ЗООЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК - Є. О. Неведомська - 2013

ЛЕКЦІЯ 18. КЛАС ССАВЦІ, або ЗВІРІ (Mammalia)

2. Класифікація класу Ссавці

Клас Ссавці об’єднує два підкласи:

1) підклас Яйцекладні, або Першозвірі (Prototheria) з одним рядом Однопрохідні;

2) підклас Справжні Звірі (Theria) містить інфракласи Сумчасті, або Нижчі звірі (Metatheria) та Плацентарні, або Вищі звірі (Eutheria, Placentalia).

Підклас Яйцекладні, або Першозвірі (Prototheria)

У сучасній фауні налічується 5 видів (1 вид — качкодзьоб, у якого щелепи вкриті роговими чохлами, тому нагадують качиний дзьоб, і 4 види єхидни, тіло яких вкрите жорсткими голками, через що ці тварини нагадують їжака) найпримітивніших ссавців. Поширені в Австралії, Новій Гвінеї, Тасманії.

Загальна характеристика яйцекладних, або першозвірів:

✵ Зуби у дорослих відсутні. Живляться тваринами. Шлунок без травних залоз.

✵ Кишка і сечостатеві органи відкриваються у клоаку.

✵ У самок функціонує лише ліва половина статевого апарату (як у птахів).

✵ Відкладають (1-2, рідше — 3) порівняно великі, багаті на жовток яйця, але, на відміну від плазунів, яйця залишаються у статевих шляхах самки (завдяки цьому зародок значну частину свого розвитку проходить всередині організму матері). Замість вапнякової шкаралупи у яйця — м’яка шкіряста оболонка.

✵ Молочні залози слабо розвинені і трубчасті. Сосків немає, а залози відкриваються окремими протоками на залозистих полях (малята злизують молоко з шерсті матері).

✵ Середня температура тіла коливається від 25 до 36°С.

✵ Особливостями будови плечового поясу, серця, головного мозку схожі на плазунів.

✵ За способом життя — напівводяні (качкодзьоб) або наземні (єхидни) тварини.

Підклас Звірі (Theria)

Інфраклас Сумчасті, або Нижчі звірі (Metatheria)

Сумчастих тварин близько 250 видів. Типові представники: кенгуру, сумчасті білки, сумчасті ведмеді (коала), сумчасті кішки, сумчастий тушканчик, водяний опосум, сумчастий кріт, сумчаста летяга. Поширені в Австралії та прилеглих островах, Америці, акліматизовані в Новій Зеландії. Живуть в лісах, на відкритих місцевостях, у воді, в Грунті.

Загальна характеристика сумчастих:

✵ Живонародження.

✵ Справжня плацента відсутня.

✵ Ембріон живиться та розвивається переважно за рахунок жовтка яйця (12,5 — 42 доби), але і його не вистачає для повного розвитку, тому народжені малята дуже малих розмірів (0,5 — 3 см), слабкі та безпорадні.

✵ Свій розвиток новонароджені тварини завершують протягом 250 днів у виводковій сумці матері, яка утворена згортками шкіри на черевному боці тіла.

✵ Наявність у виводковій сумці трубчастих молочних залоз, які відкриваються протоками на сосках, розміщених у сумці, а молоко впорскується малятам у рот завдяки скороченню особливих м’язів залоз.

✵ Волосяний покрив одноколірний (рудуватий або бурий).

✵ Зуби слабо диференційовані, зміна зубів неповна (змінюється лише 1 передній кутній зуб), неоднакова кількість різців на щелепах (на верхній більша).

✵ За способом живлення сучасті сумчасті є як рослиноїднимиі, так і хижаками.

✵ Головний мозок примітивний.

Інфраклас Плацентарні, або Вищі звірі (Eutheria, Placentalia)

Включає більшість сучасних ссавців. Розповсюджені по всій земній кулі на суходолі, в морях і океанах. Відрізняються розвитком кори великих півкуль. У них завжди є плацента; піхва непарна; малята народжуються більш-менш розвинені і можуть самостійно смоктати молоко.

Плацентарні об’єднують 17 рядів.

Загальна характеристика окремих рядів плацентарних

Ряд Комахоїдні: 900 видів, в Україні — 12 видів (два види їжаків: звичайний, вухастий; вісім видів землерийок; один вид кротів: кріт звичайний, один вид хохуль: звичайна хохуля). Тварини дрібних і середніх розмірів. Освоїли різні середовища існування: наземне, Грунтове, водне. Поширені скрізь, крім Австралії і Південної Америки.

Загальна характеристика ряду Комахоїдні:

1. Передній відділ морди видовжений у хоботок.

2. Нюх розвинений добре.

3. Півкулі переднього мозку невеликі, без звивин.

4. Зуби слабко диференційовані.

5. Живляться переважно комахами, деякі — дощовими черв’яками, молюсками, дрібними мишовидними гризунами, рибою, яйцями, рослинами, насінням рослин.

6. Очі маленькі, у деяких редуковані.

7. Волосяний покрив короткий і м’який, щетинистий або голчастий, темного забарвлення.

8. Кінцівки п’ятипалі, стопохідні.

9. Характерна наявність пахучих залоз (землерийки).

10. Активні вночі, деякі цілодобово.

11. Вагітність 11-43 доби.

12. За рік 1-2 приплоди (по 2-21 малят).

Значення представників ряду Комахоїдні:

✵ винищують шкідливих комах;

✵ важливий об’єкт хутрового промислу (хохуля, кріт);

✵ деякі знищують яйця птахів (їжаки).

Ряд Рукокрилі: налічує близько 1000 видів, в Україні — 25 (підковоноси, вечірниці, довгокрил звичайний, нічниці, нетопирі). Поширені в усьому світі, крім полярних районів і деяких океанічних островів, найчисленніші — у тропіках. Найменшим кажаном в Україні є нетопир карликовий (маса не перевищує 5 грамів; розмах крил — 18 см).

Перші дослідники природи дали їм ім’я «рукокрилі» тому, що крило кажана утворено переважно шкіряною перетинкою, що «натягнута» на передню кінцівку (руку). Вільним залишається лише малозмінений великий палець передньої кінцівки, палюх, що допомагає кажану чіплятися при повзанні. Ні зуби, ні кінцівки кажанів не пристосовані для створення сховищ, тому вони оселяються в природних укриттях або спорудах, створених людиною чи тваринами.

Загальна характеристика ряду Рукокрилі:

1. Для зовнішнього вигляду кажана характерні м’яке хутро, помірно великі вуха і шкіряні крила.

2. Єдина серед ссавців група, пристосована до справжнього польоту :

* між другим пальцем передніх кінцівок та тулубом утворюється складка шкіри, що тягнеться до верхівки хвоста і відіграє роль крила;

* пальці передньої кінцівки (крім першого) значно видовжені;

* подібно до птахів, грудина з добре розвиненим кілем;

* добре розвинена грудна мускулатура, яка забезпечує рух крила;

* кістки міцні, тонкі, легкі.

3. Задні кінцівки розвернуті колінними суглобами в сторони.

4. Кількість зубів від 20 до 38, немає середньої пари різців. Кишечник відносно короткий. Живляться тваринною (переважно комахами) і рослинною їжею (плоди, пилок або нектар квіток). У середньому, кажан щодня потребує їжі в кількості, що становить половину його власної ваги. 4000 комарів складають необхідних 9 грамів їжі для нічниці водяної — виду середніх розмірів.

5. Волосяний покрив переважно темного кольору, м’який, короткий, вкриває лише тулуб і голову.

6. Характерна наявність пахучих залоз.

7. Зір розвинений погано. Найважливішим органом чуття є вуха. Кажани використовують принцип ехоорієнтації, або ехолокації: під час польоту вони постійно видають ультразвукові сигнали і, одержуючи їх назад у вигляді відбитих від навколишніх предметів хвиль, мають можливість «чути зображення» навколишнього простору, формуючи для себе точну картину того, що відбувається навколо (це дає змогу орієнтуватися під час польоту, а також здобувати їжу в повітрі).

8. Нічні та сутінкові тварини, вдень ховаються на горищах, в дуплах та печерах. Співіснують в колоніях. Самки утворюють у дуплі дерева або на горищі спільні виводкові колонії, де разом виховують молодь. Самці в цей час живуть окремо від самиць, поодинці або невеликими групами.

9. Деяким видам властиві сезонні міграції, а деякі види впадають у зимову сплячку. Щоб забезпечити себе енергією в зимовий період, наприкінці літа вони накопичують жирові запаси. Щоб досягти економної витрати енергії протягом зимового періоду, кажани володіють надзвичайною особливістю: вони здатні знижувати температуру свого тіла до 10 і навіть до 0 градусів (залежно від температури сховища, в якому зимують). В охолодженому стані інтенсивність усіх життєвих функцій організму знижена до мінімуму. Якщо серце активного кажана робить понад 400 ударів на хвилину, то під час сплячки частота серцевих скорочень ледь перевищує 10 за цей же проміжок часу. При цьому організм кажана використовує настільки малу кількість кисню, що кількість вдихів зменшується до 5-6 на хвилину.

11. Постійних пар не утворюють. Самка раз на рік (найчастіше, у червні) народжує одного, зрідка двох малят. Під час пологів самки підвішуються головою догори і з крилової та міжстегнової перетинок формують своєрідну сумку, всередину якої зісковзує народжене маля. Ледь з’явившись на світ, тваринка відшукує молочний сосок і надійно прикріплюється до живота матері. Від самого народження кажанята підвішені головою донизу у типовій для рукокрилих манері.

12. Турбота про нащадків властива лише самкам; самці у турботі про потомство участі не беруть. Самиці постійно носять свого нащадка із собою, навіть вилітаючи на вечірнє полювання. Згодом вони залишають кажанят у сховищі, де ті збиваються докупи в очікуванні матерів. Тіло молодого кажаняти потребує постійного догляду. Насамперед, знов і знов змащуються жировим секретом крила, які ростуть, для запобігання їх пересиханню і підтримки еластичності. Протягом 3-5 тижнів малята харчуються виключно материнським молоком. Період молочної годівлі триває доти, доки вони виростуть і наважаться на свій перший виліт.

13. Живуть до 20 років.

Значення представників ряду Рукокрилі:

✵ винищують шкідливих нічних комах (недоступних для птахів);

✵ завдають шкоди садівництву (крилани, оскільки живляться плодами) і тваринництву (вампіри, оскільки живляться кров’ю тварин);

✵ деякі переносять збудників інфекційних захворювань, зокрема сказу.

Ряд Гризуни: найчисленніша група ссавців (близько 2000 видів, в Україні — 40 видів. Поширені всесвітньо. Представники: водосвинка, білка звичайна, дикобраз, бобер, соня, сліпак, миші (хатня, лісова), пацюки (сірий, чорний), хом’як, полівка, лемінг, ондатра, нутрія. Більшість ведуть напівпідземний спосіб життя, живляться на поверхні; є деревні і напівводяні форми.

Загальна характеристика ряду Гризуни:

1. Волосяний покрив від густого і м’якого до рідкого, щетинистого або голкоподібного (дикобраз); забарвлення різноманітне.

2. Зуби пристосовані до зрізування і пережовування рослинної їжі:

* ікла відсутні, на їх місці проміжок — діастема;

* чотири різці (по два на кожній щелепі); різці долотоподібні, добре розвинені; не мають коренів, ростуть протягом усього життя; передня частина вкрита зубною емаллю, задня складається з дентину (він стирається швидше, тому різці самозагострюються);

* кутні зуби з плоскою жувальною поверхнею.

3. Добре розвинена сліпа кишка (роль «бродильного чана»).

4. Переважно рослиноїдні, деякі всеїдні, комахоїдні, рибоїдні.

5. Великі півкулі головного мозку гладенькі, без звивин.

6. Недосконала терморегуляція.

7. Активні протягом року, деякі впадають у сплячку.

8. Тривалість життя дрібних 1,5-2 роки, великих (байбаки, бобри) — 4-7 років.

Статева зрілість дрібних — у 2-3 місяці, великих — на другому році життя.

Висока плодючість дрібних гризунів: 6-8 виплодів на рік по 8-15 малят у кожному.

Значення представників ряду Гризуни:

✵ риюча діяльність впливає на фізичний стан Грунту, що підвищує продуктивність рослинності;

✵ об’єкти промислу та штучного розведення заради хутра (нутрія, ондатра, білка, бобер);

✵ шкідники сільськогосподарських рослин (полівки, миші, пацюки, хом’яки);

✵ переносники збудників небезпечних хвороб (чуми, туляремії, енцефалітів) — миші, пацюки, хом’яки, байбаки, полівки.

Ряд Зайцеподібні: нечисленна за кількістю видів група ссавців (65 видів, в Україні — 2 види). Представники: зайці, домашні кролі. В Україні зустрічаються: заєць-русак та біляк.

За особливостями організації зайцеподібні близькі до гризунів. Від гризунів зайцеподібні відрізняються:

✵ наявністю двох пар різців на верхній щелепі (замість однієї пари у гризунів);

✵ наявністю шлунку складнішої будови: з двох функціональних відділів (у першому відбувається бактеріальне бродіння їжі, у другому діють ферменти шлункового соку).

Значення представників ряду Зайцеподібні:

✵ мають важливе значення як промислові тварини заради хутра та м’яса;

✵ у роки масового розмноження зайцеподібні, які живляться рослинною їжею, можуть завдавати шкоди лісовому господарству та садівництву.

Ряд Хижі: налічує близько 240 видів. Поширені на всіх континентах, за виключенням Антарктиди (до Австралії хижі були завезені в період її колонізації). Основні 7 родин:

1. Котячі — тигр, лев, пантера, леопард; в Україні — кіт лісовий, кіт свійський, рись;

2. Вовчі — вовк, собака, песець, шакал, лисиця, єнотовидний собака; в Україні — 4 види;

3. Ведмедеві — білий, бурий, чорний (гімалайський) ведмеді; в Україні — 1 вид (бурий ведмідь);

4. Куницеві — лісова куниця, соболь, тхір, норка, горностай, ласка, видра; в Україні — 12 видів, більшість занесені до Червоної книги України;

5. Гієнові — плямиста гієна, берегова гієна, земляний вовк;

6. Єнотові — єнот-полоскун, панда, носуха;

7. Віверові — мангусти, генети.

Загальна характеристика ряду Хижі:

1. Волосяний покрив у більшості густий і м’який.

2. Зуби добре диференційовані (рис. 82):

* різці малі;

* ікла найсильніше розвинені;

* кутні горбкуваті, з гострими верхівками;

* по одному кутньому зубу з кожного боку щелепи перетворюється на так званий хижий зуб (великих розмірів, з гострим ріжучим краєм).

Рис. 82. Зуби собаки (зверху) і кішки (знизу) (за Наумовим, Карташовим, 1979):

1 — різці; 2 — ікла; 3 — малі кутні; 4 — кутні; 5 — хижі зуби.

3. Живляться переважно або виключно тваринною їжею.

4. Ключиці рудиментарні або взагалі відсутні.

5. Активні головним чином у сутінках і вночі.

6. Спосіб життя поодинокий або сімейний.

7. Малята народжуються сліпі, розвиваються повільно.

8. Статевий диморфізм майже не виражений, лише в деяких видів самці дещо крупніші за самок.

Значення представників ряду Хижі:

✵ Більшість видів — цінні хутрові звірі, об’єкт пушного промислу;

✵ знищують мишоподібних гризунів;

✵ окремі види (вовки, лисиці) іноді можуть завдавати шкоди тваринництву та можуть бути носіями збудника сказу.

Ряд Парнокопиті нараховує близько 170 видів: кабан, зубр, лось, північний олень, бегемоти, жирафи, бізон, антилопа, косулі, кози, корови, вівці.

Особливості будови: на ногах ростуть по чотири пальці, з яких добре розвинені другий та третій. На пальцях рогові копита. Ключиць немає. Більшість — жуйні тварини, мають складний шлунок, який складається з 4-х відділів: рубця, сітки, книжки, сичуга.

Ряд Непарнокопиті нараховує 16 видів: коні, зебри, осли, носороги, тапіри

Особливості будови: у більшості на ногах по одному або (рідше) три пальці, вкритих копитами. У трипалої кінцівки найрозвиненіший третій палець. Ключиць немає. Шлунок простий.

Ряд Китоподібні включає близько 90 видів: синій і сірий кити, кашалоти, дельфіни (афаліна, білобочка).

Особливості будови: форма тіла торпедоподібна, дуже розвинена підшкірна жирова клітковина, легені мають великий об’єм. Передні кінцівки перетворені на ласти, задні редуковані. Немає волосяного покрову, вушних раковин. Зуби у зубатих китів великі, одновершинні, у вусатих китів їх немає. Є цідильний апарат, утворений китовим вусом; наявний хвостовий (у деяких видів і спинний) плавець. Орієнтуються за допомогою звукової ехолокації.

Ряд Ластоногі містить 30 видів: морж, тюлень, морський котик, нерпа.

Особливості будови: обидві пари кінцівок перетворені на ласти, між пальцями товста шкіряна перетинка. Товстий підшкірний шар жиру. Тіло обтічної форми, велике.

Ряд Хоботні: 2 види (індійський та африканський слони).

Особливості будови: дуже великі тварини. Ніс і верхня губа перетворені на хобот. Є бивні — видозмінені різці верхньої щелепи. Іклів немає. У міру зношування кутніх зубів (двох на верхній і нижній щелепах) виростають нові.

Ряд Примати: понад 200 різноманітних видів. Поширені у субтропічних і тропічних областях Азії, Африки, Америки. Представники: лемури, ігрунки, ревуни, павукоподібні мавпи, мартишки, макаки, павіани, гібони, орангутанги, шимпанзе, горили.

Загальна характеристика ряду Примати:

1. Кінцівки п’ятипалі хапального типу; перший палець обох пар протистоїть іншим, що забезпечує різноманітність рухів кисті. Дуже рухливі верхні кінцівки — результат наявності ключиць у поясі верхніх кінцівок.

2. Майже в усіх на пальцях не кігті, а нігті. На долонях і підошвах папілярні лінії і візерунки.

3. Волосяний покрив добре розвинений, рудого, сірого, чорного кольорів; у більшості — гриви, вуса, бороди, щіточки на вухах і хвості.

4. Зуби диференційовані на різці, ікла, малі й великі кутні; молочні зуби замінюються на постійні.

5. Вкорочені щелепи, зменшена лицева частина черепа. Череп з відносно великим мозковим відділом.

6. Головний мозок:

* відносно великий;

* дуже розвинені великі півкулі з численними борознами і звивинами;

* збільшена потилична доля (зорова область), лобна і скроневі долі (керують м’язовою діяльністю і голосовим апаратом).

7. Особливо розвинений зір (стереоскопічний, кольоровий), очі спрямовані уперед (а не в боки, як у інших хребетних; бінокулярний зір), забезпечена здатність визначати відстані до предметів.

8. Добре розвинений слух, гірше — нюх.

9. Рослиноїдні, рідше всеїдні, деякі комахоїдні.

10. Живуть на деревах, окремі види наземні або напівназемні.

11. Переважно ведуть стадний спосіб життя, денний, сутінковий або нічний.

12. Високий рівень комунікації — реагують на рухи, жести, вигуки сородичів; складна організація угруповань з ієрархічною системою домінування — підкоряння.

13. Розмноження цілий рік, вагітність від 4 до 10 місяців (корелює з розмірами тіла). Народжується одне маля (більш або менш безпомічне), рідше 2-3. Грудних сосків одна пара.

Значення представників ряду Примати:

* Використовують як лабораторних тварин у біологічних та медичних експериментах;

* шимпанзе — модель для вивчення особливостей свідомості в антропоїдних предків людини (має схожість з викопними дріопітеками).