Конспекти лекцій зоології безхребетних

Змістовий модуль 4. Тип молюски та тип голкошкірів

Тема лекційного заняття 15. Загальна характеристика типу молюсків або м’якунів

Особливості розповсюдження та пристосування до умов існування. Проходження, спільні риси будови з кільчастими червами. Частини тіла - голова, тулуб, нога. Мантія. Радула. Комплекс мантійних органів. Будова черепашки. Систематика типу. Характеристика класу черевоногих молюсків. Асиметрія та особливості внутрішньої будови. Водні та наземні молюски, їх роль у природі та практичне значення.

Філогенетично молюски — це тварини, які походять від кільчастих червів. Серед них переважають водні (рідше—наземні) тварини, що характеризуються такими ознаками:

1. білатерально-симетричні тварини, але у частини видів відбулося своєрідне зміщення органів, внаслідок якого тіло стало асиметричним.

2. Тіло молюсків несегментоване і лише у найпримітивніших видів залишаються певні ознаки сегментації.

3. Молюски — вториннопорожнинні тварини з неметамерним залишковим целомом у вигляді навколосерцевої сумки (перикардія) і порожнин гонад. Всі проміжки між органами заповнені сполучною тканиною.

4. Тіло молюсків, як правило, складається з трьох відділів: голови, тулуба і ноги. У головоногих молюсків нога видозмінюється у щупальце і лійку, а у двостулкових—редукується голова.

5. У молюсків утворюється шкіряста складка—мантія, яка вкриває тулуб, а між тулубом і мантією знаходиться мантійна порожнина з мантійним комплексом органів: зябрами, органами чуття, отворами задньої кишки, нирок, статевого апарату.

6. У більшості молюсків на спинному боці є захисна черепашка: суцільна, рідше—двостулкова, або складена з кількох пластинок.

7. Характерною ознакою більшості молюсків є наявність у глотці терки, або радули.

8. Кровоносна система у молюсків незамкнена. Пульсуючим органом є серце, утворене шлуночком і двома передсердями.

9. Органами дихання є переважно первинні зябра — ктенідії.

10. Органами виділення є нирки — видозмінені целомодукти, з'єднані внутрішніми кінцями з навколосерцевою сумкою.

11. Нервова система у найпримітивніших форм складається з навкологлоткового кільця і чотирьох поздовжніх стовбурів; у вищих форм в результаті концентрування нервових клітин формується кілька пар гангліїв.

12. Розвиток молюсків нагадує розвиток багатощетинкових червив. У нижчих форм м'якунів з яйця виходить личинка трохофора, у решти — видозмінена трохофорна личинка — велігер.

Молюски — це тип безхребетних тварин, який нараховує близько 130 тисяч видів. Більшість із них водні тварини, але деякі з них перейшли до наземного способу життя.

М’якуни — тризародковошарові тварини, що мають двобічну симетрію тіла (за винятком черевоногих, в яких тіло асиметричне).

Тіло молюсків несегментоване, у більшості представників складається з голови, тулуба та ноги. Тіло двостулкових має тільки тулуб і ногу. Воно повністю або частково вкрите властивим лише цим тваринам утвором — шкірястою мантією. Між мантією і тілом міститься мантійна порожнина. На спинній частині тіла, як правило, є захисний утвір — черепашка, яка може бути суцільною у формі завитка, двостулковою або утвореною двома

пластинками. Черепашка складається з вапна, зверху вкрита шаром рогоподібної речовини. У деяких видів молюсків черепашка заглиблена під шкірою або зовсім відсутня. Порожнина тіла змішана, тобто утворена залишками первинної порожнини та сильно редукованою вторинною порожниною. У первинній порожнині, виповненій сполучною тканиною, знаходяться внутрішні органи; залишки вторинної порожнини представлені навколосерцевою сумкою і порожниною статевих залоз.

Травна система у молюсків, як і в кільчастих червів, складається з передньої, середньої і задньої кишки, проте має деякі ознаки вищої організації. У глотці, як правило, є м’язистий язик, укритий хітиновими зубчиками — теркою — для подрібнення їжі. У більшості молюсків у ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, а в середню кишку — протоки травної залози — печінки. Задня кишка закінчується анальним отвором, що відкривається у мантійну порожнину.

Органами дихання у молюсків, що живуть у воді, є зябра (двостулкові), розташовані у мантійній порожнині, а в наземних — легеня (черевоногі). Повітря до неї потрапляє через дихальний отвір.

Кровоносна система незамкнена — кров виливається з кровоносних судин у порожнину тіла. Поява в ході еволюції центрального органа кровоносної системи — серця, що складається з шлуночка і одного (черевоногі) або двох (двостулкові) передсердь, забезпечує досконалішу циркуляцію крові в організмі.

Органи виділення представлені у черевоногих однією, а у двостулкових — двома нирками. Непотрібні для організму продукти обміну потрапляють з крові молюсків у нирки, а потім у мантійну порожнину і видаляються назовні.

Нервова система розкидано-вузлового типу (пара або кілька пар нервових вузлів, з’єднаних стовбурами, від яких до всіх органів відходять нерви). Молюски мають органи дотику, хімічного чуття та органи рівноваги. У багатьох представників типу є очі. Зокрема, очі черевоногих розміщуються або біля основи щупалець (ставковики), або на їх кінцях; очі головоногих за складністю будови подібні до очей риб, а за гостротою зору — до очей людини.

Молюски розмножуються лише статевим шляхом. Двостулкові молюски переважно роздільностатеві тварини. Протоки сім’яників і яєчників відкриваються в мантійну порожнину. Для них характерне зовнішнє запліднення і розвиток з перетворенням. Личинки протягом 1-2 місяців ростуть та розвиваються на тілі риб, що сприяє розселенню цих малорухливих організмів у гідросфері. Прісноводні та наземні черевоногі молюски — гермафродити, запліднення перехресне, розвиток прямий. Із яйця виходить маленький молюск, схожий на дорослого.

У типі Молюски виділяють три основні класи: Черевоногі, Двостулкові, Головоногі. Представниками класу черевоногих є виноградний слимак, ставковики, слизуни; двостулкових — беззубка, перлівниця, устриця, мідія; головоногих — кальмар, восьминіг, каракатиця.

Молюски відіграють помітну роль у ланцюгах живлення, поїдаючи мікроорганізми (двостулкові), рослинну й тваринну їжу (черевоногі, головоногі). У свою чергу вони є кормом для ракоподібних, риб, птахів та ссавців.