Основи еволюції - Корж О.П. - 2006

Частина I. МІКРОЕВОЛЮЦІЯ

Розділ 10. Видоутворення як основне явище еволюційного процесу

10.1. Зміст видоутворення

Якби видоутворення не існувало, ми зіткнулися б з проблемою необмеженої гібридизації між усіма сучасними формами. Наслідком цього явища став би повний хаос гібридних форм із неймовірними комбінаціями ознак. Жодна особина не була б пристосована до конкретних умов існування і поєднувала б у собі несумісні функції. Зрозуміло, що подібні форми здебільшого є нежиттєздатними, і можна очікувати на їх швидку елімінацію. Єдиний же «генералізований» вид, який і міг би утворитись унаслідок подібних процесів, не мав би жодного спеціалізованого пристосування до конкретних умов існування.

Існують різноманітні типи перешкод, що запобігають вільній гібридизації, надаючи змогу різним видам розвиватися в умовах генетичної незалежності. Завдяки цьому кожен із них спеціалізується, пристосовуючись до різних умов життя. Видоутворення - це найбільш швидкий та ефективний спосіб закріплення нової комбінації генів, придатної для певних умов. Воно є основою еволюції, оскільки еволюційний процес будь-якого масштабу можна уявити як адаптивне перетворення популяцій або сукупностей популяцій, тобто як сукупність процесів видоутворення. На думку більшості сучасних учених, немає жодної специфічної закономірності утворення вищих таксонів, яку не можна було б пояснити видоутворенням. Хоча існують й інші уявлення: формування принципово нових складних механізмів пристосувального характеру пов'язане зі швидкими неочікуваними перебудовами.

Сам термін «видоутворення» вживається на позначення двох процесів - збільшення кількості видів та перетворення видів у часі. Інколи перший процес називають кладогенезом, а другий анагенезом. Деякі вчені термін «видоутворення» використовують лише в першому значенні, а другий процес називають філе- тичною еволюцією. Однак насправді принципових відмінностей між цими процесами не існує, оскільки обидва відбуваються в межах певного простору за певний час. Єдина відмінність полягає у збільшенні кількості видів унаслідок першого процесу та заміні одного виду іншим — унаслідок другого.

Під видоутворенням ми розуміємо процес поділу раніше єдиної генетично відкритої системи за відношенням складових компонентів на кілька генетично самостійних (не обов'язково закритих, але обов'язково стійких).

Материнська форма при цьому може залишатись без суттєвих змін або підпадати значним перетворенням аж до повного зникнення. Кількість дочірніх форм може дорівнювати одній або кільком, що залежить від особливостей самого процесу видоутворення.

Видоутворення характеризується нерівномірністю темпів, що властиве й різним географічним чи екологічним расам одного виду при різних способах видоутворення. Наслідком такої нерівномірності може стати одночасне існування предкової популяції виду та популяцій-нащадків різного ступеня еволюційного розвитку.

Згідно з сучасними науковими уявленнями видоутворення - це процес, що здійснюється в групі особин, тобто утворення нового виду відбувається шляхом еволюційного перетворення популяції чи групи популяцій. Зміст видоутворення полягає в тому, що перетворені популяції набувають все більшої самостійності, стаючи стійкішими та конкурентоспроможними (зростає їх чисельність, розширюється ареал, закріплюється екологічна ніша тощо).

Проте процес формування нових структур, реакцій, пристосувань тощо не завжди призводить до появи нового виду, тому процеси формотворення та видоутворення не можна ототожнювати. Формотворення відбувається переважно на молекулярному та клітинному рівнях, спричиняючись до змін окремих організмів. Воно може бути підґрунтям для видоутворення, але останнє відбувається лише на популяційно-видовому рівні. Мінливість не може безпосередньо переходити в процес видоутворення. Лише через елімінацію непристосованих варіантів, завдяки спрямовуючій та накопичувальній дії природного добору може відбутись перетворення популяцій і як наслідок становлення нового виду.