ЗООЛОГІЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ТРЬОХ КНИГАХ - КНИГА 3 - Г.Й. Щербак - 1997

ВТОРИННОРОТІ (DEUTEROSTOMIA)

ТИП ГОЛКОШКІРІ (ECHINODERMATA)

ПІДТИП ЕХІНОЗОЇ (ECHINOZOA)

КЛАС МОРСЬКІ ЇЖАКИ (ECHINOIDEA)

ПІДКЛАС НЕПРАВИЛЬНІ ЇЖАКИ (IRREGULARIA)

Тіло неправильних їжаків сильно сплющене в орально-аборальному напрямі і має різну форму. Анальний отвір зміщується по інтеррадіусу з центра аборального полюса до краю, а іноді й на оральний полюс. Інтеррадіус, на якому розташований анальний отвір, називається заднім, а протилежний йому радіус — переднім. Інші радіуси та інтеррадіуси розташовуються більш-менш симетрично по боках площини, проведеної через передній радіус та задній інтеррадіус, через що тіло тварини стає білатеральносиметричним (рис. 208).

Рис. 208. Схема будови панцира неправильних їжаків — зі спинної (а) та черевної (б) сторін:

1, 2 — інтерамбулакральні та амбулакральні пластинки; 3 — петалоїд; 4 — мадрепорова пластинка; 5 — горбки для прикріплення голок; б — ротове поле; 7 — скребок; 8 — грудні пластинки; 9 — анус

Амбулакральні ніжки верхньої частини тіла втратили функцію руху і перетворились на органи дихання — шкірні зябра.

До підкласу Irregularia належать чотири ряди. Представники двох з них — Holectypoida та Cassiduloida — процвітали в юрському та крейдяному періодах мезозойської ери, після чого майже вимерли, і до наших днів дійшли два види першого і близько 30 видів другого ряду. Розглянемо два інші ряди — Clypeasteroida та Spatangoida.

Ряд Щитоподібні (Clypeasteroida). Тіло щитоподібних дуже сплющене і лише в небагатьох видів трохи потовщене. Його обриси майже колоподібні, іноді по краях є наскрізні отвори, як, наприклад, у Echinodiscus biperforata, або вирізи, як у Rotulus orbiculus (рис. 209). На верхній частині тіла є характерна фігура у вигляді п’ятипелюсткової квітки, що утворена розширеними амбулакральними рядами (петалоїдаміі). Голки панцира коротенькі й ніжні; вони так густо вкривають тіло їжака, що справляють враження оксамитового покриття. Більшість представників ряду живе в тропічних морях на м’якому ґрунті.

Рис. 209. Ряд Clypeasteroida (панцири):

а — Rotulus orbiculus; б — Echinodiscus biperforatus

Ряд Серцеподібні (Spatangoida). У багатьох Spatangoida на зовнішньому кінці переднього радіуса є заглиблення, через що їх тіло набуває серцеподібної форми, але серед них є й види яйцеподібні, пляшкоподібні тощо. У ряду видів не тільки анальний, але і ротовий отвір переміщується по передньому радіусу вперед, іноді до краю тіла, і тоді білатеральність таких їжаків ще більше посилюється (рис. 210).

Рис. 210. Ряд Spatangoida:

а — Pourtalesia jeflreysi; б — Echinosygra paradoxa; в — схема розташування їжака в ґрунті

На відміну від щитоподібних, у серцеподібних верхня частина тіла опукла, і на ній є чотири петалоїди. У внутрішній будові серцеподібних є також ряд відмін — у них немає аристотелевого ліхтаря, і має місце редукція однієї, двох або трьох гонад.

Представники ряду живуть у м’якому ґрунті, закопуючись у нього на два або й більше сантиметрів (до 15—20 см) і розшукуючи в цьому шарі їжу або добуваючи її в інший спосіб. Коли їжак сидить у ґрунті, з поверхнею його зв’язує вертикальний хід (трубка), стінки якого укріплені слизистими виділеннями їжака. Через цей хід завдяки енергійним рухам голок створюється кругообіг вода, який забезпечує киснем шкірні зябра, що розташовані на петалоїдах. Вертикальний хід використовується також для добування їжі: передні амбулакральні ніжки значно видовжуються, і за допомогою їх потовщеного липкого кінця на поверхні ґрунту навколо ходу досить швидко збирається необхідна кількість їжі. Потім ніжки втягуються в нірку, і їжа передається голками до рота. Водночас задні ніжки розтягуються назад у задню трубку, куди спрямовуються екскременти.