму в тій чи іншій місцевості. Біотичні фактори проявляються у формі взаємовпливів живих організмів один на одного.

Рослини є обов’язковим компонентом майже всіх біоценозів, створюючи енергетичну базу для тварин; вони також виділяють кисень, необхідний для дихання. Для тварин рослини є субстратом, притулком і сховищем. Рослинний опад утворює покрив, в якому багато тварин проводить зиму. Рослини впливають також на структуру ґрунту, від якої тією або іншою мірою залежить його тваринне населення. Разом із тим рослини мають і негативний вплив на тварин, виділяючи фітонциди, ефірні олії, отруйні речовини. Таким чином, рослини є елементом середовища, екологічним фактором, який впливає на тварин як безпосередньо, так і опосередковано.

Між собою тварини вступають у складні зв’язки. Найпоширенішими біологічними взаємовідносинами на антагоністичній основі є хижацтво, паразитизм і конкуренція, а позитивними - симбіоз і взаємодопомога.

Хижацтво - форма взаємозв’язків між організмами різних видів, за якої один (хижак) поїдає іншого (жертву), попередньо умертвивши його. Чисельність хижака може зростати внаслідок знищення жертв. Проте скорочення харчового ресурсу спричинює спад чисельності хижака, а це, у свою чергу, створює умови для розмноження популяції жертви. Таким чином, у кожному біоценозі завдяки взаємозв’язкам «хижак - жертва» чисельність обох компонентів підтримується на певному рівні, тобто встановлюється динамічна рівновага. У процесі еволюції в хижаків виникли пристосування до нападу, а в жертв - до захисту.

Паразитизм - одна з форм співжиття організмів різних видів, з яких один (паразит) використовує іншого (хазяїна) як середовище існування і джерело живлення, завдаючи йому шкоди. Залежно від тривалості контакту паразита з організмом хазяїна розрізняють паразитизм тимчасовий, коли паразит нападає на хазяїна лише для живлення (комахи-кровососи, кліщі) і стаціонарний, за якого паразит контактує з хазяїном постійно. При цьому він може жити на поверхні тіла хазяїна (ектопара- зитизм), або в середині організму хазяїна (ендопаразитизм). Особливою формою паразитизму, коли паразит використовує для живлення не тканини і соки організму, а їжу, розраховану на потомство хазяїна, є гніздовий паразитизм, властивий, наприклад, зозулі звичайній.

Конкуренція проявляється в боротьбі за ті самі ресурси (їжу, простір, воду та ін.) між особинами одного виду (внутрішньовидова конкуренція) або ж різних видів (міжвидова конкуренція). Особливо гострою конкуренція буває між видами, що займають однакові екологічні ніші. Конкуренція, що виникає між екологічно близькими видами, може мати два наслідки: або витіснення одного з них, або ж розходження видів за їх екологічною спеціалізацією.

Неантагоністичні стосунки між організмами різних видів найчастіше проявляються у формі симбіозу (гр. symbiosis - «співжиття»). Розрізняють такі різновиди співжиття (симбіозу), як коменсалізм, протокооперація, мутуалізм.

Найпростішою формою позитивних взаємозв’язків видів, ніби першим кроком на шляху їх розвитку, є коменсалізм (лат. commensalis - «нахлібник») - форма співжиття тварин різних видів, при якій один із них (коменсал) користується якимись перевагами за рахунок іншого, не завдаючи йому безпосередньої

шкоди. Коменсал може використовувати хазяїна для захисту, як місце оселення, засіб пересування, а також живитися рештками йоґо їжі (нахлібництво). Одна з різновидностей коменсалізму - квартирантство — співжиття тварин різних видів, засноване на просторових зв’язках. Квартирант може оселятись у житлі хазяїна, жити на його тілі або всередині організму за відсутності харчових зв’язків. Так, молодь тріски знаходить собі притулок між щупальцями медуз; риби-прилипали переміщаються, прикріпившись за допомогою присоски до тіла акул, черепах, китів; нори гризунів використовують як притулок ропухи, плазуни; рештками їжі левів живляться гієни та ін.

Необов’язкові взаємовигідні зв’язки, за яких кожен вид може існувати і самостійно, одержали назву протокооперацїі (наприклад, співжиття рака-самітника й актинії).

І, нарешті, мутуалізм (лат. mutuus - «взаємний») - це така форма взаємовигідних стосунків, за якої один вид не може існувати без іншого (наприклад, терміти і джгутиконосці, що живуть в їхньому кишечнику).

Неантагоністичні стосунки між організмами вивчені недостатньо. Проте вчені вважають, що в природі негативні і позитивні взаємодії між видами зрівноважуються, і обидва типи взаємозв’язків однаковою мірою важливі для еволюції і стабілізації екосистем.