ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 3 - Г.Й. Щербак - 1997
ВТОРИННОРОТІ (DEUTEROSTOMIA)
ТИП ГОЛКОШКІРІ (ECHINODERMATA)
ПІДТИП ЕХІНОЗОЇ (ECHINOZOA)
КЛАС МОРСЬКІ ЇЖАКИ (ECHINOIDEA)
ПІДКЛАС ПРАВИЛЬНІ ЇЖАКИ (REGULARIA)
До цього підкласу належать морські їжаки, що мають власне ознаки, відмічені для всього класу. Тіло їх має більш-менш кулеподібну форму, анальний отвір лежить в центрі перипрокта. До підкласу належить більшість сучасних поширених видів.
Ряд Лепідоцентроїди (Lepidocentroida). Більшість видів цього ряду вимерли приблизно 250 млн років тому, і до наших днів дожили лише представники підряду шкірястих їжаків (Echino thuriina). Як вже згадувалось, скелетні пластинки панцира в них роз’єднані ділянками шкіри, завдяки чому вони рухомі й можуть заходити одна за одну. Більшість лепідоцентроїдів глибоководні, хоча кілька видів знайдено на невеликій глибині; так, пурпурово-червона Araesonia thetidis живе в прибережних водах Нової Зеландії. Вийнята з води, вона відразу здувається, і її сферичний панцир перетворюється на диск через втрату рідини. На глибині 200—400 м живе Hydrosoma luculentum, що має цікаву будову голок з копитоподібними розширеннями на кінцях (рис. 204).
Рис. 204. Ряд Lepidocentroida: Hydrosoma luculentum
Ряд Списоносні (Cidaroida). Представники цього ряду, на відміну від інших їжаків, не мають перистома, і навколоротове поле в них повністю вкрите амбулакральними та інтерамбулакральними пластинками. Поряд з невеликими голками на радіальних пластинках на інтеррадіусах у них є нечисленні товсті дуже довгі голки (рис. 205) різної форми: гладенькі, ребристі або схожі на спис (звідки й назва ряду). Більшість списоносних віддають перевагу малим глибинам (до 500 м), хоча трапляються і значно глибше. Звичайно вдень вони ховаються, а вночі виходять на своїх голках-ходулях.
Рис. 205. Ряд Cidaroida: Eucidaris tibuloides
Ряд Аулодонти (Aulodonta). Найвідоміша родина цього ряду — діадемові (Diadematidae), що мають численні довгі й тонкі голки (іноді на вершині вони розширюються — рис. 206), зі спірально розташованими шипиками, гострі вершини яких спрямовані назад. Шкіра навколо голок має залозисті клітини, які виділяють отруйний секрет. Голки дуже рухливі й миттєво реагують на найменше подразнення. Якщо людина ледь доторкнеться до такого їжака, його голки впиваються глибоко в тіло, заякорюються гам і часто обломлюються; виділена отрута збільшує біль. Часто такі скабки викликають важкі гнійні процеси. Діадемові дуже поширені в субтропічних та тропічних водах.
Рис. 206. Ряд Aulodonta: Plesiodiadema indicum
Ряд Списоподібнозубі (Stirodonta). Найважливіша ознака представників ряду — наявність на зубах аристотелевого ліхтаря внутрішнього кілеподібного виступу, що робить їх схожими на спис. Панцир Stirodonta вкритий довгими міцними голками. Найбільш відомі види родини Arbaciidae, наприклад досить звичайний у Середземному морі біля берегів Африки Arbacialixula, що живе на скелях у зоні прибою у вузьких розщелинах. Ніжки його мають досить сильні присоски, за допомогою яких він може підніматись по абсолютно прямовисних скелях у пошуках їжі.
Ряд Камародонти (Camarodonta). До цього ряду належать усі інші правильні їжаки, у тому числі основна частина їстівних видів. Представники ряду мають особливо міцний жуйний апарат. Внутрішні відростки (епіфізи) щелеп (пірамідок) аристотелевого ліхтаря з’єднуються, утворюючи склепіння, звідки й назва ряду (camara — склепіння).
Одна з найвідоміших родин морських їжаків — Strongylocentrotidae, серед яких багато їстівних, як наприклад, найбільший серед сучасних їжаків Strongylocentrotus franciscanus (їх діаметр досягає 25 см), що мешкає біля узбережжя Каліфорнії (США), або значно менший (діаметр до 4 см) Неmіcentrotus pulcherrimus, якого добувають у великій кількості (до 16 тис. тонн на рік) біля берегів Японії.
Цікаву будову голок мають представники родини Echinometridae, що живуть на літоралі Індійського та Тихого океанів. Так, Heterocentrotus rnamirullatus (рис. 207, а) має товсті мідні голки різної довжини, що використовуються при ритті нірок у коралових вапняках, a Podophora pedifera (рис. 207, б), що живе в зоні сильного прибою, вкритий зверху короткими багатокутними голками, а по краю оральної сторони —лопатоподібними.
Рис. 207. Ряд Camarodonta:
а — Heterocentrotus mammillatus; б — Podophora pedifera
Деякі види їжаків із цієї родини завдають певної шкоди портовим спорудам. Так, пурпурний стронгілоцентротус (S.purpuratus), вкритий численними міцними пурпурного кольору голками, висвердлює ними заглиблення в сталевих сваях. Серед їжаків родини Toxopneustidae є також їстівні види, але є й отруйні, отрута яких небезпечна і для людини. Укол голкою Toxopneustes pileolus одного пальця викликає тимчасовий параліч майже всього тіла.