ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП МОЛЮСКИ, АБО М'ЯКУНИ, - MOLLUSCA

Будова і життєві функції

Молюски - тварини з м’яким несегментованим тілом, що поділяється на три відділи: голову, тулуб і ногу. Тіло вкрите шкірястою мантією, яка властива лише цим тваринам. Між мантією і тілом молюска знаходиться мантійна порожнина. Мантія виділяє черепашку, що має захисне значення. Черепашка складається з трьох шарів: зовнішнього (або конхіолінового), середнього (або призматичного) і внутрішнього (або перламутрового). Конхіолін - органічна речовина (білок), характерна лише для молюсків. Середній шар утворений вапняковими призмоч- ками, розташованими перпендикулярно до поверхні тіла. Внутрішній шар складається з окремих пластинок перламутру - кристалів вапняку, розташованих паралельно до поверхні і склеєних між собою конхіоліном. Саме конхіолін надає різноманітних відтінків перламутровому шару, який може бути сніжно- білим, жовтуватим, зеленуватим, сіруватим і т.д. Виблиск і гра кольорів перламутру зумовлені явищем інтерференції світла. У деяких видів черепашка частково редукується.

Порожнина тіла змішана, утворена залишками первинної порожнини і сильно редукованим целомом. У первинній порожнині, виповненій паренхімою, розташовані внутрішні органи; залишки целому представлені навколосерцевою сумкою і порожниною статевих органів. У більшості молюсків розвинені гладенькі м’язи, тому рухи їх повільні. Лише у головоногих, які активно й швидко рухаються, м’ я з и поперечно-смугасті.

Нервова система у більшості молюсків складається із 3-5 пар добре розвинених гангліїв, розташованих у різних частинах тіла і з’єднаних між собою комісурами та конективами. Від них відходять нерви до різних частин тіла (рис. 136). Це розкидановузловий тип нервової системи. У деяких молюсків (хітонів) метамерна нервова система.

Розвиток органів чуття залежить від умов існування молюсків. У них є очі, органи дотику, хімічного чуття (осфрадії), рівноваги (статоцисти), розвинені у представників різних класів не в однаковій мірі.

Органи травлення мають деякі ознаки вищої організації порівняно з червами. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких містить деякі травні ферменти. Глотка переходить у стравохід, який може розширюватися у воло. З кишками з’єднана травна залоза - печінка. Ферменти її сприяють перетравленню основних органічних компонентів їжі. Молюски живляться як рослинною, так і тваринною їжею.

Органи виділення - нирки - являють собою видозмінені метанефридії. Одним кінцем нирка відкривається в навколосерцеву порожнину (целом), іншим - у мантійну порожнину.

Рис. 136. Будова жабурниці:

1 - приротові лопаті: 2. 17. 23 - нервові ганглії; 3 - рот; 4, 16 — передній і задній затульні м’язи; 5 - шлунок; 6 — печінка; 7 — нервовий тяж між нервовими вузлами; 8 - зовнішній отвір нирки; 9 - отвір статевої залози; 10 - отвір нирки в навколосерцеву порожнину;

11 - шлуночок серця; 12 - передсердя; 13 *- навколосерцева порожнина; 14 — задня кишка; 15 ~ нирка; 18 - анальний отвір; 19 - зябровий сифон; 20 - зябра; 21 - мантія; 22 - статева золоза; 24 - нога.

Органами дихання є або зябра, розташовані у мантійній порожнині, або легені. Функції легень виконують стінки мантійної порожнини, пронизані кровоносними судинами.

Кровоносна система незамкнена (кров виливається з кровоносних судин у порожнину тіла). Є центральний орган кровоносної системи - серце, що складається із 1-2 шлуночків і одного або кількох передсердь та оточене перикардіальним це- ломом. Поява в процесі еволюції серця забезпечує досконалішу циркуляцію крові в організмі. Є також кровоносні судини та лакуни, по яких рухається кров.

Розмножуються молюски лише статевим способом. Запліднення здебільшого внутрішнє, у деяких - зовнішнє. Розвиток молюсків або прямий, або з метаморфозом. Є серед них і живородні форми.

У більшості морських молюсків, а з прісноводних - лише у дрейсени, із заплідненого яйця розвивається вкрита війками вільноплаваюча личинка велігер, або парусник (лат. Velum- «парус» і gero - «несу»), яка є видозміненою трохофорою. Вона осідає на дно, де й завершується її метаморфоз.

До типу Молюски належать сім класів: 1. Панцирні, або Хітони (Polyplacophora, або Loricata); 2. Безпанцирні (Aplacophora); 3. Двостулкові (Віvаlvіа); 4. Моноплакофори (Monoplacophora); 5. Черевоногі (Gastropoda); 6. Головоногі (Cephalopoda); 7. Лопатоногі (Scaphopoda).

Розглянемо окремі з них.