ЗООЛОГІЯ з основами екології - Г.В. Ковальчук - 2003

Частина II. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ – METAZOA

ТИП МОЛЮСКИ, АБО М'ЯКУНИ, - MOLLUSCA

КЛАС ПАНЦИРНІ, АБО ХІТОНИ, - LORICATA, АБО POLYPLACOPHORA

Об’єднує близько 1000 видів виключно морських молюсків. У Чорному морі мешкає лише 3 види (хітони не витримують опріснення води). Більшість живе у зоні прибою і лише окремі серед них - глибоководні.

Тіло продовгувато-овальної форми, сплющене у спинночерев- ному напрямку, довжиною від кількох міліметрів до 30 см. Зверху мають черепашку із восьми пластинок, що з’єднані рухомо і налягають одна на одну у вигляді черепиці. Під черепашкою є добре розвинута мантія, яка виступає за краї черепашки (рис.137). Тіло складається із слабковідособленої голови, тулуба і мускулистої ноги. Нога і нижній бік мантії відіграють роль міцного присоска. Це дає можливість тваринам утримуватися під ударами хвиль. За допомогою ноги можуть повільно пересуватися по субстрату.

Нервова система складається із навкологлоткового нервового кільця і чотирьох поздовжніх стовбурів, з’єднаних перемичками, має вигляд подвійної мотузкової драбини. Цим вона дещо подібна до нервової системи деяких поліхет.

Органи чуття представлені слабко розвиненими осфрадіями. Статоцисти відсутні, але на спині у зовнішньому шарі черепашки наявні естети, які є органами дотику і сприймають тиск води. У деяких панцирних естети видозмінилися у своєрідні очки, кількість яких може досягати 11 тис. у однієї особини. Проте справжні очі у них відсутні.

Дихають за допомогою зябер ктенідій, розміщених по боках тіла (від 4 до 80 пар у різних видів). Уся поверхня ктенідій укрита миготливим епітелієм, що забезпечує циркуляцію води і газообмін.

Органи травлення розпочинаються ротом, що веде у глотку, на дні якої є тертка, або радула, з роговими зубчиками. У глотку відкриваються слинні залози та пара особливих «цукрових» залоз, секрет яких сприяє перетворенню крохмалю у цукор. Далі їжа надходить у шлунок, куди відкриваються протоки печінки, потім у середню кишку; неперетравлені рештки виходять через анальний отвір задньої кишки у мантійну порожнину. Живляться водоростями, губками, форамініферами, обростаннями.

Рис. 137. Зовнішня будова хітона Tonicella marmorea:

а, б - вигляд зі спинної та черевної сторін; І - І пластинка черепашки; 2 - крайова зона мантії; 3, 4 - IV та VIII пластинки черепашки;

5 - голова; 6 - рот; 7 - мантія; 8 - мантійна борозна; 9-11 - статевий, видільний та анальний отвори відповідно; 12 — осфрадій;

13 - зябра; 14 - нога.

Кровоносна система незамкнена. Серце трикамерне: складається з одного шлуночка і двох передсердь і лежить у навколосерцевій сумці - перикарді, що є залишком целома. Із шлуночка кров, збагачена на кисень, через аорту виливається у систему лакун, де віддає кисень і збагачується на вуглекислий газ. Із лакун кров іде до зябер, і, збагатившись киснем, надходить до передсердь, а звідти - до шлуночка.

Органи виділення - нирки; одним кінцем відкриваються у перикард, а іншим - у мантійну порожнину.

За способом розмноження - роздільностатеві. Личинка подібна до трохофори.

Живуть хітони 8-9 років. Самки відмирають раніше за самців. На їх черепашці поселяються багатощетинкові черви, вусоногі рачки, зокрема, морські жолуді. Так, на одному хітоні нарахували 125 морських жолудів. їх іноді знаходять у шлунку риб (камбал). У Чорному морі зустрічаються Middendorffia fascicularis, Lepidochiton cinerea, Acanthochiton fascicularis.