ПІДРУЧНИК ІМУНОЛОГІЯ - Меркьюрі Поділля 2013
ПРИРОДЖЕНА ІМУННА НЕДОСТАТНІСТЬ
Дефіцит клітинної (Т-ланки) імунітету
Синдром Ді Джорджи (гіпо-, аплазія тимусу).
(Шифр МКХ-10 D 82.1)
Синдром Ді Джорджи (СДД) - ізольований Т-клітинний імунодефіцит. Характеризується тріадою клінічних проявів: гіпоплазія тимусу і/або паращитоподібних залоз і вродженою вадою серця. Складає 5-10% загальної кількості первинних імунодефіцитів.
Специфічний дефект. Дісембріогенез: вада розвитку третьої-четвертої глоткових кишень, що виникає між шостим і десятим тижнями гестації, що приводить до порушення розвитку тимусу, щитоподібної і паращитоподібних залоз, до вади розвитку лицьових структур, вроджених вад серця з ураженням дуги аорти.
Локалізація дефекту в хромосомі: 22qII.
Клінічні особливості. У більшості хворих відмічаються диспластичні риси обличчя. Найбільш характерні диспластичні вушні раковини, гіпертелорізм, широке перенісся, «риб'ячий рот», антимонголоїдний розріз очей. У частини дітей спостерігаються і грубіші аномалії, такі як мікрогнатія і незарощення твердого і м'якого піднебіння. Гіпокальціємія різного ступеня тяжкості і відсутність тіні вилочкової залози при рентгенографії грудної клітини відносяться до частих проявів. Гіпопаратіреоїдізм виявляється гіпокальціємічними судомами, які виникають з перших днів життя. У всіх хворих відмічається затримка розумового розвитку. Вроджені вади серця і магістральних судин також відносяться до найбільш характерних і важких ознак захворювання. Т-клітинний імунодефіцит приводить до рецидивуючих вірусних, паразитарних, бактеріальних інфекцій і мікозів. Проте рівень сироваткових імуноглобулінів у таких хворих не порушений. У дітей можуть виникати незвичайні, аж до смертельного виходу, реакції при вакцинації живими, атенуйованими вакцинами вірусу кору, поліомієліту, при вакцинації БЦЖ (табл. 51).
Імунологічні дослідження: 1) лімфоцитопенія; 2) зниження кількості і проліферативної активності Т-лімфоцитів; 3) дисоціація між пониженими рівнями Т- і NK-клітин і підвищеним вмістом В-лімфоцитів; 4) нормальні або підвищені рівні антитіл; 5) зниження шкірних реакцій гіперчутливості сповільненого типу. Здатність продукувати антитіла на визначені антигени знижена через відсутність Т-хелперів.
Лікування. Використовуються пересадка тимусу; введення гормонів тимусу із замісною метою; симптоматична терапія. За наявності тяжких вад, що в основному визначають прогноз для життя, пересадка тимусу вважається недостатньо обґрунтованою. Якщо пацієнт переживає 6-місячний вік, спостерігається поступове спонтанне відновлення Т-клітинного імунітету.
Як приклад імунної відповіді при дефіциті клітинного (Т-ланки) імунітету приводимо історію хвороби хворого К., 8 років, що страждає на ізольований Т-клітинний імунодефіцит, синдром Ді Джорджи та знаходиться на спостереженні у міському дитячому імунологічному центрі (табл. 54).
Хворий К., 8 років, з раннього дитинства часто страждає на вірусні захворювання, 3-4 рази на рік ОРВІ, лікування кору проводилося в ОРІТ дитячої інфекційної лікарні, переніс мононуклеоз, є хронічне рецидивуюче герпетичне ураження шкіри обличчя, виділені кандиди у калі. У 4 місяці оперований з приводу вродженої вади серця, незарощення міжшлуночкової перетинки. Встановлений діагноз: синдром Ді Джорджі.
На представленій імунограмі у хворого К., 10 років, спостерігається різке пригнічення T-клітинної ланки імунітету, лімфоцитопенія, зниження кількості Т-лімфоцитів; дисоціація між пониженими рівнями Т- і NK-клітин і підвищеним вмістом В-лімфоцитів, нейтрофільний лейкоцитоз з явищами незавершеного фагоцитозу, зниженням активності фагоцитів; незначне підвищення рівня Ig M.
Лікування:
1) фамцикловір 0,25 г всередину 2 рази на день протягом 8-12 міс.; герпевір (мазь) змащувати уражені ділянки шкіри і слизової оболонки губ 4 рази на день 7 діб при загостренні захворювання;
2) віферон-2 (500 тис. МО інтерферону) по 1 свічки 2 рази на день 10 днів, потім 3 рази на тиждень по 2 свічки в день до 2,5 міс; вірогель - змащувати уражені ділянки шкіри і слизової оболонки губ 2 рази на добу, 5 - 7 діб;
3) при загостренні герпесу призначають специфічний (протигерпетичний) імуноглобулін в перші 2 дні по 3,0 мл 2 рази на день, далі - по 1,5-3,0 мл кожний день в/м. На курс - від 15 до 45 мл.
4) поліоксидоній 6 мг на добу в перші 5 днів кожний день, а потім через день, № 10. Далі йде підтримуюча терапія - по 6 мг 2 рази на тиждень на протязі місяця;
5) інтраконазол (інтрунгар) 100 мг 2 рази на тиждень 1 місяць.
Імунореабілітація:
6) ронколейкін в/в крапельно на протязі 4 - 6 годин в дозі 500 тис. МО з інтервалом 2-3 дні № 2-3 у міжприступний період;
тималін по 1 мл підшкірно через добу, № 10;
7) циклоферон - індуктор інтерферону - 12,5% розчин для ін'єкцій - 2 мл, разова доза 0,25 г в/м на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29 добу. Призначають після інтерферонотерапії.
Таблиця 54. Імунограма хворого К., 8 років
Показник |
Результат |
Норма |
||||||
Гемоглобін |
125 |
Ж - 115 - 145, М - 132 - 164 г/л |
||||||
Еритроцити |
3,6 |
Ж - 3,7 - 4 ,7, М - 4,0 - 5,1х1012 /л |
||||||
Тромбоцити |
210 |
150 - 320х109/л |
||||||
ШОЕ |
25 |
2 - 15 мм /год. |
||||||
Лейкоцити |
10,5 |
4 - 9х109 /л |
||||||
Нейтр. |
Пал.\яд. |
Сегм.\яд. |
Еоз. |
Баз. |
Мон. |
Лімф. |
БГЛ |
Плаз. |
43 - 71 % |
1 - 4 % |
0,5 - 5% |
0 - 1% |
3 - 9% |
25 - 37% |
1-5% |
0 - 1% |
|
2000-6500 |
80-400 |
80-370 |
20-80 |
90-720 |
1600-3000 |
80-500 |
20-80 |
|
74 |
5 |
80 |
9 |
1 |
5 |
10 |
1 |
|
7770 |
530 |
7240 |
950 |
110 |
530 |
1050 |
110 |
|
Імунологічні показники |
Результат |
Норма |
Імунологічні показники |
Результат |
Норма |
|||
(Од СІ) |
(Од СІ) |
|||||||
Т-лімф. |
% |
30 |
50 - 80 |
Ig G |
15,0 |
8,0-18,0 |
||
CD-3 |
Абс. число |
315 |
1000-2200 |
г\л |
||||
Т-хелп. |
% |
20 |
33-46 |
Ig M |
3,2 |
0,2-2,0 г\л |
||
CD-4 |
Абс. число |
210 |
309-1571 |
|||||
Т-супрес. |
% |
10 |
17-30 |
Ig A |
2,9 |
0,3-3,0 г\л |
||
CD-8 |
Абс. число |
105 |
282-999 |
|||||
ІРІ |
CD-4/CD-8 |
2,0 |
1,4-2,0 |
ЦІК |
54 |
30 - 50 Од. |
||
опт. щільн. |
||||||||
NK-клітини CD-16 |
% |
5 |
12 - 23 |
Поглинальна |
ФЧ |
89 |
60 - 80% |
|
Абс. число |
53 |
72-543 |
активність |
ФІ |
4,6 |
1,5 - 3,5 |
||
В-лімф. |
% |
65 |
17-31 |
НСТ-тест |
спон. |
9 |
до 10% |
|
CD-22 |
Абс. число |
683 |
109-532 |
Інд. |
17 |
- |
||
РБТЛ |
спон. |
- |
до 10% |
рез. |
8 |
h6% |
||
інд. |
1 |
50-70% |
Комплемент |
СН-50 |
45 |
30 - 60 |
||
гем. Од/мл |
Лімфоцитарна дисгенезія
(Синдром Незелофа, французький тип). (Шифр МКХ-10 D81.4)
Лімфоцитарна дисгенезія (синдром Незелофа) - кількісна і якісна недостатність Т-системи у результаті атрофії тимусу і лімфатичних вузлів. Порушене дозрівання попередників Т-лімфоцитів, що веде до їх функціональної неповноцінності; аутосомно-рецесивний тип успадкування. Характеризується відсутністю клітинних реакцій імунологічного захисту при нормальному вмісті імуноглобулінів у плазмі крові. Виявляється у перші тижні і місяці життя, рудиментарний тимус; мала кількість тимоцитів; відсутні тільця Хасселла.
Клінічні прояви: спостерігається затримка зростання, розвитку дитини, затяжний септичний процес з гнійно-запальними вогнищами у внутрішніх органах і шкірі; рецидивуюча пневмонія, діарея, екзема, лімфаденіти, гіперплазія лімфоїдної тканини.
Виражена схильність до інфекційних агентів: бактерій (туберкульоз, лістерії, кишкова паличка, сальмонели), вірусів: (герпес, Епштейн-Бар, аденовіруси, ентеровіруси), найпростіших (пневмоцисти, токсоплазми, криптоспоридіуми) і грибів (кандида, криптококи, нокардія).
Імунологічне дослідження: у периферичній крові спостерігається лімфоцитопенія, вкрай низький рівень T-лімфоцитів; В-лімфоцити у нормі; різко пригнічена реакція бласттрансформації лімфоцитів; слабо виражена реакція гіпечутливості сповільненого типу. Вміст імуноглобулінів всіх класів у крові - у межах норми або підвищений. Понижено утворення специфічних імуноглобулінів.
Діти частіше гинуть у перші місяці життя від сепсису.
Лікування: трансплантація стовбурових клітин.
Хронічний слизово-шкірний кандидоз
Специфічний дефект. Селективний дефіцит відповіді Т-клітин на Candida-антиген. Гуморальна відповідь не порушена.
Клінічні особливості. Характеризується хронічним ураженням шкіри, нігтів, волосистої частини голови і слизових оболонок, які викликає Candida albicans. У основі захворювання лежить унікальний дефект реагування Т-ланки імунітету: на фоні нормальної кількості Т-лімфоцитів і їх нормальної проліферативної відповіді на фітогемаглютинін відмічається різке зниження здатності Т-лімфоцитів активуватися і продукувати лімфокіни (зокрема, чинник, що пригнічує міграцію макрофагів) у присутності антигену Candida albicans. При цьому відповідь на інші антигени може бути не порушеною. Шкірні тести гіперчутливості сповільненого типу на антиген Candida також негативні. Разом з тим, гуморальна відповідь на антиген Candida не порушена. Характерні автоімунні ендокринні захворювання (табл. 50, 51).
У лікуванні використовують симптоматичну протимікозну терапію. Є вказівки на застосування трансфер-фактора і пересадки тимусу.